ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

(6 грудня ст. ст.— 19 грудня нов. ст.)

Немає на нашій землі жодної християнської хати, де не було б на стіні образа святителя Миколая. Немає душі, що не горнеться до цього великого святителя. Святий Миколай для нас, християн, з давніх-давен - правдиве правило віри і уособлення сумирності. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце чує і знає, що він колись, за свого життя, був добродієм для християн,  отож і сьогодні він може подати нам руку допомоги в нашій біді.

Св. Миколай народився в місті Патарі, в Малій Азії, від благородних, правовірних і багатих батьків — Феофана і Нони, близько 280 року, за царювання Валеріана. Батьки його сповідували християнську віру. Микола уже змалку був набожним. З віком він виявляв схильність до суворого стримування і полюбляв бути на самоті. Вихований у страху Божому, він завжди уникав мирських веceлощів, любив бути в храмі Божому і зрештою відцурався мирського життя і прийняв чернечий чин. Після смерті своїх батьків Микола роздав свою спадщину бідним людям, а сам вирушив до Палестини поклонитися святим місцям. Після подорожі повернувся в м. Патар, де єпископом був його дядько. Той запропонував йому прийняти сан священика.
Відтоді Св. Миколай допомагав усім, хто потребував його ласки. Своїми молитвами він утихомирює бурю на морі, рятує хворих і без ліку творить добрі діла. За такий великий і ревний труд він одержав сан архієпископа в місті Мірах. Він не пишався тим, що посів таке високе становище в Церкві Христовій. Навпаки, він носив простий одяг, їв один раз на день, не прагнув до розкоші, пив лише воду, не досипав ночей, молячись. Усіх його чеснот не можна перелічити й переказати, бо їх безліч. Двері його серця відчинені для всіх, хто може з вірою просити його допомоги, а він нікому не відмовляє в пораді і дарує втіху.
Під час гоніння в Римській імперії на Церкву Христову, за царювання Діоклетіана і Максиміана, святитель Миколай був схоплений і кинутий до в'язниці. За царювання Константина Великого св. Миколай був визволений з тюрми і повернувся до свого приходу.
У 325 році св. Миколай був присутній на першому Вселенському Соборі, де ревно захищав Православну Церкву.
У грудні 343 року великий святитель помер. Тіло його було поховане в соборному храмі міста Мір.    
У VII ст. св. Андрій Крітський написав хвалебні вірші святому Миколаю, називаючи його великим чудотворцем. У VIII ст. св. Іоанн Дамаскін, у IX — Феофан і Візантій на честь чудотворця Миколая склали багато хвалебних пісень, які нині співають на Богослужінні.

За царювання Алексія Комнина (1081—1118) в 1087 р. по Р. X. нетлінні мощі святителя Миколая були перенесені в місто Бар у Південній Італії. Це сталось після того, як варвари захопили Лікійське місто Мір і спустошили його. Пресвітеру з міста Бар уві сні св. Миколай заповів перенести мощі з міста Мір у місто Бар. Коли пресвітер розповів про це людям, близьким до Церкви, ті дуже зраділи великому дару Божому. Вони відправили знатних людей і священиків на кораблі в м. Мір, де відшукали раку з мощами і перенесли її на корабель. При цьому дуже багато людей зцілилося. 11 квітня вони вирушили з Мір, а 9 травня прибули в Бар. Жителі міста вийшли зустрічати корабель із свічками і з піснями. Вони з радістю і честю прийняли святі мощі угодника Божого і поклали їх у церкві Іоанна Предтечі.
У той час місто Бар було під управлінням Константинопольського патріарха, і жителі його сповідували віру Православної східної Церкви. В XII ст. нормани завоювали всі грецькі володіння в Італії. Папи, перебуваючи в добрих стосунках з норманами, утвердили в Греко-італійській церкві свою владу. Замість влади Константинопольського патріарха, замість грецької ієрархії в Богослужіння почали вводити Латинську. Ця зміна сталась через сто років по перенесенню мощів чудотворця Миколая.

Вдячні жителі м. Бар побудували на честь чудотворця Миколая чудовий кам'яний храм, встановили золоту раку. На третій рік після перенесення мощей, зібравши з навколишніх міст архіреїв і священиків, при великій кількості людей урочисто перенесли мощі св. Миколая з церкви Іоанна Предтечі в новозбудований храм і поклали в приготовлену раку в олтарі.

Перенесення мощей св. Миколая святкується 9 травня (за ст.ст.), 22 травня ( за н.ст.).

В Україні культ святого Миколая з’явився разом із християнською вірою. «Енциклопедія українознавства» так говорить про святого Миколая: «У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину - святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів». В Україні на честь святого Миколая збудовано багато храмів. Відомі його чудотворні ікони. Надзвичайно шанували цього угодника Божого запорізькі козаки.

У ніч із 18 на 19 грудня Миколай кладе подарунки слухняним дітям під подушку або до черевика біля порога чи глиняного полумиска, який увечері перед сном малеча ставить на підвіконня. Подарунки одне одному іноді готують і дорослі. Насамперед - тим, хто протягом року не скупився на добрі діла.

В Україні святого Миколая завжди вважали покровителем і заступником дітей. Тож саме малюки найбільше чекають на це свято. Адже вони знають, що за їхню слухняність, старанність, працьовитість Святий принесе їм безліч подарунків і покладе їх під подушку чи у чобіток біля порога. А неслухняним дітлахам Святий приносить різочки й лишає їх у куточку.

Кажуть, що напередодні свята Миколай всю ніч пече печиво для дітлахів. Саме тому ті солодощі, знайдені малюками під подушкою, і називають «миколайчиками».

Шанують цього святого не тільки в Україні. На честь Миколая в усьому християнському світі збудовано чимало храмів, до нього в молитвах звертаються мандрівники та подорожні.

У ніч перед Миколаєм усі мають бути щасливими. І ті, хто робить подарунки, і ті, хто їх отримує. І, звичайно ж, всі чекали найголовнішого нічного гостя – Миколая-Чудотворця – запалювали свічки, читали молитви... Кажуть, Миколай цілий день напередодні свята працює – випікає зірочки в дарунок дітям. Однак вони, потрапляючи до мішка святого, стають схожими на нього.

А ще у народних легендах та переказах святий Миколай постає як покровитель рибалок, заступник від стихійних лих та опікун диких звірів. Усе встигнути зробити він не може, тому йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину, і порадить, і втішить.

Проте не можна ображатися, коли допомога не надійде швидко. Бо Миколай на небі не сидить, він на землі добро робить…

У своїх піснях на честь св. Миколая Церква співає: «На висоту чеснот підніс ти себе і славним чудотворцем у Мирах явився; почиваючи тілом у Барі, духом ти всюди одвідуєш вірних і всіх із біди визволяєш, достойно честь приймаючи, між святителями прославлений угодниче Христовий».

Тропар свята, глас 4: «Правилом віри і образом лагідності, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх ре¬чей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю - багате, отче, священноначальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші».

Кондак, глас 3: «В Мирах, святий, священнослужителем показався ти, бо, Христове євангеліє, преподобний, сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятив ти себе як великий таїнник божої благодаті».

Богородичний, глас 3: «Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця предвічного Бога».

Розклад богослужінь

28 травня 2022 р. - Субота.
17.00. Вечірня.

29 травня 2022 р. - Неділя.
6-та неділя після Пасхи, про сліпого. Глас 5. 
8.00. Літургія. Молебень. Панахида.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Банківський рахунок Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії (01 липня 2020 р.)
 
 



Збір коштів