Відродження православної святині Острога

Свято-Миколаївська парафія УПЦ КП Острога в очікування великої історичної події. 22 травня 2018 року, на свято перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця з Мир Лікійських у місто Бар,  відбудеться освячення новозбудованого храму. Святкову Літургію очолить Архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон.

Шлях до відродження православної церкви в Острозі був важким та тернистим. Як свідчать  джерела, ще з середини XIV ст. тут стояла Миколаївська церква, зруйнована лихоліттями та пожежами. На початку XX ст. на тому місці постала невеличка капличка, в якій вже після здобуття незалежності «тулилася» громада Свято-Миколаївської церкви. Богослужіння розпочалися у травні 1992 року, коли патріотично налаштована частина острожан заснували Свято-Миколаївську православну парафію. Так у каплиці упродовж двадцяти років відбувалися богослужіння. Як пригадує одна із перших парафіянок та хористок церкви Ольга Фурсік:

 «Спочатку громада була невеличкою, проте з кожним роком до нас приходило все більше і більше людей, нас підтримували, допомагали. Нині покійна Ганна-Ксенія Григорівна Грабарчук організувала церковний хор. У хорі співали моя сестра Антоніна Кухарук, Адам Диско, Фоафан Білоус, Юрій Попович, Анастасія Стефак, Євгенія Захарчук, Євдокія Камінська, Микола Глибович, Михайло Мельничук, Люба Біщук, Люба Кондратьєва, Параскевія Савенко, Микола Андрощук, Віра Лазарчук, Надія Тишко, Галина Лідавець, Ніна Козачук. Ми вчили літургійні твори, духовні пісні. Було важко, бо бракувало церковної літератури українською мовою. Але завдяки старанням та наполегливості Ганни-Ксенії Григорівни всі проблеми вирішувалися. Церковним старостою тоді був Орест Кухарчук, потім став Дмитро Авдєєв. Першим настоятелем був о. Сергій Кушнір, а з 1995 р. парафію очолив отець Юрій Лукашик. Багато кого вже немає серед нас… Всі ми щиро вірили, що українська церква має бути, і наші діти, онуки мають підтримувати своє рідне, українське».

Засновники громади – це справжні патріоти України. Багато з них пройшли крізь сталінські табори, виселення та поневіряння, але свою мрію про незалежну державу і українську церкву вони пронесли з собою через усе життя.

***

Про те, що українську церкву в Острозі потрібно відбудувати, парафіяни та настоятель вирішили ще у 90-х. Міська влада пропонувала різні місця, але громада наполягала, що храм повинен стояти там, де раніше була Миколаївська церква – біля каплички. Сама каплиця не могла вмістити усіх присутніх, людям часто доводилося стояли під відкритим небом, і в холод, і в спеку, і в дощ. Ці зовнішні обставини ще більше підштовхували парафіян до будівництва нової церкви. Усі, однак, розуміли, що будівництво – це клопітка праця, яка вимагає не лише значних коштів, але «ходінь» по бюрократичних кабінетах – від отримання дозволів до затвердження кошторису. Активісти громади Зоя Ярмолюк та Марія Костюк згадують це зі сльозами на очах:

«…доводилося не раз «оббивати» пороги київських кабінетів, переконувати, просити, часом двічі на день їздити до Рівного, годинами вистоювати під дверима, щоб вирішити необхідні питання. Не завжди чиновники до нас ставилися прихильно, були і сльози, і моменти відчаю. Але наші митарства не були даремними. Завдяки наполегливості наших парафіян, підтримці міської влади, допомозі працівників історико-культурного заповідника м. Острога, крок за кроком ми зібрали усі необхідні документи-дозволи, віднайшли інформацію про церкву, її історію, зовнішній вигляд. На парафіяльних зборах старостою з будівництва обрали Федора Михайловича Товстого, який разом з о. Юрієм Лукашиком організовували попередні роботи для початку будівництва. Керівник львівської фірми «Ареал-плюс» Ігор Фуголь розробив проект будівництва, за яким церква мала бути дерев’яною, двоповерховою, подібною до старої Миколаївської церкви. Невдовзі ми отримали Державний акт постійного користування земельною ділянкою. На місці, де мала зводитися церква, провели археологічні розкопки, виготовили проектно-кошторисну документацію, отримали дозвіл на виконання будівельних робіт».

Нарешті, 4 листопада 2010 року було закладено перший камінь у фундамент майбутнього храму. Федір Михайлович Товстий розповідає про це так:

«Це був хвилюючий момент, адже ми це зробили! Люди не стримували сліз, раділи, дякували Богу, що справа з будівництвом тепер зрушилася з місця. Це ще більше згуртувало громаду, адже це і відповідальність, і свята справа. Варто пам’ятати, що наші парафіяни та небайдужі острожани постійно жертвували кошти на будівництво. Нам допомагала міська влада, Острозька академія, місцеві депутати, підприємці, люди з сусідніх сіл району, з усієї України і навіть громади українців зі США та інших країн».

З осені 2010 року розпочалося будівництво підвальної частини церкви, яке виконувала БК «Будівельні послуги» (директор – Віктор Загорський). Під керівництвом досвідченого виконроба (†) Анатолія Турського було виконано значний об’єм підготовчих робіт: споруджено армопояс, залито бетонну підлогу, зведено внутрішні стіни, перекриття, вставлено вікна, підведено комунікації та електроенергію. До кінця 2011 року цокольне приміщення було накрито, з обох боків було збудовано вхід до підвальної частини храму.

6 січня 2012 року відбулася ще одна радісна подія – перші входини у храм. З цього дня почалися Богослужіння у підвальній частині церкви. Настоятель храму – протоієрей Юрій Лукашик освятив приміщення, що дозволило здійснювати богослужіння і проводити усі церковні обряди. Отець Юрій пригадує:

«На перше Різдвяне Богослужіння прийшло дуже багато людей. У каплиці стільки б не помістилося. Люди раділи, що зможуть молитися Богу у теплому і просторішому приміщенні. Звичайно, це був тільки перший крок до здійснення нашої великої мрії. Попереду було ще багато роботи... Але громада згуртувалася, помалу акумулювалися кошти, фінансову підтримку нам надавали меценати, а люди безкоштовно працювали на будівництві, приходили цілими родинами… Ми дякуємо кожному добродійнику, який вклав свою частку у будівництво церкви. Бо пожертви на храм Божий є тими скарбами, про які говорить нам Господь: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа, і де злодії підкопуються і крадуть, але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії не підкопуються та не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше»».

***

Новим кроком у будівництві стало зведення дерев’яної основи храму. Коштів на такий великий проект на той час було недостатньо, але на парафіяльних зборах у червні 2014 року громада вирішила негайно розпочати будівництво, адже зібрані кошти могли швидко знецінитися. Було прийняте рішення, що кожна родина  пожертвує одну тисячу гривень, щоб зібрати двісті тисяч, яких не вистачало. Староста з будівництва Федір Товстий та активіст громади Василь Панасюк відвідали декілька львівських компаній, що будували дерев’яні церкви. Угоду підписали із тою, яка погодилася на будівництво за найменшу і поетапну оплату. Для цього запросили бригаду майстрів з Івано-Франківщини, яка збудувала церкву впродовж шести місяців. Вже у лютому 2015 року настоятель храму Юрій Лукашик разом зі священиками Острозького благочиння благословили підняття куполів, а в серпні 2015 року архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон  здійснив чин освячення головного накупольного хреста.

***

Оздоблення зовнішньої та внутрішньої  частин храму зайняло три наступні роки. Коштами парафіян, міської влади, народних депутатів, приватних підприємців та Міжнародного благодійного фонду відродження Острозької академії було оплачено покрівельний матеріал та роботу майстрів, встановлення вікон, дверей, утеплення куполів, облицювання стін, добудовано два бічні та головний входи до церкви, підведена електроенергія і встановлена протипожежна сигналізація. Обдаровані місцеві художниці Тетяна Лінник та Віра Прокопчук розписали центральний купол храму. Церковний староста і досвідчений будівельник Володимир Лідавець особисто виконав покрівлю, звів центральний вхід, встановив віконні арки, перила та сходи, поклав теплу підлогу, а стіни оздобив різьбленою виноградною лозою.  Невпинні пожертви вірян дозволили придбати церковний інвентар, оплатити розпис ікон, замовити виготовлення іконостасу. Дякуємо настоятелю храму прот. Юрію Лукашику, старості будівництва Федору Товстому, церковному старості Володимиру Лідавцю, церковній двадцятці, сестрицям, хористам, усім парафіянам, хто зараз працює у храмі і дбає, щоб величне дійство освячення храму стало справді незабутньою подією. 

У ці дні ми радіємо, що Господь вислухав наші молитви, вів нас усі ці роки до дня освячення Храму. Сьогодні з нами й ті, хто вже спочив, але вірив, що храм буде збудований. Завдяки безмежній любові і душевному спокою настоятеля, титанічним зусиллям громади, невичерпній енергії церковного старости та старости з будівництва, постійній підтримці меценатів, в Острозі відбудована Українська Православна Церква. Ми дякуємо Всевишньому і нашому покровителю Миколаю Чудотворцю за віру, любов і підтримку. «Бо той, хто будує храм, зводить храм у своїй душі».  

Низький уклін та безмежна подяка усім, хто своєю щедрою душею долучився до відродження Свято-Миколаївської церкви. І нехай згадка про цю подію назавжди залишиться у серцях тих, хто може з гордістю сказати: «У цьому храмі оселилася часточка й мого серця».

 Світлана Мацієвська





Copyright © 2011 Свято-Миколаївська церква м.Острог
Web Design Roman Koval based on Richlyn Systems Ltd

  Розклад богослужінь

18 листопада 2018 р. - Неділя.
25-та неділя після П’ятидесятниці. Глас 8. Мчч. Галактіона та Єпістимії. Свт. Іони. Апп. від 70-ох: Патрова, Єрма, Ліна, Гаїя, Філолога. Свт. Григорія, архієп. Олександрійського.
9.00. Сповідь. Літургія. Причастя.
 

 

 

 
 
 

 

 





Збір коштів