ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

Велике дванадесяте свято Вознесіння Господнє ми відзначаємо щороку на 40-й день після Пасхи. Опис цієї події читаємо в Євангелії і в той же час замислюємося: чи можлива присутність у відсутності? Це, мабуть, риторичне запитання, адже ми розуміємо, що коли мова йде про Христа, то якраз унікальність того, що відбувається під час Вознесіння – це Христос присутній у відсутності. З одного боку, Він возноситься на Небеса, а з іншого – Він Вознесінням залишається з нами.

То що ж таке Вознесіння? Це свято ознаменовує мить, коли Господь піднявся до небес та як Син Людський сів праворуч Бога. Та чи усвідомлюємо ми уповні, що саме відбулося? Лише один євангелист Лука описує Вознесіння. Цей опис дуже яскравий і детальний: Христос возноситься на небеса, ангели Божі являються учням і кажуть, що Він прийде так само, як сходив на небо.

Апостол Лука бере на себе богословську місію, розповідаючи про Вознесіння Ісуса Христа, – він хоче показати важливу річ: справа Ісуса Христа не є ще завершеною, і вона триває. Євангелист ще раз показує, що присутність Ісуса Христа переживається і відчувається серед нас, зокрема найбільш виразно – через Літургію, через Євхаристію. Тому що саме опис Вознесіння Ісуса Христа в останній главі Євангелія від Луки попереджений тим, що Христос являється Своїм учням і запитує у них, чи є в них якась їжа – тобто чітко свідчить, що Він присутній не як дух, не як примара, не як якийсь голос із потойбічного світу, а як повноцінна цілісна Особистість, наділена усім, що властиве повноті людської природи. Він споживає їжу з учнями, цитує їм Писання, дає їм розуміння цього Писання і потім починає віддалятися від них, і вони перестають Його бачити з точки зору фізичності, але весь час перебувають у Його присутності. Ця присутність Ісуса Христа дарується апостолам завдяки тому, чим Церква і живе всі ці століття, що найвище вираження знаходить завдяки Літургії, коли ми причащаємося Тіла і Крові Христових.

Чому євангелист Лука використовує образ видимого Вознесіння, маючи на увазі, що з тілом Христос Возноситься? Вознесіння Христа на небо з тілом означає, що через єднання з собою Христос забирає нас усіх. Це вражаючі речі, але якщо Христос вознісся на небо, то Він з Собою забрав кожного з нас, бо Ісус прийняв природу, єдину для всіх людей. Цікаво, що Вознесіння догори, до горішнього, а в українській мові гарно передається, адже є «небо», а є «небеса». Небеса – це те, що вище за небо. Є такий біблійний вислів «небеса небес», тобто вище самих небес. Христос Возноситься на небеса небес, тобто в інший світ, світ Божественний, світ Святої Трійці і, возносячись від нас туди, насправді забирає нас разом з Собою.

Тому Вознесіння Христа – це не лише про те, що Ісус піднявся до небес, але небеса прихилив, наблизив до нас. Прекрасно про це говорить святитель Іоан Золотоустий: «Що мені до неба, якщо я сам стаю небом». І після цього виникає образ, коли ми кажемо, що храм – це небо на землі. Христос являється учням і возноситься на небеса, возноситься для того, щоб прийшов Утішитель, для того, щоб прийшов Святий Дух, який допомагає нам виявити те, що небеса – це не те куди людина дивилася і не знала як досягнути їх, а небеса – це також частина цього світу. Коли ми перебуваємо в Євхаристії, коли ми перебуваємо за Божественною літургією, ми починаємо розуміти, що таке небеса. Небеса – це присутність Господа серед нас.

Головний сенс Вознесіння не в тому, що Христос «полетів кудись», а в тому, що Він все наповнив. Він дав можливість тепер кожному разом з апостолом Павлом сказати: «Вже не я живу, а живе у мені Христос».

02-06-2022

 Рівненська єпархія

Розклад богослужінь

9 липня 2022 р. - Субота.
17.00. Вечірня.

10 липня 2022 р. - Неділя.
4-та неділя після П'ятдесятниці. Глас 3.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Банківський рахунок Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії (01 липня 2020 р.)
 
 



Збір коштів