Свята рівноапостольна княгиня Ольга – перша християнка на великокняжому престолі Києва. Вона була бабусею святого Володимира Великого, який хрестив всю Київську Русь, а тому прийняття нею віри Христової стало на той час символічною і визначальною подією.

У сьогоднішньому уривку поєднано два чуда: зцілення сліпців та вигнання біса з німого чоловіка. На перший погляд, чудеса цілком різні та не пов’язані між собою. Сліпота – наслідок природної хвороби, а німота – результат втручання злої сили. Сліпці просять про милість і проголошують свою віру, а німий мовчить. Сліпці називають Христа Сином Давидовим, натомість після зцілення німого, самого Спасителя звинувачують у зв’язках із “князем бісівським”.

Звичайно ж, легше сказати людині: “Встань, візьми постіль твою та йди у дім твій”. В усякому разі, нам би так хотілося. Нам би хотілося, щоб щастя, удача, здоров’я – все те, до чого тільки і прагнуть наша душа і наше тіло, дісталося нам легко і просто, як колись дісталося нам саме життя наше. Дарма – і без всяких зусиль з нашого боку. Хто і коли побажає самому собі і своїм близьким і улюбленим скорботу, випробування, хвороби? Хто і коли скаже Господові: “Випробуй мене, дай мені Хрест”?

Святих апостолів Петра і Павла Православна Церква називає Першоверховними. Цим почесним найменуванням вони відзначені, бо особливо потрудилися в поширенні Христового вчення серед язичницьких народів і показали найвищі зразки відданості і любові до Божественного Учителя і Його справи на землі.

Саме про нього Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він».

Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Коли його батьки були в похилому віці й уже не сподівалися на потомство, він був посланий Богом, аби приготувати Ізраїль до приходу Месії. По материнській лінії Іван Хреститель є родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

Євангельське читання цього недільного дня нагадує нам не лише про чудесне зцілення Спасителем слуги римського сотника, звершене на прохання останнього, але і про низку інших духовно важливих уроків цієї події.

Найперший її урок – це сила живої віри. Господь вказує на неї та ставить її у приклад. Бо сотник не лише вірить в здатність Христа зцілити його слугу від страждань хвороби. Він вірить, що для зцілення потрібен лише вияв волі Христової, і тому просить Господа: «Промов тільки слово, і видужає слуга мій» (Мф. 8:8).

Сьогодні ми у цій святій обителі особливо прославляємо Божу Матір заради Її чудотворної ікони «Ізбавительниця».

І на це слід звернути нашу увагу – ми прославляємо не ікону, як предмет, а саме Божу Матір. Бо ікона – це образ, зображення нашої Пресвятої Владичиці. Що є більшим – образ чи Та, Яку зображено? Безперечно, більшою є Сама Пречиста Діва. Тому віддаючи поклоніння образу, ми у такий спосіб вшановуємо не предмет, не дошку і фарби, не художній вигляд, який майстри-іконописці надають священному зображенню, але вшановуємо Саму Діву Марію, яку на іконі зображено.

Коли ми сьогодні вшановуємо святих, які походять з українського народу, ми через них вшановуємо і цей великий дар Божий, це благословення для нас – бути прийнятими у велику християнську родину, в спільноту єдиної Церкви Христової. І дивлячись на приклад наших, українських святих, ми у їхній особі маємо доказ, що живучи на цій, рідній для нас землі, розмовляючи рідною для нас українською мовою, зберігаючи свою національну і культурну ідентичність як українців – ми також можемо досягнути святості.

Сьогодні, у перший недільний день після свята П’ятидесятниці ми вшановуємо і прославляємо всіх святих.

Хто такі святі? Саме слово «святість» у своєму оригінальному біблійному сенсі має значення «виокремленість», «винятковість». Про цю ознаку, як Свою власну, свідчить Бог, закликаючи прагнути до святості також і людей. Ось що сказано у книзі Левит: «Будьте святими, тому що Я святий» (Лев. 11:45).