Датою Благовіщенняяк на Заході, так і на Сході вважається 7 квітня (25 березня старий стиль). Ця дата відстає рівно на 9 місяців від 7 січня (25 грудня), яке з IV століття спочатку на Заході, а потім на Сході вважається днем Різдва Христового. Крім того це число узгоджується з уявленнями давніх церковних істориків про те що Благовіщення і Великдень, як історичні події відбулися в один і той же день року.

У Богослужінні четвертої неділі Великого посту Свята Церква пропонує нам високий приклад посницького житія в особі преподобного Іоана Ліствичника, який написав твір, в якому він показав ліствицю або порядок добрих діянь, що призводять нас до Престолу Божого.

День за днем, під керівництвом Матері-Церкви, ми долаємо дні Святої Чотиридесятниці і вже досягли третьої Неділі Великого посту.

Воскресний день називається Хрестопоклонною Неділею тому, що нам для поклоніння виноситься Святий Хрест. Досягнувши середини посту, християни потребують благодатної помочі для зміцнення духовних сил. Саме споглядаючи на Древо Хресне, православні вірні отримують велику втіху і підбадьорення. Бо ніщо не може так втішити і підвести до духовної боротьби, як Хрест Христів, шануючи який, людина віддає шану Самому Богу. «О, Триблаженне Древо, на якому був розп’ятий Христос – Цар і Господь» – взиває Свята Церква.

Великий піст – це час посиленої молитви за наших ближніх, як за живих, так і за спочилих. У цей період Христова Церква запровадила особливі поминальні дні, щоби вшанувати тих, хто завершив свій земний шлях: це суботи другого, третього та четвертого тижня Великого посту. Перший із таких поминальних днів під час Великого посту, коли ми підносимо свої молитви до Всевишнього за упокій своїх рідних і близьких, – сьогодні.

Перша Неділя Великого посту називається в церковному календарі Торжеством Православ'я. Провівши нас через верхи седмицю Святої Чотиридесятниці, підживляючи читанням Великого покаянського канону преподобного Андрія Крицького, повчаючи псалмами та піснеспівами духовними, Матір Церква приводить нас до пристановища, яке є першим променем, що провіщає нам Пасхальну радість Світіння Христового Воскресіння. Цей Воскресний день є особливим святом, що відзначається християнами із сивої давнини. Приводом для встановлення такого Торжества стала перемога Православної Церкви над іконоборчою єрессю на VII Вселенському соборі в Нікеї у 787 р. і утвердження цієї істини на Константинопольському соборі у 842 р. при імператриці Феодори.

Дорогі брати і сестри! Неділю, яка вводить нас у першу седмицю Великого Посту, Церква здавна називає Сиропусною, або ж згадування вигнання Адама, або ж неділею Прощеною. І кожна з цих означуваних назв має значення для християнина і його майбутнього духовного подвигу.

Євангельське читання, яке ми сьогодні чуємо у храмах від святого апостола і євангеліста Матфея (Мф. 6. 14-21), є частиною Нагірної проповіді Ісуса Христа, в якій Спаситель спонукає нас до того, щоб ми пам'ятали про Бога, наше духовне життя та про інших людей, відмежовуючись від земної несправедливості. 

Ці слова Господа нашого Ісуса Христа варто почути агресорам і тиранам, тим, хто замишляє зло, хто свідомо йде на насильство, аби привласнити чуже, загарбати, скривдити. А «меч», від якого вони, як попереджає Господь, загинуть, – в руках захисників, які його взяли з метою захисту, оборони.

Військо, як і зброя, згідно з християнським вченням, існує для того, щоби захищати, а не для того, щоб нападати. По суті, ці слова Ісус Христос промовив у Гефсиманському саду на підтвердження настанов Старого Завіту: «Хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини» (Бут. 9: 6). Церква Христова – проти насилля, але завжди – на захисті правди, миру і ближніх.

За понад тисячоліття історії нашої державності не раз ворог приходив на землю Руси-України. 1169 року Золотоверхий Київ внаслідок нашестя з північного сходу, очоленого суздальсько-володимирським князем Андрієм Юрійовичем, був вперше у своїй історії розграбований і спалений. Ані храми, ані монастирі, включно з Печерським, не уникнули плюндрування. 1708 року війська московського царя захопили столицю Гетьманщини Батурин, знищили усіх мешканців та спалили її. 1918 року більшовицькі загони від імені створеної у Харкові за наказом російського уряду маріонеткової «республіки» на декілька місяців захопили частину України, включно з Києвом, піддавши мешканців окупованих земель, зокрема і священнослужителів, терору.

Сьогоднішня неділя знову наближає нас і підготовлює до проходження подвигу Великого посту. Називається вона неділею про блудного сина (Лк. 15, 11 – 32). Свята Матір Церква закликає всіх до покаяння, нагадуючи, що за умови істинного смирення і покаяння з боку людини-грішника, Господь, як люблячий Батько відкриває для нас обійми Свого милосердя і прощає найтяжчі гріхи. Приклад такого безмежного Божого милосердя ми можемо побачити в сьогоднішньому Євангельському читанні, що пропонується для нашої уваги під час Божественної літургії.