Перша неділя після Пасхи в церковному календарі носить назву Антипасхи, Фоминої неділі. Назва Антипасха означає «замість Пасхи»: не протиставлення, а повернення до минулого свята, повторення його. З давніх часів восьмий день після Пасхи, як закінчення Світлої Седмиці, святкується особливо, складаючи собою немов би заміну Пасхи.

У Велику суботу Православна Церква згадує тілесне поховання Ісуса Христа і зішестя Його в пекло.

Знявши з хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосиф і Никодим поклали Пречисте тіло Господа в новому кам'яному гробі в саду Йосифовому, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу привалили великий камінь. При похованні Ісуса Христа перебували Марія Магдалина й Марія, мати Якова та Іосії.

Велика, Страсна п’ятниця – найскорботніший день для всіх християн. У цей день не звершується Божественна літургія і Церква згадує несправедливе осудження Синедріоном і Пилатом Ісуса Христа, Його страждання й муки, розп’яття на Хресті, смерть і покладення Його тіла до гробу, зішестя душею в пекло для сповіщення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали спасіння. 

В цей день Свята Церква згадує важливу подію – Тайну вечерю, під час якої Ісус Христос встановив Таїнство Святого Причастя (Євхаристії).

Тайна вечеря не означає, що вона була якоюсь прихованою чи секретною. Її таємничість полягає в тому, що під час неї звершується для нас свята Таїна, стається незбагненне – хліб стає Тілом, а вино стає Кров’ю Христовою.

Після воскрешення Лазаря Господь Ісус Христос, сівши на молоде ослятко, вирушив до Єрусалиму. Звістка про те, що Спаситель гряде в Єрусалим, пронеслась по місту, і множество людей вийшло на зустріч Того, Хто воскресив Лазаря. Охоплені радістю люди зривали гілки з дерев, застеляли своїм одягом шлях Спасителю. Осанна в вишніх, благословен Хто йде в Ім’я Господнє! – було чути звідусіль.

7 квітня – день Благовіщення Пресвятої Богородиці – один з 12 головних (дванадесятих) свят у житті православних людей. В цей день Церква Христова святкує виявлення надвічної Божої таїни і початок нашого спасіння. В чому ж полягає ця Божа таїна? У надвічній раді Святої Тройці, коли ще не був створений всесвіт, Бог поклав Сину Божому спасти людей від гріха і смерті.

Благовіщення було виявленням цієї таїни. Сутність таїни полягає у тому, що Син Божий стає Сином Діви. І ця подія – початок нашого спасіння. 

З кожним днем ми наближаємося до Великодня, і заклики до навернення нашого життя стають усе виразніші, бо стосують­ся до вірян, до нас, які начебто вже є християнами й теоре­тично мали б знати дорогу до спасіння і вічного життя.

Апостол Павло дає нам дуже сильний поштовх, коли каже, що все ж є відмінність між кров’ю, пролитою Ісусом Христом, і кров’ю різних звірів, принесених у жертву за якусь мету.

У Богослужінні четвертої неділі Великого посту Свята Церква пропонує нам високий приклад посницького житія в особі преподобного Іоана Ліствичника, який написав твір, в якому він показав ліствицю або порядок добрих діянь, що призводять нас до Престолу Божого.

Святий Іоан народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам'ять яких святкується 26 січня за старим стилем.

Нині, коли ми наближаємося до середини Великого посту, Церква в особливий спосіб нагадує нам про хрест Господній, про подвиг найглибшого жертовного смирення нашого Спасителя. Адже що таке хрест? Це знаряддя ганебної страти, яке римляни використовували для найгірших злочинців. І це знаряддя страти стало знаменням і знаком великої Христової перемоги.