Сьогодні наш народ відстоює свою незалежність, віру та ідентичність, захищаючи право жити у свободі на Богом даній землі. У цей важкий час ми покладаємо надію на Господа, адже молитва – це могутня духовна зброя, що приносить перемогу та єднає серця.

Сьогодні ми чуємо з Євангелія слова провіщення про Страшний Суд. Це провіщення, це пророцтво сказане для всіх нас Самим Спасителем. Воно сповіщає нам про кілька духовно важливих речей, а саме – про загальне воскресіння померлих, про Суд Божий для всіх людей, який станеться при кінці віку цього, тобто коли завершиться історія цього світу, про винагороду праведності та покарання зла, і про те, за якими правилами буде визначено винагороду та покарання.

У цю суботу, 22 березня, ми звершуватимемо особливе загальне поминання душ усіх, хто від віку спочив у вірі та надії на воскресіння. Називають цю вселенську поминальну суботу ще батьківською, бо Церква закликає молитися за всіх, хто відійшов із цього земного життя до прабатьків наших. 

Сьогодні Свята Церква пропонує нам роздуми над притчею про блудного сина (Лк. 15:11-32). Ця історія наповнена глибоким змістом про милосердя, покаяння і батьківську любов. Вона допомагає нам усвідомити силу Божого прощення і необхідність щирого каяття.

Притча про митаря і фарисея, яку ми чуємо сьогодні під час читання Євангелія (Лк. 18: 10 – 14), є одною з найвідоміших. Вона дуже коротка, але навчає нас багатьом важливим речам. Від сьогоднішньої неділі розпочинаються підготовчі тижні перед Великим постом і Церква подає нам цю притчу, як настанову на початку нашого шляху духовного очищення і оновлення.

Стрітення Господнє – це останнє дванадесяте свято перед Великим постом, яке завершує 40-денний різдвяний цикл. Воно має особливе значення у церковному календарі, адже є єдиним серед дванадцяти найбільших свят церковного року, яке одночасно вшановує і Господа Ісуса Христа, і Його Пречисту Матір. В цей день ми згадуємо, як Богородиця принесла Немовля до храму, виконуючи приписаний законом обряд.

30 січня за новоюліанським календарем православна церква вшановує пам’ять трьох великих святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Це свято встановлене на честь їхнього величезного внеску у християнське богослов’я, церковне життя та духовне просвітництво.

Сьогоднішнє читання з Євангелія від Матфея (Мф. 15:21–28) відкриває перед нами історію, яка на перший погляд може здатися простою, але насправді вона є глибоким уроком віри, смирення та Божої любові, яка не має меж. Це історія про жінку-ханаанку, яка прийшла до Христа, шукаючи зцілення для своєї доньки. Ця подія перегукується з нашим життям, особливо у цей складний час, коли війна випробовує нашу віру, нашу стійкість і нашу здатність довіряти Богові.

Сьогодні Церква вшановує святу, яка в молодому віці, юною дівчиною, не змирилася з волею батьків про вигідне заміжжя, а відкинула матеріальні блага, знатну родину заради скромного життя в Бозі, служіння людям та опіки жіночим монастирем. Ця свята – Ксенія (в миру Євсевія) Римлянка, бо народилася вона в Римі у V столітті. Іноді її також називають Ксенією Миласською, бо в місті Миласс, в Кесарії, вона придбала землю, побудувала храм на честь святого Стефана і заснувала там жіночий монастир.