.jpg)
.jpg)
Свято Похвали Пресвятої Богородиці (субота Акафіста)
13 квітня 2019 року, в суботу п’ятого тижня Великого посту, Похвали Пресвятої Богородиці, до Свято-Миколаївської церкви Острога прибули священики Острозького благочиння, щоб співслужити разом з настоятелем прот. Юрієм Лукашиком та здійснити таїнство сповіді та причастя. Сповідь прийняв духівник благочиння протоієрей Володимир Шевчук.
Наприкінці Богослужіння прот. Володимир Шевчук звернувся до парафіян: «…Матір Божа піклується про нас, про весь християнський рід, любить всіх, хто прибігає до Неї з надією на її допомогу. Ми, християни, повинні завжди шанувати і прославляти Богородицю і завжди дякувати їй за великі щедроти і милість, які Вона подає всім нам і всьому роду людському. Особливо ми повинні дякувати за те, що у нас є можливість сьогодні підносити свої молитви до Богородиці і її Сина,нашого Спасителя. У нинішній день взиваймо до Неї: “ Непереможній Воєводі — переможнії ми, звільнившись од бід, вдячні пісні возносимо Тобі, раби Твої, Богородице. А Ти, що маєш силу непереможну, від усяких бід визволи нас, що до Тебе взиваємо: Радуйся, Невісто Неневісная.”»
Священиками було урочисто виголошено молебний спів акафісту або подячної похвали Пресвятої Богородиці.
Завершивши службу Божу, протоієрей Юрій Лукашик привітав духовенство із очищенням та прийняттям святого Тіла і Крові Господнього та подякував священикам Острозького благочиння за співслужіння.
ostroh-cerkva.rv.ua
5-a неділя Великого посту
МАРІЇ ЄГИПЕТСЬКОЇ
ЧАША НАШОГО ЖИТТЯ
З кожним днем ми наближаємося до Великодня, і заклики до навернення нашого життя стають усе виразніші, бо стосуються до віруючих, до нас, які начебто вже є християнами й теоретично мали б знати дорогу до спасіння і вічного життя.
Апостол Павло дає нам дуже сильний поштовх, коли каже, що все ж є відмінність між кров’ю, пролитою Ісусом Христом, і кров’ю різних звірів, принесених у жертву за якусь мету. Це для нас є важливим нагадуванням для того, щоб, переосмислюючи щоденні наші дії, побачити, чи справді ми більше уповаємо на Божу силу чи на людську у вирішенні буденних справ. Чи молитва під того терпить і стає для нас тягарем чи, натомість, вона є мотором наших зусиль для покращення нашого стану, стану наших близьких і цілого людства?
Для того, щоб увійти в цей радикалізм, у вибір між смертю і життям, що його нам приносить розп’ятий Ісус, Євангеліст Марко, як приклад, подає самого Христа, щоб ми, наслідуючи Його, ставали справжньою живою іконою. Для того нам показано апостолів, які не завжди є ідеальними: сваряться за власні інтереси, які ставлять вище від громадських і церковних, і лише згодом дозрівають у вірі, ідуть у світ проповідувати Євангеліє, витримують нелюдські знущання і майже всі гинуть як мученики Христа ради. Також Церква нам показує Марію Єгипетську - як досконалий образ співачки з Олександрії, грішниці, яка навернулася до Господа і задля Нього з любов’ю переносила і сорокалітнє покаянне життя в пустелі.
Апостоли і Марія Єгипетська мають для нас послужити і живими іконами Ісуса Христа, які, змінивши своє життя, зрозуміли Його і прирівнялися до Його ідеалу. Щоб уподібнитися до Нього, вони проходять через розп’яття і воскресіння, через відкуплення і причастя.
Щоб ми зрозуміли цю складну істину, Господь говорить нам про чашу. Чашу його крові, чашу наших гріхів, чашу спасіння, чашу, наповнену Святим Духом. Бо й справді Ісус, як досконала ікона Отця, має випити чашу наших гріхів, чашу гіркоти. Він має зазнати смерті для воскресіння людей. Випивши й обмивши цю чашу, Він наповнює її Святим Духом, який є нашою надією і силою для вічного життя в Бозі. Усе це відбувається на Голгофі, на хресті.
Христос вмирає на хресті, і ми є учасниками хреста. Оскільки чаша наповнена Духом, то ми в таємничий спосіб прилучаємося до неї на Божественній Літургії під час Євхаристії, стаючи причасниками Тіла і Крові, тобто живого Бога.
Ісус вчить нас про це через терпеливе повчання, що його Він дає посвареним апостолам на тлі прохання Якова та Йоана, синів Заведея, які хотіли мати привілейовані місця в його земнім царстві. Наша чаша - наслідувати Христа у його відданості Отцеві для добра цілої людської спільноти. Людина може жити щасливо й розквітати душевно, тільки віддавши пріоритет своєму ближньому в молитві і на ділі. Це є нашою чашею. Це є нашою кров’ю. Це є хрещення, якого від нас вимагає Ісус. Він вимагає це від тих, які належать до числа Його учнів. Хрещення в Ісусі - це участь у його терпіннях та смерті, що також передбачає воскресіння і наповнення Святим Духом та його благотворною енергією в день П’ятидесятниці.
Єдиний спосіб, щоб людині і спільноті стати на шлях, вказаний Господом, - це наслідувати самого Господа Бога. Ісус представляє нам правдиву ікону Отця. Так, як Він зумів поставити особу Отця в центрі свого життя і щоб Отець міг вповні діяти через Нього, так само й нам треба вміти молитися, щоб сказати: не задля моїх заслуг, але Христа ради живу, працюю і сподіваюся. А щоб до того дійти, треба хотіти пити чашу і хреститися. Якщо ми захочемо бути добрими і справді співчувати й допомагати іншим людям, Христос у цьому нам обов’язково допоможе. Тоді ми зможемо бути благословенням для інших людей.
Якщо будемо покутувати за наші гріхи й робити діла милосердя для ближнього, як вчив нас Господь, тоді будемо і виявляти віру в Бога Отця. Якщо будемо молитися і приходити до церкви, щоб брати участь у Божественній Літургії, тоді будемо учнями, яких Ісус збирає на Тайну вечерю, щоб дати їм своє Тіло і свою Кров. Якщо будемо робити все, що Він нам заповідав, будемо певні, що йдемо дорогою життя.
За матеріалами книги о. Михайла Димида "Роздуми над недільними читаннями Святого Письма: Від неділі Православ'я до П'ятидесятниці".
7 квітня Благовіщення Пресвятої Богородиці
Датою Благовіщення як на Заході, так і на Сході вважається 7 квітня (25 березня старий стиль). Ця дата відстає рівно на 9 місяців від 7 січня (25 грудня), яке з IV століття спочатку на Заході, а потім на Сході вважається днем Різдва Христового. Крім того це число узгоджується з уявленнями давніх церковних істориків про те що Благовіщення і Великдень, як історичні події відбулися в один і той же день року.
Вперше ця дата з'являється в творах західних авторів III століття Тертуліана і священномученика Іполита Римського як день Розп'яття Спасителя за римським календарем (ще в VI ст. Св. Мартін з Браги писав, що багато галльських єпископів вважали Пасху нерухомим святом). При цьому сщмч. Іполит на підставі зіставлення ряду біблійних віршів і буквального їх тлумачення стверджував, що Різдво Христове відбулося через 5500 років після створення світу. Переконання про 5500-літньому вік творіння до часу пришестя у світ Спасителя і про збіг дат створення світу і пришестя Христа у плоті перейшло в александрійську традицію, але тут вирішальною стала дата не Різдва Христового, а Благовіщення: свт. Афанасій Великий писав, що Христос втілився в утробі Діви на 25-й день березня, тому що в цей день спочатку Бог створив людину.
Свято-Миколаївській церкві в Острозі надали копію Томосу
31 березня 2019 року, у 3-тю Неділю Великого посту, настоятель Свято-Миколаївської церкви прот. Юрій Лукашик привітав парафіян з отриманням копії документу про надання автокефального церковного устрою Православній церкві України. Див. відео.
Третя неділя Великого посту, Хрестопоклонна
День за днем, під керівництвом Матері-Церкви, ми долаємо дні Святої Чотиридесятниці і вже досягли третьої Неділі Великого посту.
Воскресний день називається Хрестопоклонною Неділею тому, що нам для поклоніння виноситься Святий Хрест. Досягнувши середини посту, християни потребують благодатної помочі для зміцнення духовних сил. Саме споглядаючи на Древо Хресне, православні вірні отримують велику втіху і підбадьорення. Бо ніщо не може так втішити і підвести до духовної боротьби, як Хрест Христів, шануючи який, людина віддає шану Самому Богу. «О, Триблаженне Древо, на якому був розп’ятий Христос – Цар і Господь» – взиває Свята Церква.
Неділя 2-га Великого посту: вшанування святителя Григорія Палами та всіх преподобних отців Києво-Печерських
З Божою поміччю ми пройшли з вами два тиждні Святої Чотиридесятниці і сьогодні, у другу Неділю Великого посту, вшановуємо пам’ять святителя Божого Григорія Палами, а також всіх преподобних отців, що засяяли в подвигах у славнозвісній святині нашого народу – Києво-Печерській лаврі.
Сьогоднішній недільний день є особливий, бо, вшановуючи пам’ять свт. Григорія Палами і всіх преподобних Києво-Печерських, ми ніби продовжуємо святкувати Торжество Православ’я. Святий Григорій у свій час ревно став на захист православного вчення, а подвижники Києво-Печерської лаври святістю свого життя довели спасительність і силу віри православної. Готуючи нас до Великого посту, Свята Церква через богослужіння та повчання закликає всіх до покаяння, духовного оновлення, закликає скинути пута гріха. З настанням посту прийшов час сприятливий, час спасіння.
Розклад богослужінь
Збір коштів 
