Розклад богослужінь

17 грудня 2017 р. - Неділя.
Неділя 28-ма після П'ятидесятниці. Глас 3. 
Вмц. Варвари і мц. Юліанії. Прп. Іоана Дамаскина. Прп. Іоана, єп. Полівотського. Свт. Геннадія, архієп. Новогородського.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


Проповідь на 11-ту Неділю по П'ятидесятниці

Ісус Христос, бажаючи нашого вічного спасіння, домагається від нас, щоб ми любили наших ближніх, і навіть наших ворогів. Одного разу апостол Петро запитав Господа:"Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?" Ісус промовив до нього: "Не кажу тобі, до сімох разів, але — до сімдесяти раз по сім" (Мф. 18, 21-22). Апостол Петро думав, що прощати до сімох разів було чимось великим. Ісус Христос звернув його увагу, що прощення мусить бути цілковите й щире, бо коли будемо прощати нашим ближнім, то Бог і нам буде прощати. Щоб це наочно показати, Ісус Христос розповів притчу про немилосердного боржника: "Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки зі слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки зі слугами, привели йому одного, що винен був йому десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан звелів його продати, жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді цей слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: "Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той" (Мф. 18, 23-27).

У цій притчі, борг є нашим гріхом, яким ми ображаємо Бога, тому борг просто неймовірний — десять тисяч талантів. Ісус Христос ужив такий приклад для того, щоб люди мали уяву, що через гріх робиться безмежний борг перед Господом Богом. Це такий борг, що людина ніяк не може його сама сплатити, тому залишається лише одне - благати: "Прости нам провини наші" (Мф. 6, 12). Людині не залишається нічого іншого, як покладати надію на Боже милосердя. Бо тільки Бог може бути такий милосердний, що на саме прохання дарує той безмежний. За те людина стається боржником вдячності перед Господом Богом.

А щоб показати нам жорстокість ЗІ сторони людини, ми читаємо далі у притчі: "Вийшов той слуга, зустрів одного зі своїх товаришів, який винен був йому сто динарів, схопив його і почав душити, кажучи: "Віддай, що винен". Товариш його впав йому в ноги й почав просити: "Потерпи мені, я тобі поверну". Та той не хотів, а кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Як побачили товариші його, що сталося, засмутились дуже, пішли до свого пана й розповіли йому про все, що відбулось. Тоді пан покликав його до себе й промовив: "Слуго лукавий! Я простив тобі весь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою". І розгнівавшись, його пан передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу."

З цього бачимо, що кожен із нас не тільки має просити прощення від Бога для себе, але мусить мати ще й щире бажання прощення ближнім. Маємо відноситись до наших ближніх так, як Бог відноситься до нас. Очевидно, воно буде багато меншим у своїх розмірах — сто динарів до десять тисяч талантів — бо між собою всі люди є рівні, тому мусимо собі одні одним взаємно прощати. "Так і Отець Мій Небесний учинить з вам, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його" (Мф. 18, 35), - так закінчує сьогоднішню притчу Спаситель. Тож мусимо докладати зусиль, щоб зм'якшувати свої холодні, затверділі серця, пам'ятаючи, що від нашого прощення своїм ближнім буде залежати, чи Бог нам простить. Коли ж Бог нам не простить, то нещаслива буде наша вічність. У цій притчі, як бачимо, окреслені наші відносини до Бога і до ближніх пам'ятаючи, що в якому б стані ми не знаходились, завжди пам'ятаймо, хто ми були, ким ми є в даний час і ким будемо в короткому часі. А така думка дасть нам можливість бути завжди милосердними до наших ближніх і буде подавати нам надію, що Господь проявить колись і Своє милосердя до нас.

Якщо бажаємо бути дітьми Божими і гідними Божого благословення за життя і вічного спасіння по смерті, візьмімо собі за святий обов'язок не тільки прощати провини, забувати кривди, але слідуючи за прикладом Ісуса Христа, віддавати за зло добром, хоч не завжди це легко зробити, бо бувають кривди дуже великі. Але просімо помочі в Бога для своїх немочей, бо коли прощаємо, даємо доказ, що ми є добрими дітьми Божими і вірними учнями Христовими. А коли настане наш розрахунок перед Божим Судом, отримаємо самі прощення і помилування. Амінь.

Джерело: http://cerkvalvelesnytsya.io.ua/s2441117/propovid_na_odinadcyatu_nedilyu_po_pyatidesyatnici