Розклад богослужінь

22 жовтня 2017 р. - Неділя.
Неділя 20-та після П'ятидесятниці. Глас 3. Пам'ять святих отців VІІ Вселенського собору.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя. 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


    Микола Бендюк

Свято-Михайлівська церква с. Оженин

Село Оженин вперше  згадується в документі, датованому 20 червня 1583 р. Король Стефан Баторій наказує, щоб старости Кременецький, Володимирський і Луцький, зібравши шляхту всього воєводства Волинського, виїхали в володіння князя Михайла Жаславського (Заславського) і збройно провели „взисканіє” коштів на користь пана Яна Комницького, в якого Заславський забрав своє село Оженин, заложене ним за декілька тисяч коп грошей литовських.

В 1583 р. князь М. Заславський продав с. Оженин Криштофу Римінському, який в 1590 р. продав село Івану Одинець-Соколовському. В 1629 Одинці перепродали Оженин Данилу Боженець-Єловицькому, підкоморію Кременецькому. З цих пір Оженин до більшовицького перевороту не виходив з рук Єловицьких.

За непідтвердженими даними, власник маєтку Франциск Боженець-Єловицький у 1722  році здійснює паломництво до Риму, звідки привозить для католицького костелу образ Божої Матері «Римську Богородицю» (ця ікона на даний час прикрашає православну церкву Святого Михайла).

Необхідно зупинитися на розгляді цієї, власне найбільш шанованої ікони в селі Оженин.

Утвердження впливу папського престолу на східних теренах Речі Посполитої здійснювалось як за допомогою культу ікон Діви Марії, покровительки і королеви Речі Посполитої, так і глибокої традиції шанування давніх ікон Сходу. Ікона Римської Богородиці (інколи її називають «Сніжною» (Salus Populi Romani)) шанувалась католиками і православними, як правило, під іменем тієї місцевості, у якій вона прославилась чудесами. Як приклад, можна назвати чудотворні ікони Бердичівську, Летичівську, Барську, Тернопільську, Луцьку, які мають спільну іконографічну основу – образ Римської Богородиці. ХVII–ХVIII століття – це період активного прославлення і збільшення кількості чудес, особливо пов’язаних з іконами Богородиці.[1] Подібні явища були характерними для регіонів Волині, Поділля, Білорусії і могли бути реакцією на боротьбу за перевагу між православними і католицькими церквами. Нерідко це приводило до того, що існували дві версії походження і чудес від ікони – православна і католицька[2].

Сучасна ікона Богородиці Оженинської (Римської) передає іконографічно тип у стилі вівтарних образів Одигітрій ХVIII століття – поворот голови Марії до Дитяти на три чверті, відхилений корпус тіла Ісуса. Зображення перехрещених рук Марії на колінах дитини та характерний малюнок пальців відповідають давньому взірцю.                                  

В Оженині на початок ХІХ століття ще існувала стара Свято-Михайлівська дерев’яна церква, рік побудови якої невідомий. У 1806 році було складено опис церковного майна. До цієї церкви був куплений старий простої столярної роботи іконостас з храму, що знаходився у Новому Місті в Острозі за 22 карбованці 25 копійок (купівля відбувалася в кінці ХVIII століття). Але дві ікони – Богоматері та Архангела Михаїла – «приставлені» до іконостаса, коштували аж 30 карбованців. Можливо, така висока ціна була спричинена тим, що вони були прикрашені двома коронами та трьома підвісками. Оженинська церква була приписною до Бродівської Миколаївської. Повна назва  Бродово-Оженинський приход.

Імовірно, що новоміський іконостас був розібраний, ікони з нього розміщені на стінах, іконостас, який ми зараз бачимо,  виготовленно та встановлено разом з побудовою церкви. 

Достовірно невідомо місцезнаходження давньої церкви. В Відомостях за 1951р. значиться, що «капличка поблизу школи на місці давньої церкви,  наглухо затильована, в яку ніхто не вхожий, крім сторожа».  Поновлена і освячена в 2010 році.

В 1871 р. на кошти прихожан була зведена нова дерев’яна будова храму, про що свідчить документ складений в 1931 році  Мироном Ярмолюком і Віктором Максимком.  Про возведення храму є такий цікавий документ: «В Бозі почивши парафіян і о.Василія Голядинського на кошти котрих в селі Оженин 1871 року зростала збудована Свято-Михайловська церков. Спис цей заложений в 1931 році Мироном Ярмолюком і Віктором Максимуком. Возлюбленые дети, не забывайте ваших отцов и праотцов». В цьому списку далі перераховуються прізвища 104 сімей, серед них бачимо: Іван Ярмолюк, Степан Кондратюк, Петро Фурманюк, Іван Лящук, Йосип Давидюк, Тарас Онищук, Лазар Бернацький, Йосип Кухарчук та багато інших, прізвища яких зустрічаються в Оженині і донині. В цьому списку перераховується прізвища 104 сімей.

Під садибу і церкву було відведено землі 1 десятина – 1,138 сажнів. У власності храму: орної землі 12 десятин 1,275 ½ сажнів; сінокосу 2 десятини 912 сажнів; під лісом 3 десятини 2,145 сажнів і під кладовищем і канавами 809 сажнів. Церква була приписана до вже існуючого приходу с. Бродова за 4 верстви від Оженина.  Дворів: 61 ¾, прихожан – 503 душі чол. і жін. статі.

В першій половині ХІХ ст. священиком при церкві був Кузьма Михайлович Ботаневич. Народився він 1776 року в родині кріпаків, проживав в селі Бураках Житомирського повіту. Навчався в Любарській школі по класу поезії, рукоположений в сан священика 1 жовтня 1802 року єпископом Варлаам і призначений до Оженинської церкви. Дяком при церкві був місцевий житель 1758 року народження – Сава Іванович Серединський. У 1815 році в Оженині згадується– 62 двори, 477 чоловік, дітей від 7 до 13 роців – 77 душ.        

В 1932 році Оженин відвідує Степан Скрипник (майбутній патріарх Мстислав). Біля церкви відбулася зустріч з прихожанами села.

Богослужіння в храмі не припинялося і в період німецько-фашистської окупації 1941-1944 років. Під час фронтових дій  в січні 1944 р. храм було пошкоджено та пограбовано. В серпні цього ж року Оженинську парафію легалізовано в Єпархіальному Управлінні. Церковну общину зареєстровано  14.02.1946 р. № 304.

 Радянська влада здійснювала  ідеологічний і матеріальний наступ на церковне життя. Численні податки лягли важким тягарем для життєдіяльності церкви. Крім Єпархіальних діяли державні - воєнний, земельна рента, страхування, позики, культзбір на підтримку шкільної освіти, підписку партійної преси та ін. В 1950р. була спроба відібрати церковний дім під освітній заклад. В цьому ж році проведено відчуження 200 квадратних метрів церковної землі.

Відомі іконописці, які трудились для церкви на початку 19ст., були Чистинський, місцевий Максимук. В 20 ст. над розписами та реставрацією працювали Подкович, Лідія Спаська, Андрощук Ф.М.

Розпорядженням № 221 від 14.05. 1993 року Представником Президента України у Рівненській області зареєстровано статут релігійної громади УПЦ – Київський патріархат. Відповідно до свідоцтва №760 Свято-Михайлівська церква відійшла до УПЦ - Київського патріархату. 

 



[1] Карпюк Л. До питання історії культу ікони Богоматері Римської у Луцьку / Л. Карпюк // Волинська  ікона : дослідження та реставрація : матеріали XVІІ міжнар. наук. конф., м. Луцьк, 21-22 жовт. 2010 року / Музей волин. ікони. – Луцьк, 2010. – Вип. 17. –  С. 112 – 117.

[2] Басова М. Украинские Чудотворные Богородичные иконы в России. – Софійські читання. – К., 2007 р. – С. 50.