Розклад богослужінь

17 грудня 2017 р. - Неділя.
Неділя 28-ма після П'ятидесятниці. Глас 3. 
Вмц. Варвари і мц. Юліанії. Прп. Іоана Дамаскина. Прп. Іоана, єп. Полівотського. Свт. Геннадія, архієп. Новогородського.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


 ЧЕТВЕРТА НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ. ПРП. ІОАНА ЛІСТВИЧНИКА.

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

Преподобний Іоан Ліствичник, пам'ять якого ми сьогодні святкуємо, каже в одному зі своїх писань: "Ми не будемо судимі, браття, ми не будемо засуджені за те, що не творили чудес або не виголошували пророцтв, але ми будемо осуджені за те, що не оплакували своїх гріхів все наше життя"...
Що ж таке гріх, якщо він має народити в нас таке сокрушення сердечне, щоб цей серцевий біль - не затьмарював, але надихав все наше життя?
Ми часто думаємо, що гріх - це порушення морального закону, порушення обов'язку, неправий вчинок. Але в гріху є щось набагато більше основне, що воістину повинно викликати у нас печаль, і більш ніж печаль: глибокий, гострий біль.
Гріх - це невірність, гріх - це зрада, зрада і невірність і нелояльність Богу, бо гріх означає, що коли б Бог не звертався до нас, слова Його були маловажливі, несуттєві для нас, хоча говорив Він до нас з усією Своєю Божественною любов’ю, щоб явити нам, як багато ми для Нього значимо. Як високо Він цінує нас, якщо віддав Своє життя і всю Свою смерть для того, щоб врятувати нас, і щоб ми повірили в Божественну любов!
Тому, коли ми грішимо, це означає, що ми відвертаємося від Того, Хто полюбив нас на життя і на смерть: і, як наслідок, - що Його життя і Його смерть надто незначні для нас, щоб ми відгукнулися на них з любов'ю, відгукнулися вірністю і відданістю. І ось, в результаті такого ставлення ми безперервно порушуємо ті закони життя, які ведуть до життя вічного, які зробили б нас справді, абсолютно людяними - як Христос був справжнім чоловіком - в повноті гармонії між Богом і нами.
Але всі конкретні гріхи, які ми здійснюємо постійно, недбалість один до одного, байдужість один до одного, те, як легко ми судимо і засуджуємо, як відвертаємося від потреби інших, якими ми є недбалими до любові, що пропонується і віддається нам, або до матеріальної і духовної нужди навколо нас - все це від холодності наших сердець.
І не даремно говорить Христос у сьогоднішньому Євангелії: Такий дух виганяється тільки молитвою і постом. Піст означає, що потрібно відвернутися від усього, що спокусливо спокушає нас і відволікає геть від любові, від лояльності та вірності і руйнує нашу цілісність. А молитва - це спілкування з Живим Богом, Який є Любов, і в Кому Одному тільки ми можемо знайти сили і кріпость любити.
Зрозуміло, тому, що коли чоловік, який приводив свого хворого сина, до учнів, звернувся до Христа і сказав: Вони не могли зцілити його, - Христос відповів: Приведи його до Мене! .. Якщо тільки нас не приведуть до Христа, всі інші зусилля будуть марні.
І у нас може виникнути запитання: невже ми так далекі від Бога, що повинні оплакувати це роз'єднання протягом всього життя? .. Але хто з нас посмів би сказати, що серце його в кожну мить життя горить любов'ю і глибоким почуттям перебування з Богом, почуттям близькості Божої, спілкування з Ним?
По відношенню до Бога ми повинні б бути на зразок закоханих, коли повсякчас мить, вночі і вдень, наяву й уві сні серце радіє і тріпоче любов'ю, яка переповнює його до країв, яка є радість і радість, мир і спокій, кріпость і відвага; така любов, коли ми можемо дивитися навколо себе і бачити кожного в новому світлі, бачити Божественний образ, сяючий в кожному, кого ми зустрінемо, і радіти за нього.
Якщо ж ми запитаємо себе: наскільки далекі ми від Бога? - І навіть не зуміємо зрозуміти, яка це відстань, тому що у нас так мало досвіду близькості з Ним, то поставимо перед собою запитання: яка відстань відділяє мене від людей, які мене оточують? Скільки в мені є вірності, самовіддачі, скільки радості за ближнього? І, навпаки, скільки в мені засудження, байдужості, недбалості, забудькуватості? .. І тоді ми зможемо сказати: якщо це присутнє в мені, значить, Бог для мене не осередок всього. Бог для мене не Господь, пануючий в моєму серці, і розумі, і всій моїй істоті і житті. І якщо ми подумаємо про те, як ми вагаємося між покликом Божим й бажаннями нашого людства, як ми захоплюємося злом, ми можемо знову сказати: наскільки я далекий, наскільки я далека ...
І якщо тільки ми не знайдемо цієї гармонії з Богом, ми будемо залишатися розділеними і зломленими всередині самих себе; поки ми не знайшли цієї гармонії в Бога, ми будемо розділені й один від одного.
Ось чому святий Іоанн Ліствичник кличе нас звернути абсолютну увагу на те, як ми ставимося до Бога, бо від цього залежить все інше. Бог - як ключ гармонії, завдяки якому можна розшифрувати і заспівати мелодію; Бог, - говорить інший письменник, - як тонка нитка, що пов'язує разом квіти, які інакше розпадуться: як квіти, навіть чесноти, навіть краса, навіть правда розпадаються на шматки, якщо немає цієї чудової любові, торжества і радості, які даються нам тільки в спілкуванні з Богом, бо Він є любов, Він є життя. Він є правда, Він - радість, і світло, і торжество.
Звернімося тому до того покаяння, про яке говорить святий Іоан Ліствичник: "Не до порожнього оплакування минулого, не до бездіяльного, безплідного жалю про те, що ми не такі, якими хотіли б бути, але до покаяння, яке є крик до Бога: Прийди, Господи, прийди скоро!". І якщо ми будемо викликувати від усього серця, від усього розуму, від усієї потреби нашої, - прийде Господь, і в спілкуванні з Живим Богом ми знайдемо себе, і все стане красою: ми вступили в Царство Боже.

Амінь!

митрополит Антоній (Блум)

Джерело: http://archangel.kiev.ua