Освячено Свято-Миколаївський храм

Без перебільшення вікопомною можна назвати подію, яка відбулася у нашому місті минулого вівторка, 22 травня, коли православні християни вшановували Миколу Чудотворця. Того дня для всіх острожан та гостей міста було відкрито двері та освячено новозбудований Свято-Миколаївський храм Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП). Урочиста церемонія була проведена під час святкової Архієрейської Божественної Літургії. Духовенство та всі присутні віряни дякували Богу за довгоочікувану подію, просили благословення для України, її народу, молилися за мир, здоров’я, отримання Томосу для Української церкви. Також були вручені нагороди людям, які доклали багато зусиль для того, щоб відбулася дуже важлива для міста й навіть всієї України подія.

Ще до 10 години багато острожан та гостей міста вже були у Свято-Миколаївському храмі й на території біля нього. Важко сказати скільки людей було – десь приблизно 2 тисячі, може менше чи – навпаки. Серед них були й немовлята, й старші діти, й молодь, й люди середнього віку, й навіть похилого. Я помітив жінку, яка на початку року святкувала своє 90-річчя.

Діти прихожан із різних навчальних закладів Острога з короваєм і квітами біля входу до храму віршами й прозою вітали архієпископа Рівненського і Острозького УПЦ КП Іларіона. 

– Вельмишановний владико! Дозвольте від імені всіх парафіян нашої церкви привітати Вас на нашій древній і славетній Острозькій землі. Прийміть хліб і сіль, як щиру вдячність за те, що сієте в наших серцях мир, добро, милосердя, віру, надію, любов, – завершила звернення юних прихожан до владики учениця НВК Вікторія Корнійчук.

Потім до почесного гостя нашого міста звернувся благочинний церков Острозького району, прот. Юрій Лукашик.

– Ми раді зустрічати Вас на нашій древній Острозькій землі. Сьогодні неперевершена історична подія в тому, що відновлено храм. Тому просимо Вас увійти, освятити храм і відправити Божественну літургію, а також наповнити вірою і любов’ю наші серця.


Храмове свято розпочалося після того, як архієпископ Іларіон, прот. Юрій Лукашик та ще 10 священиків нашого району і сусідньої Здолбунівщини зайшли до храму. Після молитви владика на кафедрі майже в центрі храму переоблачився і разом із священиками провів таїнство освячення вівтарного престолу.

За ним було рясно освячено внутрішні стіни храму та присутніх. Продовжилося головне дійство святкового дня виходом процесії із храму, на чолі з владикою Іларіоном, патерицями, хором.

Свідками цього були багато мешканців міста та його гостей, які слухали літургію через динаміки. З молитвою було проведено освячення зовнішніх стін храму. Це робив прот. Юрій Лукашик. Завершився обряд «введення храму в дію» молитвою біля його входу та в середині, де відбулася Божественна архієрейська літургія. Її провів владика Іларіон та присутні священики. Коли вона завершилася владика звернувся до присутніх.

– Всечесні отці, дорогі у Христі браття і сестри! Щиросердечно вітаю усіх нас, а особливо громаду Свято-Миколаївського храму з найвеличнішою подією у вашому житті. Тільки що ми чули слова із Святого Євангелія «Радійте і веселіться, бо велика нагорода вам на небесах». Сьогоднішня наша радість в першу чергу є радістю духовною. Нині ми радіємо, бо увінчався багатолітній труд не однієї людини, не двох – цілої громади… Якби ми мали відкриті очі духовні, то ми би побачили відкрите небо і величний ангельський хор, який молиться разом з нами. Освячений ще один престол, на якому буде приноситись безкровна жертва… Земний храм – це не просто стіни і бруківка, а це місце, де можна зібратися великою громадою. Храм і ми – це боголюдський організм. Він живий – коли ми збираємося всі з думками, з молитвою і щиро просимо Бога, то всі наші серця поєднуються в одне і всі ми стаємо членами єдиного тіла – Церкви. А її головою є сам Христос. І тоді ми невидимо поєднуємося у Христі… І ось храм земний – чи дерев’яний, чи кам’яний, чи маленький, чи величний собор – це те місце де зосереджується віра, надія на Бога і щира любов. І саме нею ми повинні кожен раз переступати поріг цього храму. В нього ми не маємо права приходити без любові, тут ми не маємо права злитися, проявляти негативні емоції, тому що тією миттю ми відриваємося від живого тіла, главою якого є Сам Христос. Цінуймо це. Із такою самою вірою і любов’ю щоденно молімося в храмі, бо мало збудувати фізичні стіни, потрібно їх богоутворити. Вони мають стати просочені і дихати нашою любов’ю, повагою один до одного, і, звичайно, щирою молитвою… Ми пройшли нелегких 26 років до сьогоднішнього дня, коли вже ми знаємо, що нарешті сам Вселенський патріарх оцінив наші старання. Вперше за багато віків питання визнання церкви не затягується на роки, як це робилося раніше. Мало тільки попросити, потрібно ще дочекатися відповіді. Першу – ми вже отримали. Буквально на третій день відповідь з’явилась. Ці обставини також вселяють у нас віру, що нарешті багаторічна молитва багатьох мільйонів людей увінчається Божим благословенням. Ще є багато пересторог, перешкод, найбільшою з них є протидія одного найбільших православних народів, якого ми ще недавно називали «братнім»… Ми вже ніколи не відступимо від правди, не дозволимо топтати нашу святу українську землю, брехати нам в очі, а в спину вставляти ножа. З нами правда і любов. І сьогоднішня наша ще одна щира молитва повинна бути і звучати за те, щоб всі проблеми ми подолали. І зараз ми будемо молитись за єдину помісну українську церкву, за Вселенського патріарха, за нашу теперішню владу, яка не побоялася і нарешті зробила те, що належало зробити вже більше як 20 років тому назад. Багато різних перешкод ми можемо подолати єдиним шляхом – знову ж таки, терпінням і молитвою… Ми маємо стати прикладом благочестя, терпіння, взаємоповаги, любові один до одного, відкриваючи обійми чекати всіх у єдності. В цьому наша сила і цим ми подолаємо всі спокуси й переможемо. Слава Богу, сьогодні нас уже багато, а ще більше буде тоді, коли прийде день Томосу… Ми будемо особливо молитися, щоб в Україну прийшла довгоочікувана єдність церковна, політична, і особливо – духовна. Якщо з вірою будемо просити Бога, то ми це отримаємо…

Коли завершилася спільна молитва за Україну, а також проведення сповіді, причащання владика Іларіон знову звернувся до присутніх.

 – Дорогі у Христі браття і сестри! Ми спільно звершили особливу молитву і освятили цей прекрасний, чудовий унікальний храм. Я переконаний, він вже стає нашим національним надбанням, з часом він стане пам’яткою церковного мистецтва. Сьогодні направду чудовий день, бо ми бачимо, як Господь увінчує нашу працю її добрим завершенням. Ми вже не згадуємо перешкоди, труднощі під час спорудження. Тепер наше серце наповнено духовною радістю, а на очах видно сльозинки радості. Саме такими нас хоче бачити Бог – добродушними, милосердними, люблячими, незлобними, без заздрості й осуди. Нам рідко вдається такими бути. Я ще раз всіх вітаю, особливо настоятеля з парафіянами, які найбільше вболівали, трудилися не покладаючи рук, багато в чому собі відмовляли, дбали про  те, щоби роботи були зроблені якомога швидше. Вірю, що це буде ще один подарунок від Бога до дня, коли в Україні нарешті утвориться єдина помісна церква.  Дякую всім, хто прибув до нас, допомагав у спорудженні храму. Особисто знаю що це і наша влада, інтелігенція, особливо мені приємно виокремити ректора Національного університету  «Острозька академія» (НаУОА) Ігоря Пасічника… Щиро дякую також депутату Юрію Вознюку та багатьом людям, які матеріально допомагали будівництву Свято-Миколаївського храму в Острозі.

Архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Української православної церкви вручив старості з  будівництва храму Федору Товстому орден Святого Миколая Чудотворця. Медаллю «За жертовність та любов до України» були нагороджені: міський голова Олександр Шикер, заступник голови Рівненської облдержадміністрації Віталій Ундір, депутати Рівненської обласної ради Олександр Корнійчук та Михайло Крук, ректор НаУОА Ігор Пасічник, головний лікар Острозької ЦРЛ Василь Веляник, директор КЗ «Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І – ІІІ ст.» Рівненської облради Галина Лебідь,  керівник СГПП «Розвазьке» Петро Ягодка, а також Олексій Хахльов, Микола Андрощук, Юрій Гук, Сергій Костюк, Володимир Маключенко, Василь Панасюк, Руслана Пшеничка, Віктор Романюк. Благословенні грамоти були вручені Зої Ярмолюк, Лесі Авдєєвій, Світлані Мацієвській, Марії Костюк, Іванові Задерецькому, Володимиру Лідавцю, Ніні Козачук, Олені Зелінській, Іванові Глушману, Богдану Ваколюку. Подяками були відзначені учасники діючого церковного хору (Ігор Федоров, Юрій Грищук, Сергій Корнійчук, Сергій Іщук, Олег Шевчишин, Оксана Веруцька, Галина Романюк, Світлана Попович, Людмила Ляшенюк, Галина Озійчук, Людмила Шикер, Оксана Костюк, Ірина Демчук, Галина Базелишина, Олена Зайчук, Оксана Назарук) та його ветерани (Галина Лідавець, Адам Диско, Любов Біщук, Віра Лазарчук, Надія Тишко, Ольга Фурсік), сестриці храму Світлана Васильчук, Людмила Янковська, Лариса Ноцик, Ольга Головко, Марія Шинкарук, Галина Данілова, Валентина Ровінська, Орися Балаушко).

– Шановний Владико! Ми раді, що ви знайшли час і освятили цей величний храм. Віднині в ньому буде відбуватися багато різних богоугодних заходів. Відправивши божественну літургію, а в тому об’єднавши нас усіх, Ви наповнили Божою любов’ю наші серця. Нехай і надалі Господь посилає всім присутнім здоров’я, силу, можливість завжди зміцнювати нашу Українську церкву. Також хочу подякувати всім святим отцям, які молилися сьогодні разом з нами, прихожанам храму та гостям. На завершення хочу привітати всіх Миколаїв з іменинами. Хай вас Бог благословить, захищає від всіх бід та направляє лише на добрі справи, посилає многії та благії літа…

На завершення прот. Юрій Лукашик запросив присутніх розділити з ним та духовенством спільну трапезу. Біля храму активісти пропонували присутнім печиво та солодкі напої.

Дякую за допомогу в написанні цього репортажу благочинному церков Острозького району, настоятелю Свято-Миколаївського храму прот. Юрію Лукашику.

Іван Глушман

 

Copyright © 2011 Свято-Миколаївська церква м.Острог
Web Design Roman Koval based on Richlyn Systems Ltd

  Розклад богослужінь

18 листопада 2018 р. - Неділя.
25-та неділя після П’ятидесятниці. Глас 8. Мчч. Галактіона та Єпістимії. Свт. Іони. Апп. від 70-ох: Патрова, Єрма, Ліна, Гаїя, Філолога. Свт. Григорія, архієп. Олександрійського.
9.00. Сповідь. Літургія. Причастя.
 

 

 

 
 
 

 

 





Збір коштів