Не можна навчити тому, чого сам не вмієш. Покаяння святого Андрія глибоке й щире. Через весь канон проходить одна думка, що повторюється у всіх його піснях: "Згрішив більше всіх людей, єдиний згрішив Тобі (Господи), але змилуйся й будь милостивий до мене, тому що Ти Благоутробний". "Благоутробний" - значить милостивий і милосердний так, як Мати, що немов би усією утробою, всією істотою своєю, жалує своє дитя, любить його всім своїм серцем. Чим ближче людина до Бога - тим більш чітко вона бачить свої гріхи. Цьому вчить нас у своєму каноні святий Андрій Критський.

Весь Старий Завіт з'являється перед нами в тропарях канону як школа покаяння. Показуючи чесноти й подвиги святих, святий не забуває й про злі й жорстокі справи, спонукуючи нас наслідувати добрим і відвертати злих. Але у Великому каноні є не тільки приклади зі Священного Писання, є тут і вмовляння душі, міркування, молитви. Начебто старець, сповнений жалю й любові, бере нас за руку й уводить у свою келію, щоб поговорити з нами, розповідати, ділитися своїм досвідом, і, разом з нами, смиренно й гаряче молитися.

Чому Свята Церква в перші дні Великого посту пропонує нам саме ці пісні? Тому, що піст - це час покаяння й очищення, а канон преподобного Андрія весь і спрямований до того, щоб розбудити людську душу від гріховного спання, розкрити перед нею згубність гріховного стану, сподвигнути до суворого самовипробування, самоосуду й каяття, до відрази від гріхів і до виправлення грішного життя.