Розклад богослужінь

19 листопада 2017 р. - Неділя.
Неділя 24-та після П'ятидесятниці. Глас 7. Свт. Павла, патр. Константинопольського. Прп. Варлаама Хутинського. Прп. Луки.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя. 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


 23-тя Неділя після П'ятидесятниці

«Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах.» Лк.8 27

Євангелист Лука підкреслює, що чоловік, який виходить назустріч Ісусові має бісів віддавна. Недаремно на це звертає нашу увагу апостол Лука, бо будь-яку хворобу є важко вилікувати, а особливо коли вона давно, тим більше коли мова йде про тривалу духовну неміч. Зовнішній вигляд біснуватого показує, те що він не соромився своєї наготи. У даному випадку бачимо, що безсоромність цього чоловіка є керована. Домінуючим над його внутрішнім голосом відчувається вплив сил тьми. Можливо його поведінка сьогодні психіатрами розцінювалась як одна з недуг психіатрії, та психічно хворим не можемо його назвати, бо після вигнання бісів, він одягнений сів в ногах Спасителя та слухав Його слово. Св. Феофілакт Болгарський про такі дії біснуватого говорить так: «Хто має в собі біса, тобто бісівські діла, той не одягає одежі – немає одягу хрещення і не живе в домі своїм, тобто в церкві, але живе в гробах, де мертві справи, бо такі доми є вмістилищем зла. Побачивши Ісуса біси просять передчасно їх не мучити. Господь убачивши таку поведінку чоловіка, запитує його: «Як тобі на ім’я ?» Лк.8.30. Біснуватий не мав можливості приховувати своє ім’я, тому Христос його про це запитує, але він не відповідає, а його голосом говорять біси: «Легіон!»Лк.8.30. Нас багато, ми в силі, в єдності – зухвало відповідають біси. Їхня сила та вся енергія спрямована на виконання однієї мети – занапастити людську душу, звести її з дороги правди та життя. Ми повинні розуміти, що кожного разу, коли людина відступає від Бога, то вона губить себе, свою особистість. Впевненість демонської сили походила від їхньої кількості. Легіон – це одиниця римського війська, яка в собі містить від 4 до 6 тисяч вояків. В даному випадку це була така кількість бісів, які знайшли притулок в тілі чоловіка.

«І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню» Лк.8.31. Чому біси просили Ісуса не відправляти їх в безодню? Перебуваючи в людському тілі, вони отримують задоволення не маючи власного тіла. Демони спонукають людину чинити гріх, а з цього отримують для себе велике насолодження. В безодні їх очікує покарання, тому біси просять бодай би ввійти в стадо свиней, лиш би не попасти знову до безодні. Господь виганяючи з чоловіка не проханих жителів, не відмовляє демонам, бо має ще один урок зробити для місцевих жителів. Біси, які почули волю шукають собі нове житло. Бідні свині не зрозуміли, що з ними робиться. Цілий легіон бісів впаковується в стадо свиней. Свиней хоча було й багато та не змогли це спокійно перенести бідні тварини. Свині кинулись з берега, чому Господь допустив таке? Св. Іван Золотоустий пояснює нам це так: «Це все для користі тих, хто слухає, щоб вони зрозуміли наскільки злі духи ненавидять Боже творіння, настільки, що отримавши владу над тваринами – вони нічого кращого не придумали як погубити їх». Але ж для чого Господь не зупинив їх? Учитель Церкви св. Іван Золотоустий продовжує: «Це було допущено, щоб ми зрозуміли і зробили для себе висновок. Якщо злі духи так поставились до свиней, то з людьми напевно поступили б так само.» Сила Божа не дозволяє так поступати злим духам із людьми, вона стримує їх, бо інакше, як говорять святі отці, злі духи в одну мить знищили би весь людський рід по своїй люті. Демони знищили ціле стадо свиней і це допустив Христос, даючи науку жителям цього краю. За законом євреї не могли вирощувати свині, через заборону про нечистоту цієї тварини. Та попри всі заборони вони мали досить велике стадо свиней. У нас в голові не вміщається, як така кількість свиней. Ми кажемо, хто має одну свиню, той вже добрий господар, а тут стадо до двох тисяч. Тому Господь і допустив, щоб навчити євреїв зберігати свої звичаї та дотримуватись закону.

Уявімо собі тепер реакцію тих власників. Почувши про матеріальні збитки вони і слухати не хотіли Ісуса. Навпаки, просили, щоби вийшов з їхнього краю. Тепер самі проаналізуймо це. Справді, коли людина в якісь речі вкладає час та кошти, вона хоче щось з того отримати, а тут з’являється Христос, який все це нівелює. Вони не зрозуміли натяку та науки Його щодо свиней, а тому боялись, що коли впустять Ісуса в свій дім, то це все просто так не закінчиться. Мешканці Геразину не хотіли більше втрачати, тому просять, щоб Він відійшов. Щось подібне є коли людська душа не бажає, щоб Христос входив в її життя, бо потрібно буде відмовитись від багатьох речей, які людина використовує у щоденному житті.

Хоча вони відкинули науку Христа, Він не відкинув їх. Не маючи можливості проповідувати, Ісус посилає зціленого біснуватого, щоб той замість Нього проповідував. Після вигнання бісів чоловік одягнувся і вже нічим не виділявся з поміж жителів цієї округи. Люди, які почали спілкуватись з оздоровленим чоловіком, згодом зрозуміли свої помилки і коли Христос вдруге приходить в цей край вони вже не те що йдуть, а біжать назустріч з Ним.

Невже і ми з вами разом з мешканцями Геразину скажемо до Христа: «Іди від нас»? Напевно, ми подібно до зціленого біснуватого припадемо до стіп Спасителя, щоби здоровим, тверезим судженням, вірою та любов’ю сповняти своє життя та волю Божу. Амінь.

Джерело: https://kyrios.org.ua/propovidi/propovidi-na-nedili-i-svjata/3072-propovid-na-23-tu-nedilju-po-zislanni-svjatogo-duha.html

 






8 листопада пам’ять великомученика Димитрія Солунського

Святий великомученик Димитрій народився у сім'ї римського проконсула міста Солунь (нині Салоніки в Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована апостолом Павлом, існувала вже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли хлопець подорослішав, батьки показали йому чудові ікони Христа й Богородиці.

Тоді Димитрій дізнався, що поганські боги – то омана, а насправді існує лише Всемогутній Бог. День у день юнак ревно молився й уважно слухав євангельські розповіді. Невдовзі батько Димитрія відійшов до Бога, а юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув'язнити солунських християн. Проте Димитрій цього не зробив, а відверто оголосив, що вірить у єдиного Істинного Бога, і почав навертати язичників. 

Читати далі

4 листопада Димитрівська поминальна субота

Свята Православна Церква, як турботлива Мати, щодня молиться як за живих, так і за померлих. Окрім щоденного поминання померлих в церковному році, існують ще окремі дні, у які Церква по-особливому поминає всіх від віку спочилих християн. Такі дні називаються Родительськими Вселенськими поминальними суботами. До числа загальноцерковних поминальних субот належать: М’ясопусна субота, Троїцька субота, суботи другої, третьої і четвертої седмиць Великого посту.

Крім поминальних субот, присвячених поминанню померлих, у всій Православній Церкві існують ще поминальні дні, які є побожною традицією наших благочестивих предків. До таких поминань і належить Димитрівське поминання померлих.

Читати далі

Неділя 21-ша після П’ятидесятниці. Притча про сіяча.

Вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. 6 А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. 7 А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. 8 Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! 9 Учні ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? 10 Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. 11 Ось що означає притча ця. Зерно – це слово Боже. 12 А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. 

Читати далі

14 жовтня – Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

«Діва днесь предстоїть у церкві, і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками торжествують, бо ради нас молить Богородиця Предвічного Бога» – це дивне явлення Божої Матері сталося в середині X ст в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалась риза Богоматері, Її головний покров (мафорій) і частина пояса, перенесені з Палестини в V ст.

У Воскресний день, 14 жовтня, під час всенічної відправи храм був переповнений богомольцями, святий Андрій, Христа ради юродивий, о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив Пресвяту Богородицю, що йшла по повітрі. Матір Божа була осяяна небесним сяйвом в оточенні Ангелів і сонму святих.

Читати далі

 

Сторінки.: 12345678910111213141516171819202122232425262728293031323334353637383940