Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних встановлено на початку IVст. На Помісному Лаодикійському Соборі, який відбувся за декілька років до І Вселенського Собору. Лаодикійський Собор 35-м правилом засудив і відкинув єретичне поклоніння ангелам як творцям та правителям світу і утвердив православне шанування їх. Звершується свято в листопаді 9-му місяці від березня ( з якого в давнину починався рік) – у відповідності з числом 9-ти чинів Ангельських. Восьмий же день місяця вказує на майбутній Собор всіх Сил Небесних в день Страшного Суду Божого, який святі отці називають « днем восьмим, бо після віку цього, що йде седмицями днів, настане «день восьмий», і тоді: « прийде Син Людський у Славі Своїй і всі святі Ангели з Ним» ( Мф. 25,31).

Дорогі брати і сестри, євангельське читання 23-ї неділі після П'ятидесятниці від святого апостола і євангеліста Луки розповідає нам про зцілення Христом біснуватого у Гадаринській країні.

Сам прихід Ісуса Христа до людей у місцевість, яка взагалі не дотримувалася старозавітних приписів та була пройнята язичницькими віруваннями, був викликом, як для апостолів, так і для людей, які постійно ходили за Спасителем. Та й зустрічають Господа у цьому краї не сотні й тисячі людей з тілесними хворобами та бажанням почути Його проповідь, а оголений, закований у кайдани чоловік несповна розуму.

Дорогі брати і сестри, сьогодні у храмах ми чуємо євангельське читання від святого апостола і євангеліста Луки, в якому Спаситель розповідає притчу про багача і Лазаря.

Серед усіх притч, промовлених Спасителем, ця притча стоїть осторонь від інших. Чому?  А все через те, що події, про які в ній іде мова, не обмежуються лише цим світом: бо поряд з розповіддю про життя багача і Лазаря тут, на землі, нам ще розповідається про життя після смерті,  потойбічний світ.

Для кращого розуміння змісту притчі нам необхідно розповісти і про її головних персонажів. Отож Лазар. Це єдиний випадок у Євангелії, коли Спаситель вживає у притчі персональне ім’я. Грецьке ім’я “Лазар” є відповідником єврейського імені “Єлеазар”, що перекладається як “Бог мій помічник”. Це ім’я було досить поширене в єврейському народі, і його ми неодноразово зустрічаємо у Старому Завіті. Власне, дане ім’я є більшим, ніж  назва однієї з осіб у притчі. Ім’я “Лазар”, або  “Бог мій помічник”, є віддзеркаленням віри і надії жебрака, на кого він у своєму житті уповав.

Цього дня молитовно згадують душі померлих родичів, у храмах правляться панахиди, здійснються вчинки милосердя.

«Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, там де немає скорботи, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя». Сотні уст за священиком пошепки повторюють слова молитви, згадуючи імена своїх рідних, близьких, знайомих. У такі моменти душі спочилих саме зараз потребують молитовної допомоги тих, хто має можливість молитися за живих і спочилих. 

Святий апостол Лука походив з Антіохії Сирійської. Народився в сім’ї заможних язичників, отримавши від батьків ім’я Лука, яке для нас завжди пов’язується з написаним ним Євангелієм. Але не всі знають, що книга Діянь апостольських також належить його перу. Святий Лука був із числа сімдесяти апостолів, сподвижник Павла.

Почувши про вчення Христове, Лука прибув у Палестину і став ревним Його послідовником. Ще за часів земного служіння Господа був посланий на першу проповідь, про що знаходимо відомості в Євангелії. Після воскресіння Господь явився двом ученикам, які прямували до Еммауса. Ними були євангеліст Лука та інший апостол – Клеопа.

Великим і незчисленним є Собор святих угодників і чудотворців землі Волинської. З впевненістю можна сказати, що нам відомі імена далеко не всіх святих, які своїми подвигами і чудесами освятили землю Волинську. Святкування Собору (тобто спільної пам’яті) всіх святих землі Волинської було започатковано у 1831 році і приурочено поверненю великої православної святині Свято-Успенської Почаївської Лаври до Православ’я, яка більше 100 років перебувала в підпорядкуванні уніатів.