Розклад богослужінь

22 жовтня 2017 р. - Неділя.
Неділя 20-та після П'ятидесятниці. Глас 3. Пам'ять святих отців VІІ Вселенського собору.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя. 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


17 листопада пам’ять Святителя Павла (Конюшкевича), митрополита Тобольського

Святитель Павло (в миру Петро Конюшкевич) народився 1705 року в родині міщанина галицького міста Самбора. Його батьки належали до тих, хто, не дивлячись на переслідування, гоніння та навіть загрозу смерті, залишалися вірними Православній Церкві та рідним звичаям. Саме тому вони прагнули дати синові виховання в істинно православному дусі. Навчався майбутній Святитель, а потім і сам викладав, у Київській Академії - учбовому закладі, що уславився віковою боротьбою за Православ'я. Після закінчення навчання (1733 року) Петро Конюшкевич був пострижений у монашество з іменем Павло. До останніх днів Святитель зберіг особливу любов до Києво-Печерської Лаври, де він проходив свій перший чернечий послух. 
У 1741 році ієромонах Павло був викликаний з Києва до Москви, де обійняв посаду проповідника при Московській Академії. У 1743 році святитель Павло перейшов до Новгородської єпархії, де у 1744 році став архімандритом Юр'ївського монастиря. На цій посаді Святитель перебував 14 років. Об'єктом його турботи було підтримання зовнішнього та внутрішнього благоустрою монастиря, заснованого Київським князем Ярославом Мудрим. 
Архімандритом Юр'ївського монастиря святитель Павло залишався до 1758 року, коли став митрополитом Тобольським. Вирушивши з Петербурга до місця свого нового призначення у червні, святитель Павло прибув до Тобольська лише в листопаді. Дорогою Святитель жертвував свої кошти на новозбудовані церкви, допомогу бідним та арештантам. 
Святитель став опікуном монастирів та семінарій, організатором місіонерської діяльності серед старообрядців та ідолопоклонників, які жили у межах Тобольської єпархії. В роки перебування святителя Павла у Тобольську було збудовано 20 кам'яних храмів. Святитель опікувався вдовами та сиротами. Суворий до себе, святитель Павло завжди переслідував неправду, гординю та порушення церковної дисципліни серед підлеглого духовенства. 
Митрополит Тобольський був відкритим противником вилучення церковних маєтків, яке активно проводив уряд імператриці Катерини II. 
Зусилля святителя Павла навести лад у єпархії викликали скарги невдоволених. До того ж, до митрополита Тобольського ворожо ставились сама імператриця та обер-прокурор Святішого Синоду. Святителя викликали у Синод для розгляду скарг на нього. Прибувши у 1768 році до Москви, митрополит Павло, здоров'я якого було підірвано суворим кліматом Сибіру та скорботами, подав прохання про звільнення його на спокій у Києво-Печерську Лавру, яку так гаряче любив. Члени Синоду були задоволені таким швидким завершенням справи, а імператриця затвердила рішення Синоду. 
У стінах Лаври, під Покровом Божої Матері і преподобних отців Печерських, владика Павло, витрачаючи власні кошти на потреби обителі, у пості та молитві готувався до відходу у вічність. Два роки провів Святитель у суворих чернечих подвигах, оточений загальною любов'ю та шаною. Упокоївся святитель Павло 4 листопада 1770 року. Через 57 років після поховання виявилося, що мощі Святителя збереглися нетлінними. З того часу вони відкрито спочивали в усипальниці під Стефанівським приділом Великої Лаврської Успенської церкви. Біля гробниці святителя Павла здійснилося безліч чудесних зцілень, про що свідчать відповідні записи у лаврських хроніках. З усіх куточків Русі до Лаври надходили листи з проханням відслужити панахиду біля гробниці подвижника та з оповідями про чисельні зцілення та явлення милості Божої по молитвах Святителя.
У 1914-1918 роках піднімалося питання про канонізацію святителя Павла. Собор Руської Православної Церкви 1917-1918 років постановив зібрати додаткові відомості про житіє подвижника, але цьому перешкодив більшовицький переворот. У 1984 році, з благословення Святішого Патріарха Пимена, святителя Павла Тобольського було прославлено у Соборі Сибірських святих. В 1999 році Українською Православною Церквою Київського Патріархату рішенням Священного Синоду Святителя Павла (Конюшкевича) митрополита Тобольського причислено до лику святих для загального шанування. 
Після зруйнування у 1941 році лаврського Успенського собору мощі святителя Павла майже 60 років перебували під його руїнами. Зараз вони спочивають у Дальніх Печерах Києво-Печерської Лаври, і православні християни мають можливість прийшовши до Київських печер прикладатись до святих мощей цього великого угодника землі Української і отримувати за його молитовним заступництвом зцілення для душ і тіл своїх.

Джерело: http://rivne-cerkva.rv.ua/library/statti/324-17lustopada.html