Дванадцята неділя після П’ятидесятниці

"Одного разу приступив до Ісуса один юнак і спитав: Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?"... Ісус сказав: "Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконуй заповіді".

Проповідь в 12-ту Неділю після П’ятидесятниціСкільки разів ми вже чули цю євангельську розповідь. Знаємо питання цього багатого юнака і відома нам відповіді Ісуса Христа - Господні заповіді, ось, що головне і вкрай необхідне для осягнення спасіння. Це ще не все, юнак відчуває якесь незадоволення власним життям. Через це і приходить до Ісуса:"Учителю, що маю ще робити?" Але відповідь перевищує його можливості. Він не в змозі переступити межу дійсності свого існування, відмовитися від усього, що було пов'язане з його життям - роздати добро бідним і йти слідом за Христом.

По різному ми сприймаємо таку поведінку цього юнака. Нерідко дозволяємо собі навіть осудити його, як це - сам Бог покликав його, а він відмовився прийняти це запрошення. Пожалів своє майно, золото. Не зміг розлучитися з тим , що прив'язувало його до цього грішного світу, не бажаючи таким чином скласти собі скарб на небі. Який же він нерозумний, ненаситний. Можливо, це так. Але скільки з нас можуть сказати собі, хоча би десь там, у глибині власного серця: я не такий, я кращий. Напевно, що небагато, якщо й взагалі такі знайдуться. Євангельський юнак мав хоча б одне достоїнство, і то дуже вагоме, він змалку дотримувався Господніх заповідей - і Ісус Христос, Всюдисущий Бог, Той, який знав і знає серця і помисли кожної людини, не заперечив йому.
А статки, багатство... Чи бачили ви трясовину, яка, схопивши свою жертву, тягне її вниз і вже без сторонньої допомоги вирватись із неї не може. Так само і гроші, влада - відчувши їх "смак", людина кидається у той вир і, навіть розуміючи хибність власного життєвого шляху, зійти з нього вже майже не в силі. Саме тому й говорить Господь: "Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство" (Мт. 19, 24). А в іншому місці" Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу. Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати" (Лк. 6, 24)

Господь не засуджує тих, котрі мають будинки, поля, гроші ,слуг, а лише хоче, щоб вони володіли усім тим обачно і належним чином. Яким чином? - Як належить панам, а не рабам; тобто володіти багатством, а не так, щоби воно володіло ними, користуватися ним, а не зловживати. Гроші для того існують, щоб ми витрачали їх на необхідні потреби, а не зберігали їх: це властиво рабу, а то - панові. Стерегти - справа раба, а витрачати - справа пана, котрий має на це повну владу. Ми не для того отримуємо гроші, щоб закопувати їх в землю, а щоби ділитися з іншими. Якщо б Господь хотів, щоб вони були збережені, то не давав би їх людям, а залишив би їх назавжди лежати в землі. Але через те, що Він хоче, щоб вони були витрачувані, то й дозволив нам мати їх - для того, щоб ділитися один з одним. Та й не може бути прибутку без видатку чи багатства без витрат. Пристрасть до багатства гірша за всяке тиранство: не надає ніякого задоволення а породжує турботи , заздрість, підступність, ненависть, наклепи й незліченні перешкоди до доброчесності. Це і вільних робить рабами, і навіть гірше за рабів, рабами не людей, але найжахливішої серед пристрастей і хвороб душі. Така людина зважується на таке, що огидне Богу і людям, через побоювання, щоб хто не вихопив її з-під цього владарювання.
Зі Святого Письма нам відомо, що перші люди в раю, хоча й не були багачами в сучасному розумінні, та всього мали вдосталь. Багатим був Авраам, Яків. Серед пишноти і слави провів своє життя Давид, але найбільшим достатком втішався його син Соломон - рівному його багатству не було нікого на землі. А всі вони були вибраними людьми в очах Господніх. А якщо так, значить Ісус Христос, друга особа Божа, не міг засуджувати ті блага, які сам сотворив і дав людям для полегшення їхнього життя. У чому причина цих Його слів?

Тож у своєму вченні Господь осуджував не саме багатство, а гонитву за ним. Засуджував людей, які, нагромаджували свої багатства, забуваючи про своїх ближніх і про Бога, порушуючи при цьому закони Господні й моральні, що панують на нашій землі. І ні для кого з нас не є таємницею, що корінь переважної більшості злочинів, воєн, ненависті, злоби - жадоба багатства, прагнення окремих осіб збільшити свої капітали нечесним шляхом. 
Як говорить Христос: "Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занепастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?" (Мт. 16,24) Назви увесь всесвіт, і тоді нічого не скажеш. Бо "яка користь", як сказав Христос, здобути "цілий світ" і зашкодити своїй душі, більше якої для нас нічого немає? І саме її, таку дорогоцінну, саме її про яку нам слід було стільки піклуватися, ми залишимо в такому недбальстві, щоб вона мучилась щодня, то обтяжена срібнолюбством, то мордована нездержливістю, то принижувана гнівом і пристрастю збурювана, і не докладемо заради неї ніякого піклування? Хто ж, нарешті, удостоїть нас прощення чи врятує від покарання, яке нам загрожує? Тому, прошу, доки ще є в нас час, змиємо скверну її щедрою милостинею і загасимо нею ж полум'я гріхів наших. Бо сказано: "Як палкий вогонь гасить вода, так і милостиня гріхи відпускає" (Сир. 3,30). І справді, ніщо інше так не може врятувати нас від вогню геєнського, як щира молитва, як щедра милостиня. Якщо ми даватимемо її за приписаною заповіддю, тобто, не через пиху, але через любов до Бога, то будемо спроможні змити скверну від гріхів наших, і сподобитися Божого людинолюбства. Амінь!

Джерело: http://kolomija.com/bbloteka/propovd/286-propovd-na-12-nedlyu-pslya-pyatidesyat.html

  Розклад богослужінь

14 вересня 2019 р. - Субота.
17.00. Вечірня. 

15 вересня 2019 р. - Неділя.
Неділя 13-та після П'ятидесятниці. Глас 4. Прпп. Антонія і Феодосія Печерських.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя.

  

 

 

 





Збір коштів