Стрітення Господнє – велике, одне з дванадцяти найбільших свят Православної Церкви, яке щороку відзначається в один і той самий день – 2 лютого за новоюліанським календарем. Це свято – особливе, бо єдине з дванадесятих, яке за уставом одночасно є Богородичним і Господнім. Адже, згадуючи описану в Євангелії подію, відзначаючи Стрітення, ми водночас вшановуємо і Господа, і Його Пречисту Матір.

Притча про митаря і фарисея, яку ми чуємо сьогодні під час читання Євангелія (Лк. 18: 10 – 14), є одною з найвідоміших. Вона дуже коротка, але навчає нас багатьом важливим речам. Від сьогоднішньої неділі розпочинаються підготовчі тижні перед Великим постом і Церква подає нам цю притчу, як настанову на початку нашого шляху духовного очищення і оновлення. Вона показує нам два приклади молитви, спілкування з Богом та самоусвідомлення, навчаючи, що ми маємо наслідувати митареве смирення, а не фарисеєву гордість.

30 січня православна церква вшановує пам’ять трьох великих святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. 

Сьогодні неділя про Закхея – про людину, яку ніхто не вважав гідною уваги, але яку побачив Бог. Закхей жив, ніби змирившись зі своєю самотністю. Він знав, що його не люблять. Знав, що його ім’я вимовляють із осудом. Знав, що минуле не дає йому права стояти поруч з іншими. Але серце не змирилося. У ньому жила тиха надія, що Бог може бути іншим, ніж люди. Що Бог, можливо, не відвернеться так само.

Цього недільного дня ми чуємо розповідь з Євангелія про зцілення Спасителем десяти прокажених. Проказа – страшна хвороба, яка у стародавні часи не мала лікування та прирікала уражених нею на повільне вмирання поза суспільством. Тих, хто мав проказу, виганяли з міст і селищ, щоби захистити інших від захворювання.

Сьогодні, у неділю після Богоявлення, з читання Євангелія ми чуємо заклик Спасителя до покаяння. Цей заклик проголошується у землі, яку Писання словами пророка іменує Галілея язичницька та країна смертної тіні.

Сьогодні ми святкуємо Богоявлення, Хрещення Господа нашого Ісуса Христа, Йордан, або Водохреща. Всі ці назви нинішнього свята нагадують нам про євангельську подію, коли Спаситель світу явив Себе людям і почав Свою проповідь та явне перед усіма служіння.

Сьогодні Церква зупиняє нас на порозі великої тайни. Ще не розкрилися небеса над Йорданом, ще не пролунало Отче слово і ще не зійшов Дух у видимому образі. Але вже звучить інший голос — голос, який не лунає в центрі міста, не шукає натовпу і не прикрашений зовнішньою величчю. Це голос пустелі. Бо саме там, де зникає зайве, де замовкають виправдання і розсипаються ілюзії, людина здатна по-справжньому почути Бога.

Початок року в церковному переживанні не подібний до людських початків, сповнених очікувань, планів і гучних обіцянок. Цей початок тихий, зосереджений, майже непомітний. Він приходить у мовчанні серця, яке стає перед Богом без захисту і без виправдань. Саме так починається шлях спасіння.