Дорогі брати і сестри! Щиросердно вітаємо всіх вас з 2026-м новоліттям від Різдва Христового! Складаємо подяку Господу за всі Його благодіяння і за те, що Він сподобив нас зустрічати наступний календарний відтинок часу, відведеного нам на цій землі.

Світло Вифлеємської ночі ще не згасло в наших серцях. Воно ще тихо пульсує у пам’яті Церкви, ще звучить у душі ангельське: «Слава во вишніх Богу», ще гріє нас таємнича близькість Бога, Який став Людиною. Але сьогоднішнє Євангеліє лагідно й водночас твердо нагадує нам: Різдво не означає, що світ одразу став безпечним.

На третій день святкування Різдва Христового Церква з особливою пошаною згадує святого Стефана – людину, яка першою серед християн засвідчила свою віру ціною власного життя. Саме тому він увійшов в історію Церкви як першомученик. Слово «мученик» походить від грецького «мартірóс» – «свідок», адже мучеництво є не просто стражданням, а свідомим і правдивим свідченням істини, навіть до смерті.

У другий день відзначення Різдва Христового Церква з особливою любов’ю та благоговінням звертає свій погляд до Пресвятої Богородиці – Матері втіленого Сина Божого. Цього дня ми соборно, як єдина спільнота вірних, прославляємо Ту, через Яку світ отримав Спасителя. Ми вшановуємо Її жертовний подвиг і безмежне материнське служіння, адже Вона стала Матір’ю не лише для Христа, а й для кожного, хто з вірою належить до Його Церкви.

У цю неділю, коли Церква стоїть уже на порозі Різдва Христового, Євангеліє (Мф. 1:1–25) вводить нас у дивну й глибоку тишу очікування. Воно не починається з радості пастухів і не з сяйва Вифлеємської зорі. Воно починається з родоводу — з переліку імен та поколінь, у яких сплелися віра і зрада, піднесення і падіння, гріх і покаяння. «Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового» (Мф. 1:1) — ці слова відкривають нам істину: Бог входить у людську історію такою, якою вона є, не прикрашеною, не очищеною наперед, але справжньою.

За два тижні до Різдва Христового Церква встановила святкування на честь святих праотців. Цього річ це свято припадає на неділю 17 грудня. Сама ж неділя в церковному календарі має назву – Неділя святих праотців. До їх числа належать усі старозавітні праведники від Адама до святого Йосифа Обручника, які чекали здійснення даної Богом обітниці – пришестя у світ обіцяного Месії, Спасителя світу.

Сьогодні, 9 грудня, Православна Церква відзначає Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці — подію, яка стала першою іскрою нашого спасіння, тихим початком історії Боговтілення. Це свято нагадує нам, що великі Божі діла виростають не в гучних подіях, а в серцях, які терпляче й смиренно чекають на Його волю.

Життя святого Миколая наповнене численними духовними подвигами та добрими діяннями. Батьки святителя, які віддано вірили в Бога, ростили його у вірі та любові до Господа. Будучи заможними людьми, вони не тягнулися до розкоші та слави, а були вельми щедрими. Святитель у цьому наслідував своїх батьків. Він чимало часу та зусиль присвячував вивченню багатьох наук. Коли в молодому віці він переселився до міста Мир, через палку любов до Бога він вирішує стати священником та присвятити своє життя служінню Господу.

Свята великомучениця Варвара – одна з найшанованіших святих для нашого народу та християнського світу. Понад 9 століть її нетлінні мощі спочивають у Києві, привезені сюди з Візантії ще в 1108 році донькою імператора Олексія Комнина, царівною Варварою. Біля цих мощей звершилось та продовжує звершуватись незліченне число чудесних зцілень.