Тільки християнство має вчення про воскресіння мертвих (проповідь на Євангельське зачало 24-ї неділі після П’ятидесятниці)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні Євангеліє розповідає нам про воскрешення Господом дочки Іаіра, начальника юдейської синагоги, і про зцілення кровоточивої жінки через лише доторкання нею до одежі Христа. Євангеліє говорить, що до Ісуса Христа прийшов Іаір, припав до Його ніг і просив прийти до нього в дім, бо його дочка, років дванадцяти, лежить при смерті. Коли ж Господь ішов, то народ тиснув Його. Одна жінка, яка страждала дванадцять років від кровотечі, витратила все своє майно на лікарів і не могла вилікуватися, – підійшла ззаду, доторкнулася до краю одежі Ісуса Христа, і в ту ж мить кровотеча у неї припинилася. Господь сказав: “Хто доторкнувся до Мене?” Він запитав не тому, що не знав, хто до Нього доторкнувся, а щоб виявити перед народом віру жінки. Коли ж усі відмовлялись, ап. Петро сказав: “Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, – а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?” Але Христос продовжував говорити: “Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене”. Жінка, бачачи, що не може утаїтися, з тремтінням підійшла, упала перед ним і розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як тієї ж миті зцілилася. На цю відвертість Христос сказав їй: “Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!”

Коли Він ще говорив про це, приходить хтось із дому начальника синагоги та й каже Іаіру: “Дочка твоя вмерла, не турбуй Учителя”. Але Ісус Христос, почувши про це, сказав Іаіру: “Не бійся, тільки віруй, і спасенна буде”. Коли вони прийшли в дім, Господь не дозволив ввійти нікому, окрім Петра, Іоана, Якова та батька й матері. Всі плакали і ридали за нею, а Він сказав: “Не плачте, вона не вмерла, а спить”. Всі глузували з Нього, бо знали, що вона померла. Він же вислав усіх геть, взяв її за руку і сказав: “Дівчино, встань”. І дух повернувся до неї, вона одразу ж встала, і Він наказав дати їй їсти. Батьки були здивовані. Господь же повелів їм не розповідати про це нікому.

Два чуда створив Ісус Христос: зцілив кровоточиву жінку і воскресив із мертвих дочку Іаіра. Все це зробив Ісус Христос, щоб підтвердити Своїм послідовникам, що Він не тільки людина, а й Бог. Чудо восрешення дочки Іаіра свідчить, що Христос як Бог має владу над смертю і що Він заради того і прийшов у світ, щоб визволити людство від найбільшого в світі зла – смерті людини.

Жодна релігія не має вчення про загальне воскресіння мертвих, окрім християнства. Воскресіння мертвих ставить християнство вище від усіх релігій світу. Цим воно доводить, що належить до релігії Богоодкровенної. Богоодкровенна релігія – це єдина правдива релігія, бо вона відкрита Богом, Який Сам є Істина.

Воскресіння мертвих є відновлення людської природи, яка внаслідок гріха підпала смерті й розпалася на дві частини. Душа залишилася безсмертною, а тіло перетворюється на прах земний. Бог створив людину не такою. Людина з’єднує в собі небо і землю, тобто духовне начало і матеріальне. Ми всі ридаємо над гробом мертвої людини. Чому? Тому що відбувається неприродне явище. Людина створена безсмертною, а ми бачимо перед собою порушення цього закону. Жінка народжує в муках і стражданнях, але, коли народить, забуває про них і радіє, бо народилася людина на світ, народилося нове життя. Радість від народження життя свідчить, що цей акт є природним, а плач і ридання під час смерті говорять про те, що смерть – неприродна.

Син Божий прийшов у світ, щоб виправити неприродне становище людини у світі; Він прийшов оновити наше єство і повернути його в попередній стан – у безсмертя.

Воскрешаючи дочку Іаіра, Ісус Христос підтверджував Своє вчення про загальне воскресіння мерт­вих. У славне друге пришестя Христа “мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть” (Ін. 5, 25). Цю істину Господь підтвердив воскрешенням не лише дочки Іаіра, а й сина наїнської вдови і чотириденного Лазаря, тіло якого було уже в стані розпадання, бо вже смерділо. Особливо ж довів Христос цю істину тим, що Сам воскрес із мертвих. Його Воскресіння є образом нашого майбутнього воскресіння. Не може бути, щоб створена за образом Божим людина назавжди знищувалася смертю і, відкуплена “дорогоцін­ною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця” (1 Пет. 1, 19), віддавалася на вічне зникнення.

Ті, хто відкидає воскресіння мертвих, споконвічно ставлять запитання, яке вважають таким, що неможливо розв’язати: як воскреснуть тіла, які після смерті перетворюються на прах і з часом зовсім зникають в лоні землі? На це запитання відповідає ап. Павло: “Хто пізнав розум Господній?” (Рим. 11, 34). Хто може зрозуміти незбагненні діла Всемогутнього Бога, для Якого нема нічого неможливого?! Той, Хто створив із небуття Вселенну, цей прекрасний світ і все, що в ньому живе, невже Він не може викликати до життя те, що відійшло? Той, Хто на початку створив тіло людини із землі, невже не може знову відновити тіло людини, що перетворилося на землю?

Для нас воскресіння мертвих незбагненне, але скільки дивного і незрозумілого існує в навколишньо­му світі! Для нас не до кінця зрозумілим залишається і саме народження людини, хоч воно відбувається за законами природи. Наука багато пізнала, але непізнаного залишається більше. Тому не треба дивуватися загальному воскресінню мертвих. Воно, безперечно, відбудеться у свій час. Так сказав Бог. Ми повинні вірити Богові, бо невіра Йому привела перших людей до смерті.

Колись, на зорі історії людства, перед першими людьми постала дилема: вірити Богові чи повірити дияволу, що явився в образі змія. Ця ж дилема стоїть і перед сучасним людством, перед кожним з нас: вірити у воскресіння мертвих чи відкинути його як красивий міф? Від нашого вибору залежить, якою буде наша вічність. Від нас не залежить воскресіння мерт­вих. Воно залежить від Бога. Але яким буде наше життя у вічності після з’єднання душі з тілом – залежить від нас.

Наше земне життя існує для того, щоб визначитися: чого ми хочемо у майбутньому віці – блаженства чи страждання, що нам більше подобається – добро чи зло. Звичайно, кожна розумна людина скаже, що їй, беззаперечно, більше до вподоби добро і блаженство. Якщо це правда, то чому ж ми, живучи на землі, частіше обираємо зло? Хіба ми не розуміємо, що цим ми прирікаємо себе на вічні страждання?

При цьому як блаженство, так і страждання після воскресіння мертвих будуть в поєднанні душі з тілом. Не забуваймо складу своєї природи: вона створена Богом з душі і тіла. Невже тільки на короткі роки земного життя людина повинна залишатися людиною?

В яку славу одягнуться святі й праведні люди після воскресіння, ми тепер навіть уявити не можемо. Святе Письмо свідчить, що праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця Небесного. А тіла грішних, на протилежність святим, затьмаряться, як ніч і темрява. Тіла грішників теж будуть нетлінними і безсмерт­ними, але їхнє безсмертя перетвориться на нескінченні страждання. Внаслідок великих гріхів своїх і повної нерозкаяності вони виявляться зовсім негідними бути в оселях Отця Небесного. Вони свідомо відкинули Бога, не прийняли Його любов, і тому будуть позбавлені спілкування з Богом – джерелом любові і блаженства – і будуть відкинуті в пекло на всю вічність.

Це відсторонення Святе Письмо називає другою смертю, яка незрівнянно гірша від теперішньої смер­ті. “Люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її; захочуть умерти, але смерть утече від них” (Одкр. 9, 6).

Дорогі браття і сестри, все це вселяє в нас велику надію на вічне майбутнє життя. Надія надає нам силу перемагати всі труднощі земного життя, боротися з гріховними спокусами, покладаючи уповання на Божу допомогу. А Бог ніколи і нікого не посоромить в надії на Його милість. Богу нашому слава на віки віків.

Амінь! 

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ








Неділя про розслабленого

У четверту неділю після Пасхи здійснюється спогад зцілення Христом розслабленого в Капернаумі. Про цю подію оповідає лише св. Іоан, що повідомляє в своєму Євангелії про кожен прихід Господа до Єрусалиму на свята. В цьому випадку не зовсім ясно, на яке саме свято Ісус прийшов до Єрусалиму, але найімовірніше, то була або Пасха, або П'ятидесятниця. Лише в цьому випадку виходить, що суспільне служіння Господа продовжувалося три з половиною роки, як спрадавна приймала це св. Церква, керуючись, саме, хронологією четвертого Євангелія. Так, біля півроку прошло від хрещення Господа до першої Пасхи, що описується в 2-ій главі, потім рік — до другої Пасхи, що згадується в 5-ій главі, ще один рік — до третьої Пасхи, про яку сказано в 6-ій главі, і ще один, третій, — до четвертої Пасхи, тій, перед якою постраждав Господь.


Читати далі

Слово про жон-мироносиць

Церква святкує пам’ять святих жон-мироносиць. Вшануймо й ми подячним спомином цих євангельських жінок. У земному житті нашого Спасителя, навіть у середовищі Його найближчих послідовників, вони посідають почесне місце. Жінка завжди більше, ніж чоловік, прагнула втілити в життя Божественну правду.

Коли пролунали перші священні слова Христа про покаяння, коли рознеслися по всій землі Його заклики до неба, до Бога, до вічності й святості, до спасіння і Царства Божого – жіноча душа чуйно відгукнулася на Його вчення і на чарівну особистість Боголюдини.

Нам відрадно усвідомлювати, що серед ворогів Христових не було жінок. Серед неправди й наклепу, серед заздрості й ненависті, серед тих, хто, об’єднавшись разом, сплели терновий вінець нашому Спасителеві й підняли Його на хрест, серед цих темних сил пекла ми не бачимо жінок. Навіть дружина Пилата піднесла свій голос за Христа. Коли апостоли та інші ученики Христа порозбігалися в страху, жінки супроводжували Його на Голгофу і стояли біля Його хреста до самої смерті Божественного Страдника. Жіночі руки приготували до погребіння і пречисте тіло Його. Жінки були й першими провісницями радості Воскресіння.

Читати далі

Неділя Антипасхи або неділя апостола Фоми

Перша неділя після Пасхи називається «Антипасхою» або неділя «апостола Фоми». У цей день Церква вшановує пам'ять ап. Фоми, який був відсутній серед апостолів, коли Христос з’явився перший раз після воскресіння.

Від часу Тайної вечері до дня П’ятидесятниці апостоли разом з матір’ю Христа та іншими жінками завжди збиралися в сіонській горниці – невеликому будинку в Єрусалимі, що розташовувався на вершині гори Сіон. У цьому домі апостоли дізналися про воскресіння Господа, тут Він з’явився їм вперше, відразу в той самий день увечері, коли воскрес. Цю подію докладно розповідає євангеліст Лука (Лук. 24: 36-49), але й згадують інші євангелісти – Марк (Мк. 16: 14-18) та Іоан (Ін. 20: 19-24). Проте тільки Іоан вказує, що серед одинадцятьох апостолів був відсутній Фома.

Читати далі

Розпочався Страсний тиждень

Останній тиждень перед Великоднем носить назву Страсного, бо в цей час Церква згадує Страсті Христові. Через особливе значення і велич духовних спогадів та богослужінь Страсний тиждень не включений у богослужбове коло Великого посту, а стоїть окремо, як перехід від Святої Чотиридесятниці до Світлого Христового Воскресіння.

Протягом Страсної седмиці Церква послідовно згадує останні дні земного життя Господа Ісуса Христа.

У Великий понеділок згадується старозавітній образ патріарха Йосифа, який був проданий братами в Єгипет, постраждав, а потім прославився і звеличився. Йосиф є прообразом страждань Христа Спасителя, який був відданий на смерть співвітчизниками, але возвеличився у Своєму Воскресінні з мертвих. Також прообразне значення життя Йосифа можемо бачити в тому, що він був відданий братами на смерть, але Бог зробив так, що Йосиф в час голоду врятував свого батька і братів від смерті. Також і Господь Ісус Христос був відданий людьми на смерть, але завдяки Його воскресінню ми звільняємося від рабства гріху та смерті.

Читати далі

Сторінки.: 1234567891011121314151617181920212223242526272829303132333435363738394041424344454647484950                                                                    

 

 



 

 

Copyright © 2011 Свято-Миколаївська церква м.Острог
Web Design Roman Koval based on Richlyn Systems Ltd

  Розклад богослужінь

18 листопада 2018 р. - Неділя.
25-та неділя після П’ятидесятниці. Глас 8. Мчч. Галактіона та Єпістимії. Свт. Іони. Апп. від 70-ох: Патрова, Єрма, Ліна, Гаїя, Філолога. Свт. Григорія, архієп. Олександрійського.
9.00. Сповідь. Літургія. Причастя.
 

 

 

 
 
 

 

 





Збір коштів