Зі святом великого Угодника Божого, Чудотворця, Святителя Миколая!

Величаємо тебе, святителю Христовий Миколаю,
і шануємо святу пам’ять твою,
бо ти молиш за нас Христа Бога нашого
(Величання свята)

Пройшло сімнадцять століть з того часу, коли жив на землі Святитель і Угодник Божий Миколай, архієпископ Мірлікійський, якого шанує і прославляє весь християнський світ за його глибоку віру, добродійне життя і незліченні чудеса, які він звершує до сьогоднішнього дня всім, хто звертається до нього з вірою та щирою молитвою.

Саме в один із найважчих для християнства часів, Господь посилає на землю святителя Миколая. Третє століття після Різдва Христового було часом рішучої боротьби християнства і язичництва, коли остаточно мало бути розв’язане питання: чи Христова віра замінить язичництво чи язичництво залишиться непорушним і назавжди подолає християнство.

В цей час, коли проливалась кров мучеників-християн, приходить у світ ревний захисник віри християнської – Святитель Миколай, якого церква іменує чудотворцем предивним, божественним проповідником, чоловіком Божим.

Батьки святителя Миколая – Феофан і Нонна жили в місті Патари, в стародавній Лікії, яка входила до складу Малої Азії. Вони походили із шляхетного роду, були заможними і ревними християнами. Уже в перші дні свого дитинства Миколай показав, що він призначений на особливе служіння Господу. Зберігся переказ, що під час таїнства святого хрещення він, ніким не підтриманий, простояв у купелі протягом трьох годин. Цим трьохгодинним стоянням Миколай передбачив свою майбутню віру в Святу Трійцю, яку він ревно захищав протягом всього життя.

Батьки Миколая постарались вселити йому істини християнства і спрямувати його на праведне життя. Добре зерно, яке вони сіяли в душу свого сина, впало на плідну землю і принесло рясні плоди.

Ще юним Миколай стає священиком у місті Патари, де єпископом був його рідний дядько, також Миколай. З великим завзяттям він виконує свої обов’язки, багато робить добра своїм парафіянам, допомагає бідним.

Незабаром Святий Миколай відвідує Палестину, де поклоняється святим місцям. А потім, бажаючи уникнути суєти світу цього, їде до Сіонського монастиря, в якому захотів залишитися монахом на все життя. Але одного разу, коли він ревно молився, то почув голос, який сказав йому: «Миколаю! Ти повинен служити народу, якщо бажаєш одержати від мене нагороду». Святий Миколай зрозумів, що дивний голос – це голос самого Господа, який велить йому залишити монастир і йти в світ для прославлення імені Божого з вірою і добрими словами.

Місцем свого проживання Миколай обрав не рідне місто Патари, а велике місто Міри, столицю і митрополію Лікійської держави. Тут, за велінням Божим, собор єпископів висвятив його в архієпископа Мірлікійської церкви. Перебуваючи на посаді, Миколай був зразком для віруючих в слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, у чистоті. У важкий для церкви Христової час гонінь, архієпископ Мірлікійської церкви безбоязно підтримував у вірі свою паству, голосно і відкрито прославляв ім’я Боже. За це його постійно переслідували і кинули до в’язниці. Але і там він залишався непохитним Христовій вірі, турбувався про ув’язнених, проповідував слово Боже.

Вийшовши із в’язниці, Святий Миколай з великою ревністю виконував свої важливі обов’язки. Він відбудовує старі і будує нові церкви, відновлює порушений гонінням порядок церковного богослужіння, навертає до Христової віри язичників.

Святитель Миколай дожив до глибокої старості. Після нетривалої хвороби він мирно упокоївся і з радістю відійшов у блаженне життя. У зв’язку з тим, що багато міст християнського Сходу, серед них і Міри, були спустошені сарацинами, його мощі в кінці ХІ століття були перенесені в італійське місто Бар.

Усе життя Святого Миколая – це подвиг служіння любов’ю Богові та людям. Тому i після блаженної кончини Святий, будучи істинно живим, має велику відвагу просити Господа за всіх, хто потребує допомоги. Господь прославив Святителя Миколая чи не найбільшим даром чудотворіння. Своєю могутньою молитвою Угодник Божий рятує у смертний небезпеці на морі й на землi, визволяє з неволi, допомагає у скрутi, у складних життєвих обставинах, зцiляє безнадiйно хворих.

Дорогі брати і сестри, нехай Святий Миколай, заступник і покровитель нашого храму, оберігає нас і всю нашу парафіяльну родину, дарує здоров’я, щастя, радість, мир, дарує усім віру в здійснення найзаповітніших мрій, вселяє у наші душі світлі почуття, надихає нас на добро та жертовність. Амінь.