Сьогодні Православна Церква вшановує пам’ять Святих Мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Ці святі угодниці Божі жили і постраждали у ІІ столітті після Різдва Христового. Саме в цей час у Римі царював язичницький імператора Андріан. Свята Софія, народивши трьох доньок, дала їм імена, відповідні трьом християнським чеснотам - Віра, Надія та Любов.

Слухаючись своєї праведної матері, вони досягали успіху в духовному житті. Чутка про їхню премудрість і красу дійшла й до начальника області Антіоха. Він же, переконавшись, що вони християнки, повідомив про це імператора Адріана. Останній послав слуг за премудрими дівами. Помолившись Господу Богу, всі четверо, мати і доньки, пішли до царя. Імператор, побачивши їхні світлі та безстрашні обличчя, почав запитувати, якого вони роду, як їх звуть і яка їхня віра? Будучи премудрою, мати відповідала розсудливо, розповіла про своє життя, а також про те, що сповідує віру христову. Цар, побачивши її мудрість, покликав служницю на ім’я Палладія, яка мала переконати матір та дочок навернутись до ідолопоклонства, але їй це не вдалося.

Воздвиження Чесного Хреста Господнього – велике християнське двонадесяте свято, яке відзначається 27 вересня. Воно належить до дуже старовинних свят, але і історія знайдення св. Господнього Хреста, та історія встановлення свята покриті серпанком різноманітних легенд, а тому нелегко відрізнити історичну дійсність від звичайної легенди.

У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним пов'язані. Один з імператорів–Андріан–віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гроб Господній. На штучно створеному імператором пагорбі було збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера.

Сьогодні, 21 вересня, ми звершуємо свято, яке входить до числа найбільших  дванадесятих у православному християнстві – Різдво Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Саме цей день розпочинає річне коло церковних свят, яке починається з відзначення приходу в світ Матері нашого Спасителя.

Як видно зі слів тропаря – це свято особливо радісне і важливе. Радісне, бо це день народження Божої Матері і Владичиці неба й землі. Важливе, бо доводить велику правду святої віри у богоматеринство Пречистої Діви Марії, з якої «засіяло Сонце Правди, Христос Бог наш».

В Євангелії від Луки ми чуємо слова, якими Матір Божа так повно і зрозуміло сама про себе сказала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі, моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби. Бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Всемогутній. Нехай прославляється святе ім’я Його.» 

Свята церква 15 вересня вшановує пам’ять святих Антонія і Феодосія Печерських.

Преподобний Антоній Печерський народився приблизно 983 р. в містечку Любеч на Чернігівщині в міщансько-селянській родині, яка відзначалася великою побожністю. У Святому Хрещенні був названий Антипою. У молодому віці, почувши про чернече життя, Антипа викопав печеру неподалік від Любеча. Від розповідей місцевого священика-грека почув про подвижницьке життя на Афоні.

Згодом він вирушає на святу гору Афон, де приймає чернецтво з ім’ям Антоній від старця Феоктиста, який був настоятелем Есфигменової обителі. Бачачи великий потяг юного ченця до усамітнення, йому було визначено місце у тісній печері на скелі над самим Егейським морем. Старець навчав Антонія долати небезпеки чернечого життя.