Розклад богослужінь

19 грудня 2017 р. - Вівторок.
Святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя.

24 грудня 2017 р. - Неділя.
Неділя 29-та після П'ятидесятниці, праотців. Глас 4. 
Прп. Даниїла, Прп. Никона Сухого, Мч. Миракса, Мчч. Акепсія та Аїфала. Прп. Луки стовпника.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


Історія  Свято-Покровської церкви с. Волосківці

 

Лариса Кирилюк

 

Історія стоїть біля дороги

Той дивиться, хто їде по соші.

Л. Костенко

                                                                   

Церква була збудована на честь Святої Покрови в 1910 році на кошти місцевих парафіян. Було витрачено 12 тисяч рублів у золоті (48 тисяч злотих у золоті), про що свідчить запис, знайдений нами в одному з документів- "Відомості про православну церкву за 1935 рік." В цьому ж документі описується характер місцевості, в якій знаходиться парафія.

"Село Волосківці розліглося на взгір’ю з полудньової сторони рівнини, котра полями далеко тягнеться на північ, із високім вуступом на котрому і стоїть церква в зеленій барві ріжних дерев. В стороні полуденного заходу, над самою річкою Горинь стоять Кургани (Волосківської парафії), а в стороні церкви лежить садиба і будинки настоятеля парафії, а на схід недалеко від церкви - садиба і будинки псаломщика, а коло ніх - школа народня".

Історія зберегла для нас унікальну світлину, на якій зображена стара церква села Волосківець.

Коли і ким побудована стара церква невідомо. Є припущення, що вона була започаткована десь перед 1735 роком. Це була церква Святої Богородиці (Покрови), у якій з 1740 року правив ієрей Михайло Кликавський, а перед ним - Сава Ярошевич.

У книзі М.Теодоровича  "Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії" за 1889 рік є такі рядки: «Церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. Коли і ким побудована невідомо. Дерев'яна, однокупольна, (з 3 баштами), стара, стоїть на дубових сваях, має навколо себе бічну криту галерею.»

В 1862 році покрита бляхою, обшита дошками, і пофарбована. При ній дерев’яна міцна дзвіниця, яка в 1878 році поставлена на кам'яний фундамент, покрита бляхою і пофарбована.

В ризниці церкви зберігся цікавий документ від 25 липня 1840 року на польській мові. З цього документа слідує, що саме цього дня ректор Острозького єзуїтського колегіуму ксьондз Адам Скарбек-Мальчевський звернувся до Луцького й Острозького єпископа Феодосія Лубинецького- Руднецького про призначення нового священика в греко-уніатську церкву.

В церкві зберігся і указ імператора, надісланий з Острозького духовного правління і датований 2 травня 1850 року, із якого дізнаємося, що священику Йосипу Гучинському дається дозвіл на ремонт церкви в с. Волосківці і повертаються креслення церкви. Креслення зробив губернський секретар Євлампій Базилевич. На основі цього креслення пропонувалося підняти вівтар на 4 фути і 8 дюймів (англ.) чи на 2 аршина.

Церква була покрита бляхою, обшита дошками пофарбована.

В 1862 році переведена в православ'я.

Церква володіла 38,5 десятинами землі, 25 орної і 13,5 -сінокосу. Частина церковної землі відійшла в 1871 р. Під будівництво Києво-Брестської залізниці.

11 вересня 1884 року відкрито церковно-приходську школу, що тимчасово розміщувалась в будинку псаломщика, навчалося 21 хлопець і 1 дівчина. Школа утримувалася на кошти прихожан у 85 рублів на рік. Православних прихожан на той час нараховувалося 1051, римо-католиків 29, євреїв - 22 особи.

В церкві збереглися копії метричних книг, започаткованих у 1820р., опис, план церковної землі, площею понад 38 десятин. 

З цього плану ми дізналися про існування урочищ на території села, що вже зникли, але про які ще пам'ятають старожили Волосківець. Зокрема, урочище «Кринка» - колись затишне озеленене місце з церковною пасікою, будкою сторожа й славетною "кринкою", тобто джерельною криничкою лікувальної питної води; Острів [Остров] культивована земля, випас на «острі вковому» підвищенні; Скоти нець [Скатинець] - старовинний луг, сінокіс із випасом скота (домашніх тварин).

Серед багатьох документів, що збереглися з давніх часів, привернув указ імператора, що був надісланий з Волинської духовної консисторії і був отриманий 6 березня 1867 р. В даному указі йде мова про те, що, відвідуючи церкви Волинської єпархії, можна побачити, що храми, особливо по селах, дуже малі, побудовані в незручних місцях, в більшості дерев'яні, не мають гарного вигляду, як подобає святиням. Майже всі церкви не відрізняються за зовнішнім виглядом від звичайних сільських будинків. Від цього весь край має сумний вигляд, ніби тут пройшла варварська орда. Але раніше цей край, осяяний сяйвом християнства при самому Володимирі, був відомий своїми чудовими храмами, про що свідчать їх численні руїни, що збереглися з давніх часів. Саме з цих країв, із Волині поширилася християнська віра по всій Росії. Далі в документі пропонується всім протоієреям і священикам із церковними старостами потурбуватися про будівництво нових храмів. Навіть пропонується будувати цегельні заводи, щоб цеглу використовувати для будівництва церков. Цей указ мав зачитуватися щорічно, у великі свята і роз'яснюватися прихожанам.

Наприкінці 19 ст. було вирішено будувати нову церкву в с. Волосківці, так як діюча в цей час була вже стара і невелика за розмірами. В червні 1901 року було складено кошторис на будівництво нового храму. Він становив на той час 12 тисяч 379 рублів 77 копійок. А в листопаді 1901 року в м. Житомир був розроблений проект будівництва церкви. І кошторисні документи і сам проект зберігаються в церкві і в наш час. 

В 1910 році було завершено будівництво нової церкви, яка була побудована поряд із старою. Фотографія, яку нам удалося знайти, є свідченням цього. На ній зображена нова, щойно збудована церква, а поряд із нею ще стоїть стара. 

В 1911 році стару церкву розібрали й продали в м.Здолбунів, де з цього матеріалу збудували церкву, яка діяла до 1962 р., а потім була зруйнована тодішньою владою. Тепер на цьому місці побудована

капличка, де відбуваються богослужіння української православної церкви Київського патріархату.

Церква у всі часи відігравала важливу роль у духовному становленні мешканців села. Вивчаючи листування за 1933 рік, що велася між Волинською духовною консисторією та парафією місцевої церкви., ми отримали багато цікавої інформації. Так, в одному зі звернень до настоятелів парафій Волинської єпархії за липень 1933 р. Духовенство закликають описувати урочистості Богослужіння з нагоди престольних свят, хресних ходів до шанованих у народі святинь, або панахиди за спокій душі відомих у народі героїв та культурних діячів. Цей зібраний матеріал мав супроводжуватися фотографіями, а потім був використаний для друку.

Ще один знайдений нами документ нас глибоко вразив, тому що засвідчує трагічні сторінки історії нашого народу - голодомор. (Додаток 7). В листі-зверненні говориться про те, що на великих просторах Радянських республік панує голод, мільйони людей страждають і помирають голодною смертю. На це нещастя відізвалася вся християнська Європа, створюючи організації й комітети, що організовують допомогу голодуючим.

Священиків Волинської єпархії закликають організувати збір коштів для допомоги помираючим від голоду братів у Радянській Росії.

В шістдесяті роки, коли розпочалася дуже активна антирелігійна пропаганда, коли храми руйнувалися, закривалися, нашу церкву теж не обминула сумна доля. На щастя, вона не була зруйнована. В 1961 році церкву закрили, але завдяки клопотанням прихожан відкрили в 1969 році.

Вона і зараз, як і протягом усієї своєї історії є осередком духовності на селі.

Спасибі предки за духовний спадок! Л.Костенко