Розклад богослужінь

22 жовтня 2017 р. - Неділя.
Неділя 20-та після П'ятидесятниці. Глас 3. Пам'ять святих отців VІІ Вселенського собору.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя. 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


11 вересня - усікновення чесної голови святого пророка і Хрестителя Господнього Іоанна Предтечі 

Про мученицьку кончину святого Іоанна Хрестителя близько 32 року після Різдва Христового оповідають святі євангелисти Матвій і Марк.

Священне передання Древньої Церкви зберегло деякі подробиці цих подій, які відбувалися незадовго до Розп'яття і Воскресіння Христового.

Ірод, званий Антипою, син Ірода Великого, який побив немовлят у Вифлеємі, керував регіоном на східному березі Йордану, який називався Галілеєю.

Спочатку він одружився з дочкою Аравійського царя Арефи. Але потім, полонений красою Іродіади, дружини свого рідного брата Филипа, зблизився з нею. За її вимогою він прогнав від себе законну дружину свою і одружився на своїй невістці. Це було протизаконно. Згідно іудейськими законами того часу, він міг би так вчинити тільки в тому випадку, якби Филип помер і не залишив після себе потомства. Але тут все було зовсім інакше ... Ірод відняв дружину у брата, коли останній був ще живий.

Святий Іоанн Хреститель бачив вчинок, скоєний Іродом, і не міг змовчати, а тому перед усіма викривав Ірода як чужоложника, кажучи йому: «Не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого».

Ірод, не бажаючи чути святого Іоанна, наказав заточити останнього в темницю. Особливо була розсерджена Іродіада і хотіла навіть убити святого пророка і Хрестителя Божого Івана, але не могла знайти зручного випадку.

Ірод, як і багато його земляків, вважав Іоанна людиною праведною і святою. Не так давно він із задоволенням слухав його і творив багато добра, за порадою пророка, тому він боявся і не міг зважитися стратити Іоанна.

Однак він боявся не стільки Бога, скільки людської поголоски, як каже євангеліст Матвій: "і хотів убити його, але боявся народу, бо вважали того за пророка». Ірод турбувався щоб народ не підняв заколоту проти нього і тому не вбивав Іоанна, а тільки помістив його у темницю.

Одного разу Ірод влаштував у палаці бенкет з нагоди свого дня народження. Зібралося безліч гостей. Столи ломилися від вишуканих страв і дорогих вин, а запрошених веселили актори і музиканти.

У самому розпалі торжества в зал увійшла падчерка Ірода по імені Соломія. Як проста рабиня, вона стала танцювати перед гостями, показуючи своє вміння і майстерність.

Танець настільки сподобався Іродові, що «під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить», аж до половини царства. Природно, дівчина розгубилася і побігла до Іродіади, своєї матері, щоб порадитися. І ось, Іродіада вирішила скористатися успіхом дочки.

Нарешті у неї з'явилася можливість помститися Іоанну і раз і назавжди позбутися від його закидів і викриттів.

- Дай мені тут на полумиску голову Іоанна Хрестителя, - сказала дівчина, коли повернулася до гостей.

І засмутився цар, але «заради клятви і тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати». Він не здивувався жорстокості прохання! Можливо він навіть припускав, яку пораду може дати Іродіада. Іоанн багато значив для Ірода. Цар не міг не розуміти, що виконання клятви було жорстоким убивством, і проте наказав відрубати Іоанну голову.

По суті, він сам загнав себе в цю ситуацію, як в тупик, і не зміг зробити правильний вибір. Усвідомлюючи, в чому була його вина, Ірод не наважився відпустити Іоанна і відмовити пасербиці, не зробив той головний крок, який міг виправити ситуацію і навіть у чомусь спокутувати його беззаконну поведінку. Що ж взяло верх над цією людиною? Ніби заглядаючи йому в саме серце, святитель Іоанн Златоуст пише, що, швидше за все, Ірод боявся втратити Іродіаду. Клятвою же прикрився, «як слушним приводом».

В результаті вбили безвинну людини, Пророка, який все життя служив Богу і готував для Нього шлях.

Вважається, що і після своєї смерті Іоанн був Предтечею Господу, так як душа пророка явилася в пекло і повідомила перебувалим там душам праотців про те, що незабаром має прийти Спаситель і звільнити їх.

Він витримав своє випробування до кінця, і не мав сумніву і залишився вірний Богові.

Життя Ірода і Іродіади не була щасливим і спокійним. Обидва вони боялися, що Іоанн може воскреснути з мертвих. Іродіада навіть веліла поховати голову пророка окремо від тіла - про всяк випадок. Про те, наскільки побоювався цього Ірод, говорить той факт, що коли почав проповідувати Ісус Христос, цар жахнувся і, повинно бути, згадавши про скоєне за його наказом вбивство, сказав: «Це Іоанн Христитель, він воскрес із мертвих, і тому творяться дива від нього».

Суд Божий здійснився над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сікоріс (сьогодні вона називається Сегре), провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, виробляла безпорадні рухи в крижаній воді.

Так вона висіла доти, поки гострий лід не перерізав їй шию. Труп її не був знайдений, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Іоанна Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки рушив військом проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули і був разом з Іродіадою засланий в ув'язнення до Галії (сучасна територія Франції), а потім до Іспанії. Там вони загинули під час землетрусу.

На згадку про усікновення глави святого Іоанна Хрестителя Церквою встановлене свято і строгий піст як вираз скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка.

Джерело: http://religions.unian.ua/holidays/961717-11-veresnya-usiknovennya-chesnoji-golovi-svyatogo-proroka-i-hrestitelya-gospodnogo-ioanna-predtechi.html