Євангеліє цієї неділі (Мф. 25:14–30) розповідає про притчу щодо талантів. Господар відходить у далеку країну й довіряє своїм слугам свої багатства: одному п’ять талантів, іншому два, третьому один.

26 вересня вважається днем завершення земного шляху улюбленого учня Ісуса Христа, святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Церква вшановує пам՚ять цього видатного святого, згадуючи його заслуги перед людьми і Господом, а також його непересічний життєвий шлях.

Святий Іоан народився в Віфсаїді (ця назва з давньоєврейської перекладається як «дім рибалки»), у благочестивій віруючій родині, яка жила за законом Мойсеєвим в очікуванні приходу Месії.

Євангеліє цієї неділі (Мф. 22:35–46) ставить нас перед основою всього духовного життя. Один із книжників, бажаючи випробувати Христа, питає Його: «Учителю, яка найбільша заповідь у законі?» І Господь відповідає словами, які звучать крізь віки: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є найбільша і перша заповідь. А друга, подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утримується весь Закон і Пророки».

Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього – одне з найбільших дванадесятих свят, яке Церква відзначає 14 вересня. Його історія сягає глибини віків і поєднує як достовірні факти, так і численні перекази, що створюють особливу атмосферу таємничості.

Очевидно, що тайною для нас залишається точний рік і, тим паче точна дата народження Пречистої Діви Марії. Сталося це приблизно за два десятиліття до початку ери від Різдва Христового. Подробиці про Різдво Богородиці та Її батьків ми дізнаємося з Передання: з волі Божої Діва Марія народилася у Галілейському місті Назареті від праведних і добропорядних батьків Іоакима та Анни. Її народження стало чудесним благословенням для старих неплідних батьків, які в похилому віці зачали Доньку, пообіцявши присвятити Її служінню Богові.

Сьогодні, у недільний день, для духовної настанови Спасителем, запропонована вельми повчальна притча про виноградник і про злих виноградарів. Ось її зміст. «Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.

Сьогодні ми вшановуємо чергову річницю відновлення Незалежності України – день, який неможливо сприймати просто як офіційну дату. Це день нашої спільної пам’яті, символ нашої боротьби і нашої віри та надії на майбутнє України. Це день, коли ми особливо відчуваємо, що ми – один народ, одна велика родина, де б кожен із нас не був.

Євангеліє цієї неділі (Мф. 17:14–23) відкриває нам драматичну зустріч Христа з батьком, який приводить Свого тяжкохворого сина. Юнак страждав від біснуватості: падав у вогонь, кидався у воду, його життя постійно було під загрозою. Батько в розпачі звернувся до Ісуса: «Господи, помилуй мого сина» (Мф. 17:15). Це крик батьківського серця, який зрозумілий усім поколінням — коли дитина страждає, найбільший біль відчувають ті, хто її любить.