З понеділка, 6 квітня, розпочинається особливий час для кожного християнина – Страсний тиждень. Це не просто дні перед Великоднем. Це шлях тихий, глибокий, наповнений змістом. Це час, коли ми разом із Христом проходимо Його останні земні дні,  від любові до жертви, від болю до світлого Воскресіння.

Сьогодні закінчується cвята Чотиридесятниця і одночасно починається Страсна cедмиця. Нинішнє свято Входу Господнього в Єрусалим ‒ свято торжества і радості. Адже ми радіємо нашому спасінню, яке Господь прийшов звершити.

Сьогодні в церковному календарі – Лазарева субота. Цей день є особливим, адже Свята Церква згадує одне з найвеличніших чудес, звершених Господом під час Його земного служіння – дивовижне воскресіння праведного Лазаря.

Після прослуховування сьогоднішнього євангельського читання ми стаємо духовними свідками цієї події, що є видимим свідченням перемоги Христа над смертю.

Преподобна Марія жила в кінці V – на почату VI століття в Олександрії та вже в 12-літньому віці втекла з рідного дому. Будучи без батьківського нагляду, вона захопилась розпусним способом життя, спокушаючи на гріховну дорогу безліч молодих людей. Так Марія прожила 17 років свого життя, поки Господь не навернув її до покаяння.

Свято Благовіщення, як і кожна урочистість на честь Пресвятої Богородиці, нагадує нам про виняткове значення, унікальну роль Пресвятої Діви Марії для нашого спасіння. Адже якби Діва Марія не погодилася з волею Божою, не смирилася б і не дала тіла Синові Божому, то не звершилось би і саме спасіння. Не було б Боговтілення, земної проповіді Христа, Його хресних страждань, воскресіння – а отже, і нашого спасіння. І ми, люди, досі перебували би під владою гріха без надії на воскресіння та блаженне вічне життя.

Четверта неділя Великого посту відкриває перед нами глибину людського болю і водночас глибину Божої милості. Євангеліє цього дня розповідає про батька, який приводить до Христа свого тяжко стражденного сина. Це не просто історія про зцілення. Це зустріч людської безпорадності з Божою силою, це момент, у якому серце людини відкривається у всій своїй правді.

Сьогодні глибокий сум і жаль у моєму серці, як і в серцях багатьох українців, бо нині завершився земний шлях Святійшого Патріарха Філарета. Закликаю всеукраїнську паству підносити сердечні молитви за упокій душі новопреставленого Патріарха Філарета, який сьогодні відійшов до Господа. 

Сьогоднішнє Євангеліє відкриває перед нами слова Спасителя, які звучать як дорога всього християнського життя: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34).

Господь починає з простих слів – «хто хоче». У цих словах відкривається велика таємниця людської свободи. Бог не примушує людину йти за Ним. Він не веде її силою. Він чекає, щоб серце само відгукнулося на Його любов. Бо лише вільна людина здатна по-справжньому любити.

У житті кожного християнина є особливі дні, коли серце звертається до вічності, згадуючи тих, хто вже завершив свій земний шлях. Такі дні називаються поминальними або «батьківськими суботами». Вони тісно пов’язані з періодами постів та великих свят, допомагаючи нам через молитву зберігати духовний зв’язок із нашими предками.