Стрітення Господнє – останнє дванадесяте свято перед Великим постом, воно також завершує 40-денний різдвяний цикл. Це свято – єдине з дванадцяти великих свят церковного року, яке за уставом одночасно є Богородичним і Господнім. Бо, згадуючи описану в Євангелії подію, відзначаючи Стрітення, ми водночас вшановуємо і Господа, і Його Пречисту Матір.

2 лютого відзначатимемо свято Стрітення Господнього, згадуючи євангельську подію, коли на 40-й день після Різдва Ісуса Христа, виконуючи тогочасний закон, Богородиця та праведний Йосиф Обручник принесли Богонемовля до храму, щоби посвятити Його Богові і віддати за Нього символічну пожертву.

Це свято є унікальним за своєю богослужбовою традицією, адже воно водночас присвячене прославленню і Спасителя, і Його Пречистої Матері.

Сьогодні ми чуємо читання з 3-ї глави Послання апостола Павла до Колосян, через яке отримуємо нагадування про необхідність для кожного християнина відкидати гріхи, бути для них мертвими, а для Бога і для добрих діл – бути живими і діяльними.

Апостол нагадує: «коли ж з’явиться Христос, життя ваше, тоді ви з’явитеся з Ним у славі» (Кол. 3:4).

Цього недільного дня ми чуємо з Послання апостола Павла до Колосян слова, які нагадують нам про виключне значення Особи Господа нашого Ісуса Христа в житті кожної людини, а особливо – християн.  «Усе Ним і для Нього створено; і Він є раніш усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:16-17) – сповіщає апостол. Син Божий «є образ Бога невидимого, народжений раніше всякого створіння» (Кол. 1:15), в Ньому «ми маємо відкуплення Кров’ю Його і прощення гріхів» (Кол. 1:14).

Сьогодні з Послання апостола Павла до Ефесян ми чуємо заклик до християн протистояти хитрощам диявольським. Апостол нагадує нам, хто є нашим справжнім ворогом – це диявол. «Бо наша боротьба – наголошує святий Павло – не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12).

Святвечорів у нас два – Різдвяний і Хрещенський (Навечір՚я Різдва Христового і Навечір՚я Богоявлення). Обидва ці дні окреслюють особливий час приготування до великих свят, означають переддень церковного торжества. Різдвяний та Хрещенський святвечори є дуже схожими за богослужінням, адже до другої половини ІV століття святкування Різдва Христового і Богоявлення на Сході звершувалося в один день. А потім святкування події Різдва Христового було виокремлене і перенесене на інший день з метою підкреслити значення народження по плоті Сина Божого.

На восьмий день після Свого Народження Господь наш Ісус Христос, за старозавітнім законом, прийняв обрізання, встановлене для всіх младенців чоловічої статі на знак Завіту Бога з праотцем Авраамом і його потомками ( Бут. 17, 10-14; Лев. 12,3). При звершенні цього обряду Божественному Младенцю було дане Ім’я Ісус, звіщене Архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії ( Лк. 1, 31-33; 2,21).

Починаючи від нинішнього року, Православна Церква України разом з більшістю Помісних Церков відзначає великі свята за новоюліанським календарем.

Дякуємо Богові, що виявив щодо нашого народу особливе піклування і благоволив, аби п՚ять років тому у Святій Софії Київській відбувся історичний Об‘єднавчий Собор, на якому постала єдина автокефальна помісна Українська Православна Церква. Головними підсумками цього Собору були рішення про єдність Церкви, ухвалення її статутних документів та обрання Предстоятеля – Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.