Проповідь на 7-му Неділю після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Євангелії, які читаємо кожної неділі під час Святої Літургії, не є випадкові, а спеціально підібрані. Їх можна зібрати у певні тематичні групи. Так, євангельські історії перших неділь після Зіслання Святого Духа розповідають про прояв віри та її користь для людини.

Розповідь про віру сотника навчає нас, що віра повинна переростати у довір’я Богу й служіння ближнім. 
Історія про гадаринських біснуватих нагадує, що віра в Бога захищає нас від впливу злого духа й різних гріхів. 
Приклад чотирьох товаришів розслабленого показує нам, що віра у Божу всемогутність оздоровляє нас від різних недуг, дає силу нести тягарі життя, зближає людей між собою, зокрема у недолі. 
Оздоровлення Ісусом двох сліпців відкриває нам віру, як очі душі, духовний зір, який допомагає нам пізнавати Бога. 
Щоб віра в Бога приносила нам користь, давала плоди любові, християнин повинен навчитися бачити Бога в житті, у світі, в потребах ближніх, як сказав Христос: «Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили» (Мф. 25, 40). Віра, яка бачить Бога у житті, готова служити ближнім, ділитися його любов’ю з іншими. 
Дуже важливим і цінним органом людського тіла є око. Око – складний і делікатний орган людського тіла. Сьогодні медицина лікує різні недуги ока, але ще не роблять пересадки ока. Око дозволяє людині бачити речі в світі, розрізняти їх види, кольори та користуватися ними. 
Коли згадати різні тілесні недуги та запитати, яка серед них найважча, практично небезпечна у своїх наслідках, то можна однозначно сказати, що це сліпота. Пошкодження ока, втрата зору дуже обмежує фізичні можливості людини обслужити себе, допомогти собі, не кажучи вже про поміч іншим. Сліпа людина стає дуже залежною від інших осіб, зданою на їхню поміч і милість. Сліпота завдає людині, як фізичну, так і моральну шкоду.
Подібно й віра – духовний зір, очі душі відіграють важливу роль у житті люди. Вони дають людині можливість бачити Бога, тобто бачити сенс життя, отримати оздоровлення від недуг, спасіння, відрізняти добро від зла, користь і небезпеку для себе та свого життя. 
Очі віри дають людині можливість бачити красу Божої любові, розуміти Божий закон, тобто бачити в ньому дорогу до Бога, до вічного щастя і радості з Богом. Брак віри - духовного зору позбавляє християнина бачити красу Божої любові, переживати радість вже тут і у вічності. І як неможливо взяти око від здорової людини і прищепити хворій, так неможливо взяти віру від однієї людини й передати іншій. Духовний зір віри можна лише виховати у душі з допомогою молитви та Божої ласки.
Сьогодні багато людей зазнають у різні періоди життя терпіння – фізичні і моральні. І дуже часто терплять саме через духовну сліпоту: слабку віру, коли в труднощах звертаються до забобонів, гадань, різних гадалок і ворожбитів, а не до Господа Бога; через самолюбство, коли людина думає більше про власне добро, ніж про спільне добро, добро інших людей; через гордість, коли сильніші не хочуть поступитися слабшим, ставлять себе вище від них, стараються принизити, висміяти їх різними грубими, двозначними жартами; користолюбство, коли один старається підступно використати іншого для своєї власної користі і збагачення; заздрість, коли одні не вміють радіти успіхами і здобутками інших, вороже ставляться до них. 
Тут варто пригадати слова Ісуса Христа, який сказав таке: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то – якою ж великою буде темрява!» З цих слів Христа можемо зробити однозначний висновок, що рівень нашого життя залежить від нашого духовного зору, тобто від рівня нашої віри. Отже, як людина дотримується божих заповідей, таким є її життя, або в світлі Божої ласки, або в темряві гріха і у владі сатани.
Один мудрець запитав своїх учнів: «Як можна розпізнати, коли закінчується ніч і настає день?» Учні почали думати, але не змогли знайти відповіді. Тоді один із них встав і каже: «Мабуть тоді, коли вже можна розрізнити дерево одне від другого, коли можна розпізнати вже людей. Ні – відповів мудрець. То ж по чому можемо це розпізнати?” – запитали мудреця учні. А він каже: «Коли ти зустрінеш людину і на її обличчі побачиш свого брата або сестру, це буде знак, що закінчилася ніч і настав день, що у твоїй душі закінчилася ніч гріха та зійшло світло Божої благодаті». 
Бажаю вам гострого духовного зору до кінця життя, чистої і твердої віри. Хай наша віра провадить нас до Бога, допомагає іти за Христом, просвітлює, очищає і оздоровлює наші душі силою його ласки, а через нас провадить інших до Бога, як джерела духовного світла, щастя і радості. Амінь.

Джерело: http://kolomija.com/bbloteka/propovd/1067-propovd-na-7-mu-nedlyu-pslya-pyatidesyatnic.html



Вознесіння Господнє

Назва свята відображає суть події - це Вознесіння на Небо Господа нашого Ісуса Христа, завершення Його земного служіння. Ця подія відзначається завжди в 40-й день після Великодня, у четвер 6-го тижня після Пасхи.

Число 40 - не випадкове. У всій Священній історії це був час закінчення великих подвигів. За законом Мойсея у 40-й день немовлята повинні були приноситися батьками в храм, до Господа. І тепер в сороковий день після Воскресіння, як би після нового народження, Ісус Христос повинен був увійти в небесний храм Свого Отця, як Спаситель людства.

Читати далі

Неділя Сліпонародженого

У 6-ту Неділю після Воскресіння Христового Свята Православна Церква згадує подію зцілення сліпонародженого. Святе Євангеліє розповідає нам, що Господь Ісус Христос, проходячи з учнями коло храму, побачив при дорозі сліпого від народження чоловіка і серце Божественного Вчителя загорілося жалістю і любов’ю. Учні знали, що всяке нещастя, яке спіткало людину – це покарання Боже або за її гріхи, або за гріхи батьків. І тому запитали в Ісуса Христа: “Вчителю! Хто згрішив, він чи його батьки, чому він народився сліпим?”. І Господь, бачачи їх здивування, відповів, що ані він, ані його батьки не згрішили, а сліпий він тому, щоб на ньому явилися діла Божі. Потім він плюнув на землю, зробив болото і помазав ним очі сліпому, сказавши йому: “Піди і вмийся в Силоамській купелі”. Виконавши повеління Господнє, сліпий став зрячим.

Читати далі

Неділя Самарянки

Сьогодні ми чуємо в Євангелії про зустріч Христа і жінки-самарянки біля колодязя Якова на самарянській території біля міста Сихар. Там був тільки один колодязь глибиною 32 м, викопаний Яковом, прабатьком Ізраїля близько півтора тисячі років до Христа, який існує і до сьогодні. І тут, біля колодязя прабатька Ізраїля – Якова, відбулася зустріч двох осіб: Христа і самарянки. Ці дві постаті являли собою два різні світи – єврейський і самарянський, які взаємно ненавиділи себе, хоча їхні прадавні корені є спільними. Погани, захопивши цю територію в VII ст. до Р. Хр., поєдналися з корінними мешканцями - юдеями, і так утворилася народність самарян. Зі Святого Письма вони визнавали тільки П'ятикнижжя Мойсея – Закон і Тору. Але вони визнавали поруч з Богом Ягве також і поганських божків. Євреї бачили в них напівпоган і ворогували з ними, і навіть відмовили їм брати участь у побудові Єрусалимського Храму. Самаряни побудували собі окремий храм на горі Гарізім, що ще більше поглибило ворожнечу, яка продовжувалася протягом кількох століть. В 107 р. до Р. Хр. макавейські повстанці зруйнували той храм, а цього вже самаряни євреям не могли вибачити. Вони плювали в бік один одного ще здалеку і дотик один до одного був в їхніх очах гіршим, ніж дотик до будь-якої нечистоти. Ця історія ворожнечі між юдеями і самарянами нагадує наші ворожнечі, чи міжконфесійні, чи між сусідами, коли мало хто розуміє і пам’ятає причини виникнення розколу, але добре знає, що його супротивники неправі. І бажання довести іншому свою правоту, навіть кулаками і бійкою, засліплює в іншій людині образ християнина, образ самого Христа. Така сліпа ворожнеча не приведе ні до чого доброго, аж поки не прийде Христос у наші міста і села, у наші серця і душі і не подасть тої живої води, яка остудить гарячі голови супротивників і перемінить дочасне у вічне. 

Читати далі

Неділя Антипасхи або апостола Фоми

Перша неділя після Пасхи називається «Антипасхою» або неділя «апостола Фоми». У цей день Церква вшановує пам'ять ап. Фоми, який був відсутній серед апостолів, коли Христос з’явився перший раз після воскресіння.

Від часу Тайної вечері до дня П’ятидесятниці апостоли разом матір’ю Христа та іншими жінками завжди збиралися в сіонській горниці – невеликому будинку в Єрусалимі, що розташовувався на вершині гори Сіон. У цьому домі апостоли дізналися про воскресіння Господа, тут Він з’явився їм вперше, відразу в той самий день у вечері, коли воскрес. Цю подію докладно розповідає євангеліст Лука (Лук. 24: 36-49), але й згадують інші євангелісти – Марк (Мк. 16: 14-18) та Іоан (Ін. 20: 19-24). Проте тільки Іоан вказує, що серед одинадцятьох апостолів був відсутній Фома.

Читати далі

 

Сторінки.: 123456789101112131415161718192021222324252627282930313233343536373839404142434445                                                                    

 

 

 



 

 

Copyright © 2011 Свято-Миколаївська церква м.Острог
Web Design Roman Koval based on Richlyn Systems Ltd

  Розклад богослужінь

21 липня 2018 р. - Субота.
17.00. Вечірня.

22 липня 2018 р. - Неділя.
8-ма неділя після П’ятидесятниці. Глас 7. Сщмч. Панкратія. Сщмч. Кирила. Прмчч. Патермуфія, Копрія і мч. Олександра. Свт. Феодора.
9.00. Сповідь. Літургія. Причастя. 

 

 

 
 
 

 

 





Збір коштів