Розклад богослужінь

22 жовтня 2017 р. - Неділя.
Неділя 20-та після П'ятидесятниці. Глас 3. Пам'ять святих отців VІІ Вселенського собору.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя. 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


З любов’ю до української пісні…

 

Пам’яті
Ксенії-Ганни Григорівни Грабарчук,
регента Свято-Миколаївської церкви м. Острога (1992-2001 рр.), 
присвячується


 
Ксенія-Ганна Григорівна Грабарчук (Поліщук) прийшла у цей світ лютневого ранку 1928 року у селі Кузьмівка, Сарненського району, Рівненської області у родині Григорія та Марії Поліщуків і заявила про себе дзвінким криком. Радісна мати промовила: «Доня буде гарно співати!» І її сподівання справдилися. Всі, хто знав Ганну Григорівну, свідчили, що її чарівний голос радував людські душі.

Росла Ксенія-Ганна кмітливою, енергійною дівчинкою. Як і в кожній селянській родині її змалку привчали до праці. Вона уміла і в хаті прибрати, і борщ смачний зварити, і город доглянути.

А ще Ксенія-Ганна залюбки ходила до школи, де старанно студіювала шкільну науку. Особливо імпонували їй такі предмети як історія та українська література, які вводили її у світ і сучасного нашого народу, що було героїчним, трагічним, сповненим радощів і печалей. Саме історичні розповіді та літературні твори дали поштовх до того, що у серці юної волинянки почала зароджуватись любов до України, її мови та української чарівної пісні.

Та згодом безтурботне дитинство дівчинки закінчилося, і наступило воєнне лихоліття. У ці страшні часи українські патріоти повставали за волю України, воювали з фашистськими загарбниками та Червоною Армією. Долучилася до цієї боротьби й Ксенія-Ганна Григорівна. У 1944 році вона допомагала воїнам УПА, стала їх зв’язковою, поширювала заборонену літературу та листівки серед односельців. За любов до України 16-річну дівчину було заарештовано і відправлено на десятирічне заслання до м. Норильськ Красноярського краю.
То були страшні роки з постійними приниженнями, топтаннями людської честі та гідності, брутальними зневажаннями людських прав. Але були й світлі години, коли до Ксенії-Ганни приходила у сни та думки Україна з її безмежними степами, високими вітряками та вишневими садками. Тоді дівчина світилася тихою радістю.

Саме у Норильську знайшла своє кохання, познайомилась із майбутнім чоловіком, політичним засланцем, паном Анатолієм. У 1955 році вони разом після заслання повертаються до Острога. Ксенія-Ганна Григорівна починає працювати робітницею Промкомбінату, а пізніше переходить на роботу до психоневрологічної лікарні. Родина Грабарчуків виховала трьох синів – Анатолія, Володимира та Тараса.

З безмежним захоплення зустріла пані Ксенія-Ганна звістку про проголошення акту Незалежності України у 1991 році. З того часу розпочалася її активна участь у громадському, політичному і, особливо, релігійному житті міста Острога. Її творчі здібності яскраво виявилися на посаді керівника хору церкви Святого Миколая. Про той період життя Ксенії-Ганни Григорівни подаємо розповідь хориста Миколи Федоровича Глибовича.

Він пише, що освячення церкви Св. Миколая (це було 22 травня 1992 року) здійснював владика Роман та архієрейський хор з м. Рівного. Незабаром настоятелем храму було призначено о. Сергія. Через декілька днів на свято Трійці відбулося Богослужіння за участі архієрейського хору, до якого долучилося кілька парафіян церкви Св. Миколая.
Микола Федорович згадує, що на другий день Трійці служба Божа у церкві не розпочиналася, тому що не приїхали хористи з Рівного. У зв’язку з цим о. Сергій, настоятель храму, запропонував створити власний хор, який зголосилася очолити пані Ксенія-Ганна. До цього вона була провідною хористкою Богоявленського собору УПЦ МП м. Острога і добре знала порядок ведення церковних Богослужінь.

Процес становлення хору був складним: хористам не вистачало професійних навичок, бракувало церковної літератури українською мовою. Але завдяки старанням і наполегливості Ксенії-Ганни Григорівни Грабарчук ця проблема була вирішена.
Хор зазвучав на належному професійному рівні, розпочав надавати допомогу іншим церковним громадам, які переходили в підпорядкування Київського Патріархату. Велику увагу приділяв розвитку хору новий настоятель храму о. Юрій Лукашик.

Ксенія-Ганна Григорівна була вольовою і мужньою людиною, її не зламали комуністичні гулаги, вона безмежно любила Україну і боролася в усі часи за її незалежність. Пані Ксенія-Ганна була глибоко віруючою людиною. Не дивлячись на її похилий вік, вона понад 10 років служила Богові і людям на церковній ниві. І навіть тоді, коли стан здоров’я не дозволяв їй керувати хором, вона своїми знаннями допомагала молодим людям, які зверталися за її допомогою.
Але як у Святому Писанні сказано, що всьому є початок і всьому є кінець, а тому і настав день, коли Ксенія-Ганна Григорівна Грабарчук відійшла від нас у вічність.

Всі прихожани Св. Миколаївської церкви, члени церковного хору та ті хористи, які безпосередньо працювали під керівництвом пані Ксенії-Ганни Григорівни зберігають світлу пам’ять про неї.
Не забуваймо про цю чудову, мужню українку, яка все своє життя присвятила ненці-Україні та незалежній українській православній церкві.