14 січня Обрізання Господнє. Святителя Василія Великого

52400 pНа восьмий день після Свого Народження Господь наш Ісус Христос, за старозавітнім законом, прийняв обрізання, встановлене для всіх младенців чоловічої статі на знак Завіту Бога з праотцем Авраамом і його потомками ( Бут. 17, 10-14; Лев. 12,3). При звершенні цього обряду Божественному Младенцю було дане Ім’я Ісус, звіщене Архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії ( Лк. 1, 31-33; 2,21).

За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи приклад, як людям належить неухильно виконувати Божественні постанови. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто потім не міг засумніватися у тому, що Він був істинний Чоловік, а не носій прозорої плоті, як навчали деякі єретики ( докети). У Новому Завіті обряд обрізання уступив місце таїнству Хрещення, прообразом котрого він був ( Кол. 2, 11-12). Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві відносяться до IV століття. Канон святу написаний преподобним Стефаном Саваїтом .Разом з обрізанням, прийнятим Господом як знамення Завіту Бога з людьми, Він отримав також Ім’я Ісус ( Спаситель) як печать Свого служіння справі спасіння світу ( Мф. 1,21; Діянь. 3,6, 16; Фил. 2, 9, 10). Ці дві події, що відбулися на самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили у Новий Завіт з Богом і « обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховної плоті, обрізанням Христовим» ( Кол.2, 11). Саме ім’я християнина засвідчує про вступ людини у Новий Завіт з Богом.

Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Кападокійської

1295522091 vasvelikii2Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської, « належить не тільки одній Кесарійській Церкві, і не в свій тільки час, не одним співвітчизникам своїм був корисний, але по всім країнам і містам вселенної, і всім людям приносив і приносить користь, і для християн завжди був і буде вчителем найспасительнішим», - так говорив сучасник святителя Василія, святий Амфілохій, єпископ Іконійський.

Святитель Василій Великий народився близько 330 року в Кесарії. У сім'ї свт. Василія до лику святих зараховані мати Емілія (пам'ять 1 січня), сестра Макрина (пам'ять 19 липня), брат Григорій (пам'ять 10 січня). Батько був адвокат, під його керівництвом Василій здобув первинну освіту, потім він навчався у кращих вчителів Кесарії Каппадокийської, де познайомився зі святим Григорієм Богословом (пам'ять 25 січня), а пізніше перейшов до шкіл Константинополя. Для завершення навчання святитель Василій відправився до Афін - центру класичної освіти.

У Афінах Василій Великий здобув усі доступні знання. Про нього говорили, що «він так вивчив все, як інший не вивчає єдиного предмету, кожну науку він вивчив до такої досконалості, неначе не вчився нічому іншому. Філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, що мав глибокі пізнання в медицині, - це був як корабель, такий навантажений ученістю, наскільки це містке для людської природи».

У Афінах між Василієм Великим і Григорієм Богословом встановилася щонайтісніша дружба, що продовжувалася все життя. Близько 357 р. святий Василій повернувся в Кесарію, де незабаром вступив на шлях аскетичного життя. Василій, прийнявши Хрещення від єпископа Кесарійського Діанія, був поставлений читцем. Бажаючи знайти духовного керівника, він відвідав Єгипет, Сірію, Палестину. Наслідуючи наставникам, повернувся в Кесарію і поселився на березі ріки Ірис. Навколо нього зібралися ченці. Сюди ж Василь привернув свого друга Григорія Богослова. Вони трудилися в строгій стриманості; при важких фізичних навантаженнях вивчали творіння якнайдавніших тлумачів Священного Писання. Ними була складена збірка Добротолюбіє. У царювання Констанція (337-362) розповсюдилося псевдовчення Арія. Церква призвала до служіння Василя і Григорія.

Василій повернувся в Кесарію, де в 362 р. був рукопокладений в сан диякона, в 364 р. - в сан пресвітера. При імператорові Валенті (334-378), прихильнику аріан, у важкі часи для Православ'я до Василія перейшло управління Церковними справами. В цей час він склав чин Літургії, «Бесіди на Шестиднев», а також книги проти аріан. У 370 р. Василій був возведений на єпископа на Кесарійськую кафедру. Він прославився своєю святістю, глибоким знанням Священного Писання, великою ученістю, працями на благо Церковного світу і єдності. Серед постійних небезпек святитель Василій підтримував православних, утверджуючи їх віру, закликаючи до мужності і терпіння. Все це викликало ненависть до нього аріан. Всі свої особисті засоби він використовував на користь бідних: створював притулки, благодійній готелі, лікарні, влаштував два монастирі - чоловічий і жіночий.

Аріани усюди переслідували його. Святителю Василію погрожували розоренням, вигнанням, тортурами і смертю. Він же сказав: «Смерть для мене благодіяння. Вона скоріше приведе мене до Бога, для Якого живу і труджуся».

Святитель Василій майже щоденно звершував Богослужіння. Він особливо піклувався про суворе виконання канонів Церкви, уважно слідкуючи, щоб до числа кліру вступали лише достойні. Невтомно обходив він свої церкви, слідкуючи щоб ніде не була порушена церковна дисципліна. За прикладом ченців, клірики митрополії святителя, навіть диякони і пресвітери, жли у надзвичайній бідності, трудились і провадили життя чисте і чеснотне. Для кліру святий Василій добивався звільнення від податків.Святитель Василій Великий відомий також як один із творців чернечого уставу, та організаторів східного чернецтва зокрема відомі його « Великі і малі чернечі правила»

Хвороби з юнацтва, невтомні наукові праці, подвиги стриманості, турботи і скорботи пастирського служіння виснажили сили святителя, і 1 (14) січня 379 р. він помер перед Господом, маючи 49 років. Церква відразу стала святкувати його пам'ять.

 За матеріалами Рівненської єпархії

 

 

 

 








 

 



 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слово Блаженнійшого Митрополита Епіфанія на свято Хрещення Господнього

Недавно ми з вами святкували найвеличнішу подію у справі Божого домобудівництва нашого спасіння – Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні ж ми згадуємо не менш важливу подію у житті нашого Спасителя – Його хрещення у водах Йорданських. Сьогоднішнє свято, за словами святителя Іоана Золотоустого, є печаттю різдвяного циклу, бо запечатує Вифлеємський вертеп, де Ветхий днями, як дитина біля грудей матері, лежав у яслах; Він же відкриває йорданські джерела, де Той же Ветхий днями хреститься нині з грішниками, даруючи світові Своїм пречистим тілом відпущення гріхів. У першому випадку народжений з утроби Пречистої Діви явився для дітей як дитина, для матері – сином, для волхвів – царем ...; у другому випадку, саме в час Свого хрещення, Він приходить на Йорданські води для того, щоб омити гріхи митарів і грішників.  

Господь наш Ісус Христос після повернення з Єгипту постійно перебував у Галилеї, у місті Назареті, де був вихований своїми батьками, приховуючи від людей силу Свого Божества і премудрість до тридцятилітнього віку, бо неможливо було в юдеїв нікому раніше тридцятилітнього віку бути вчителем або священиком. Саме тому Христос і не починав Свого служіння, Своєї проповіді і не являв Себе Сином Божим і, за словами святого апостола Павла, Первосвящеником Великим, Який перейшов небеса (Євр. 4: 14), доки не досяг зазначеного віку. Коли ж настала повнота часу і закінчився визначений час приготування людського роду до спасіння, тоді прийшов час виконати волю Отця Небесного, показати і відкрити людям шлях в Царство Боже. У цей час, за пророцтвом Ісаї, у країні Йорданській лунає «глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому» (Мф. 3: 3).

Читати далі

Велика Агіасма

Агіасма (з гр. мови – святиня; церковно-сл. Агіасма – свята вода). Зазвичай Агіасма означає святу воду Великого освячення, тому часто вживається словосполучення “Велика Агіасма”. Рідше зустрінемо новий порівняно вираз “Мала Агіасма”, що означає воду Малого водосвяття.

Велика Агіасма, тобто вода освячена на Богоявлення, є однією із святинь Православної Церкви і має широке літургійне застосування. ЇЇ, наприклад, п’ють у випадку тих чи інших перепон до святого Причастя. Святитель Іоан Золотоустий говорить про чудесні властивості цієї води: “В це свято опівночі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають весь рік… Сутність цієї води – протягом довгого часу не псуватися, але цілий рік, а часто два чи три роки залишатися неушкодженою і свіжою, і після такого довгого періоду часу, вона не поступається водам, які щойно взяті із джерел”.

Слід зазначити, що воду освячують двічі за чином Великого освячення: в день Навечір’я Хрешення Господнього (18 січня) і в самий день Богоявлення (19 січня). Існує помилкова думка про те, що це різні за значенням води, НІ! Чин освячення повністю однаковий і тому вода і та і інша є Великою Агіасмою.

Читати далі

14 січня - обрізання Господнє. Святителя Василія Великого

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Цей празник ми святкуємо 14 січня. Святе Євангеліє про це так говорить: "Як спов­нились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус — ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов’я­заний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все-таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання.

Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хре­щення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже: "У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли" (Кол. 2, 11-12).

Читати далі

Митрополит Епіфаній: "Не на показ, не з примусу, а добровільно та щиро, з любові до Бога, допомагаймо своєму ближньому, який опинився у скруті"

Часто ми запитуємо у себе: чи правильно чинимо, чи справедливе ухвалюємо рішення, як краще вчинити у тій чи іншій ситуації? Аби знайти відповіді на ці непрості питання, варто подумати над тим, а як би ви зробили для Бога – свого люблячого Небесного Отця?

Усе найкраще, що звершує людина у своєму житті, лине від щирої душі, спонукається любов‘ю, добром та милосердям. Саме ці чесноти, які ми плекаємо у своєму серці, є, зокрема, свідченням нашої віри у Христа. Як ми можемо показати Богові, що дійсно слідуємо Його вченню? Найперше, своїми вчинками щодо ближніх, добром, яке ми проявляємо до інших людей, бо Господь навчає нас: «Істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. 25: 40).

Читати далі

Поточна сторінка: 24

[1234567891011121314151617181920212223242526272829303132333435363738394041424344454647484950]

                                     

 

 Розклад богослужінь

13 січня 2021 р. - Середа.
17.00. Вечірня.

14 січня 2021 р. - Четвер. 
Обрізання Господнє. Свт. Василія Великого. Свт. Петра Могили.
9.00. Літургія. Молебень. 

16 січня 2021 р. - Субота.
17.00. Вечірня.

17 січня 2021 р. - Неділя.
32-га неділя після П'ятдесятниці, перед Богоявленням. Глас 7. Собор 70-х апостолів.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида. 

Оголошення! 
У зв'язку з карантинними обмеженнями повідомляємо, що під час Різдвяних свят церковні колядники не будуть відвідувати ваші оселі.  Пожертву Новонародженому Спасителю можна буде скласти під час святкових богослужінь у храмі. 

Настоятель Свято-Миколаївської церкви прот. Юрій Лукашик

 

Банківський рахунок Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії (від 01.07.2020)

  

 



Збір коштів