Великим і незчисленним є Собор святих угодників і чудотворців землі Волинської. З впевненістю можна сказати, що нам відомі імена далеко не всіх святих, які своїми подвигами і чудесами освятили землю Волинську. Святкування Собору (тобто спільної пам’яті) всіх святих землі Волинської було започатковано у 1831 році і приурочено поверненю великої православної святині Свято-Успенської Почаївської Лаври до Православ’я, яка більше 100 років перебувала в підпорядкуванні уніатів.

Віра, надія та любов – основновні християнські чесноти, які втілились у житті трьох юних мучениць та їхньої матері Софії. Сьогодні саме той день, коли ми вшановуємо їхню пам’ять. Усім своїм життям, хай яким недовготривалим воно було на землі, Віра, Надія, Любов засвідчили, що жодні тортури безсилі перед могутністю дії Святого Духа: «Якщо Бог за нас, то хто проти нас? Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всiх нас, як з Hим не дарує і нам всього? Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. Хто осуджує? Христос Iсус помер, але й воскрес: Вiн i праворуч Бога, Вiн i пiклується за нас. Хто вiдлучить нас вiд любови Божої: скорбота чи утиски, чи гонiння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч?» (Рим. 8: 31 – 35).

Воздвиження Чесного Хреста Господнього – велике християнське двонадесяте свято, яке відзначається 27 вересня. Воно належить до дуже старовинних свят, але і історія знайдення св. Господнього Хреста, та історія встановлення свята покриті серпанком різноманітних легенд, а тому нелегко відрізнити історичну дійсність від звичайної легенди.

Про мученицьку смерть Івана Предтечі детально розповідається в Євангелії від Марка (6, 14-30). Іван Хреститель осуджував царя Ірода за те, що той жив із дружиною свого рідного брата – Іродіадою. Відтак жінка захотіла помститися Іванові і таким чином приховати свій ганебний вчинок. Одного разу, коли Ірод святкував свій день народження, для нього танцювала танець донька Іродіади – Соломея. Цей танець дуже сподобався Іродові і він пообіцяв дівчині, що виконає будь-яке її бажання. Дівчина, за намовою матері, попросила відсікти Іванові Хрестителю голову. Ірод не відмовив, і голова Івана була відтята.

Сьогодні ми вшановуємо подію, яка знаменує завершення земного життя Богородиці та входження Її у життя вічне. Саме тому хоча за звичайним міркуванням подібну подію люди називали би смертю, ми, християни, не кажемо так, але іменуємо її Успінням, сном тимчасовим, від якого до вічного буття нашу Владичицю пробуджує Її Божественний Син.

Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа одне з найбільших свят Православної Церки, яке встановлене в пам'ять Преображення Христа Ісуса перед учениками на горі Фавор. Про цю величну подію розповідають три синоптичні Євангелія: від Матфея (17:1-6), Марка (9:1-8), Луки (9:28-36).

В останній рік Свого суспільного служіння, перебуваючи в Кесарії Филиповій, Господь напередодні майбутніх страждань почав відкривати учням те, що «Він мусить йти до Єрусалиму, і постраждати від старійшин, і первосвящеників і книжників, і вбитим бути, і воскреснути третього дня» ( Мф. 16:21).

Це торжество прийшло з Візантії, з Царгорода. Суть його полягає у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по столиці для очищення міста від епідемії. За допомогою хреста освячували і воду, щоб була чистою. У Київській державі цей звичай перетворився на хресні ходи до водоймищ, де вода освячувалась, і після цього всі купалися та купали худобу, щоб очиститися від лихої сили й запобігти хворобам.