Жінки-мироносиці – це прославлені Церквою святі жінки, які, згідно з Євангелієм, на світанку в неділю після розп’яття Ісуса Христа поспішали до гробу Господнього, несучи миро (запашну олію), щоб за юдейським звичаєм намастити тіло Спасителя. Цей жест був виразом глибокої поваги, вірності та любові до їхнього Вчителя.

Сьогодні Церква збирає нас разом, щоб ми ще раз пережили світло Пасхи – цього разу через особливу подію: зустріч Воскреслого Господа з апостолом Фомою.

Ми пам’ятаємо, як Фома не був із учнями, коли Христос уперше з'явився їм після Свого Воскресіння. І коли інші апостоли засвідчили йому, що бачили Живого Спасителя, Фома сказав: «Якщо не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани, не повірю» (Ін. 20:25).

Сьогодні ми особливо вшановуємо пам’ять Великомученика Юрія Переможця. Його знають і люблять українці. Він вважається покровителем низки українських міст, здавна шанований як захисник київських князів та українського козацтва. Частково з цим великомучеником пов’язане й укріплення і поширення християнства на українських землях: князь Володимир Великий, перш ніж охрестити Україну-Русь, сам прийняв хрещення – й імовірно, це сталося в Криму поблизу Корсуня в Георгіївському монастирі.

Зі світлим Христовим Воскресінням розпочинається тиждень Пасхальний, або Світлий, і всі дні цієї седмиці (до суботи включно) називаються світлими: Світлий понеділок, Світлий вівторок, Світла середа тощо.

Світлим перший тиждень після Великодня називається тому, бо він ознаменований радістю перемоги Христа над смертю, світла і правди над темрявою зла й гріха.

Спогадами про Вхід Господній в Єрусалим ми розпочали Страсну седмицю – час вшанування подій останніх днів земного життя Ісуса Христа: Його страждань, хресної смерті та поховання. Цей тиждень ми звемо Страсним, бо згадуємо страсті, тобто страждання, Христові: з церковнослов’янської «страсті» – це страждання.

Сьогодні ми вшановуємо величну євангельську подію – Вхід Господній в Єрусалим, яку провістив пророк Захарія ще за пів тисячоліття до Різдва Христового: «Не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі» (Ін. 12:15).
Ці пророчі слова, про які нагадує нам читання з Євангелія, підкреслюють особливість царського достоїнства Ісуса Христа: Його Царство – не земне, не зовнішнє, але вічне, духовне, від Бога Отця.

Сьогодні в церковному календарі – Лазарева субота. Цей день є особливим, адже Свята Церква згадує одне з найвеличніших чудес, звершених Господом під час Його земного служіння – дивовижне воскресіння праведного Лазаря.

З кожним днем ми наближаємося до Великодня, і заклики до навернення нашого життя стають усе виразніші, бо стосують­ся до віруючих, до нас, які начебто вже є християнами й теоре­тично мали б знати дорогу до спасіння і вічного життя.

Чому церква встановила святкування памяті Святого Іоана Ліствичника саме в період святого великого посту?   – А ось чому: Приблизно в 6-му сторіччі н.е. 16-ти річний юнак прийшов до Синайського монастиря,  настоятелем якого був преподобний Авва Мартирій.