Тільки християнство має вчення про воскресіння мертвих (проповідь на Євангельське зачало 24-ї неділі після П’ятидесятниці)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні Євангеліє розповідає нам про воскрешення Господом дочки Іаіра, начальника юдейської синагоги, і про зцілення кровоточивої жінки через лише доторкання нею до одежі Христа. Євангеліє говорить, що до Ісуса Христа прийшов Іаір, припав до Його ніг і просив прийти до нього в дім, бо його дочка, років дванадцяти, лежить при смерті. Коли ж Господь ішов, то народ тиснув Його. Одна жінка, яка страждала дванадцять років від кровотечі, витратила все своє майно на лікарів і не могла вилікуватися, – підійшла ззаду, доторкнулася до краю одежі Ісуса Христа, і в ту ж мить кровотеча у неї припинилася. Господь сказав: “Хто доторкнувся до Мене?” Він запитав не тому, що не знав, хто до Нього доторкнувся, а щоб виявити перед народом віру жінки. Коли ж усі відмовлялись, ап. Петро сказав: “Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, – а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?” Але Христос продовжував говорити: “Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене”. Жінка, бачачи, що не може утаїтися, з тремтінням підійшла, упала перед ним і розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як тієї ж миті зцілилася. На цю відвертість Христос сказав їй: “Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!”

Коли Він ще говорив про це, приходить хтось із дому начальника синагоги та й каже Іаіру: “Дочка твоя вмерла, не турбуй Учителя”. Але Ісус Христос, почувши про це, сказав Іаіру: “Не бійся, тільки віруй, і спасенна буде”. Коли вони прийшли в дім, Господь не дозволив ввійти нікому, окрім Петра, Іоана, Якова та батька й матері. Всі плакали і ридали за нею, а Він сказав: “Не плачте, вона не вмерла, а спить”. Всі глузували з Нього, бо знали, що вона померла. Він же вислав усіх геть, взяв її за руку і сказав: “Дівчино, встань”. І дух повернувся до неї, вона одразу ж встала, і Він наказав дати їй їсти. Батьки були здивовані. Господь же повелів їм не розповідати про це нікому.

Два чуда створив Ісус Христос: зцілив кровоточиву жінку і воскресив із мертвих дочку Іаіра. Все це зробив Ісус Христос, щоб підтвердити Своїм послідовникам, що Він не тільки людина, а й Бог. Чудо восрешення дочки Іаіра свідчить, що Христос як Бог має владу над смертю і що Він заради того і прийшов у світ, щоб визволити людство від найбільшого в світі зла – смерті людини.

Жодна релігія не має вчення про загальне воскресіння мертвих, окрім християнства. Воскресіння мертвих ставить християнство вище від усіх релігій світу. Цим воно доводить, що належить до релігії Богоодкровенної. Богоодкровенна релігія – це єдина правдива релігія, бо вона відкрита Богом, Який Сам є Істина.

Воскресіння мертвих є відновлення людської природи, яка внаслідок гріха підпала смерті й розпалася на дві частини. Душа залишилася безсмертною, а тіло перетворюється на прах земний. Бог створив людину не такою. Людина з’єднує в собі небо і землю, тобто духовне начало і матеріальне. Ми всі ридаємо над гробом мертвої людини. Чому? Тому що відбувається неприродне явище. Людина створена безсмертною, а ми бачимо перед собою порушення цього закону. Жінка народжує в муках і стражданнях, але, коли народить, забуває про них і радіє, бо народилася людина на світ, народилося нове життя. Радість від народження життя свідчить, що цей акт є природним, а плач і ридання під час смерті говорять про те, що смерть – неприродна.

Син Божий прийшов у світ, щоб виправити неприродне становище людини у світі; Він прийшов оновити наше єство і повернути його в попередній стан – у безсмертя.

Воскрешаючи дочку Іаіра, Ісус Христос підтверджував Своє вчення про загальне воскресіння мерт­вих. У славне друге пришестя Христа “мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть” (Ін. 5, 25). Цю істину Господь підтвердив воскрешенням не лише дочки Іаіра, а й сина наїнської вдови і чотириденного Лазаря, тіло якого було уже в стані розпадання, бо вже смерділо. Особливо ж довів Христос цю істину тим, що Сам воскрес із мертвих. Його Воскресіння є образом нашого майбутнього воскресіння. Не може бути, щоб створена за образом Божим людина назавжди знищувалася смертю і, відкуплена “дорогоцін­ною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця” (1 Пет. 1, 19), віддавалася на вічне зникнення.

Ті, хто відкидає воскресіння мертвих, споконвічно ставлять запитання, яке вважають таким, що неможливо розв’язати: як воскреснуть тіла, які після смерті перетворюються на прах і з часом зовсім зникають в лоні землі? На це запитання відповідає ап. Павло: “Хто пізнав розум Господній?” (Рим. 11, 34). Хто може зрозуміти незбагненні діла Всемогутнього Бога, для Якого нема нічого неможливого?! Той, Хто створив із небуття Вселенну, цей прекрасний світ і все, що в ньому живе, невже Він не може викликати до життя те, що відійшло? Той, Хто на початку створив тіло людини із землі, невже не може знову відновити тіло людини, що перетворилося на землю?

Для нас воскресіння мертвих незбагненне, але скільки дивного і незрозумілого існує в навколишньо­му світі! Для нас не до кінця зрозумілим залишається і саме народження людини, хоч воно відбувається за законами природи. Наука багато пізнала, але непізнаного залишається більше. Тому не треба дивуватися загальному воскресінню мертвих. Воно, безперечно, відбудеться у свій час. Так сказав Бог. Ми повинні вірити Богові, бо невіра Йому привела перших людей до смерті.

Колись, на зорі історії людства, перед першими людьми постала дилема: вірити Богові чи повірити дияволу, що явився в образі змія. Ця ж дилема стоїть і перед сучасним людством, перед кожним з нас: вірити у воскресіння мертвих чи відкинути його як красивий міф? Від нашого вибору залежить, якою буде наша вічність. Від нас не залежить воскресіння мерт­вих. Воно залежить від Бога. Але яким буде наше життя у вічності після з’єднання душі з тілом – залежить від нас.

Наше земне життя існує для того, щоб визначитися: чого ми хочемо у майбутньому віці – блаженства чи страждання, що нам більше подобається – добро чи зло. Звичайно, кожна розумна людина скаже, що їй, беззаперечно, більше до вподоби добро і блаженство. Якщо це правда, то чому ж ми, живучи на землі, частіше обираємо зло? Хіба ми не розуміємо, що цим ми прирікаємо себе на вічні страждання?

При цьому як блаженство, так і страждання після воскресіння мертвих будуть в поєднанні душі з тілом. Не забуваймо складу своєї природи: вона створена Богом з душі і тіла. Невже тільки на короткі роки земного життя людина повинна залишатися людиною?

В яку славу одягнуться святі й праведні люди після воскресіння, ми тепер навіть уявити не можемо. Святе Письмо свідчить, що праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця Небесного. А тіла грішних, на протилежність святим, затьмаряться, як ніч і темрява. Тіла грішників теж будуть нетлінними і безсмерт­ними, але їхнє безсмертя перетвориться на нескінченні страждання. Внаслідок великих гріхів своїх і повної нерозкаяності вони виявляться зовсім негідними бути в оселях Отця Небесного. Вони свідомо відкинули Бога, не прийняли Його любов, і тому будуть позбавлені спілкування з Богом – джерелом любові і блаженства – і будуть відкинуті в пекло на всю вічність.

Це відсторонення Святе Письмо називає другою смертю, яка незрівнянно гірша від теперішньої смер­ті. “Люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її; захочуть умерти, але смерть утече від них” (Одкр. 9, 6).

Дорогі браття і сестри, все це вселяє в нас велику надію на вічне майбутнє життя. Надія надає нам силу перемагати всі труднощі земного життя, боротися з гріховними спокусами, покладаючи уповання на Божу допомогу. А Бог ніколи і нікого не посоромить в надії на Його милість. Богу нашому слава на віки віків.

Амінь! 

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ








ПРОПОВІДЬ В НЕДІЛЮ ТРЕТЮ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

«Погляньте, – говорить Господь, – на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають в житниці; і Отець Ваш Небесний годує їх. Чи ви ж не багато кращі за них? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; коли ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не багато краще вас, маловіри?... Та і хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?” (Мф. 6, 26-30). Хто з найбільш турботливих людей може знати наперед, яким буде завтрашній день, або хто зможе обіцяти собі продовження життя і здоров’я хоч би на одну годину? Хто з турботливих може відгородити своє життя від біди і скорботи, від зла і напасті? Хто з самих вправних і знаючих, кидаючи насіння в землю, може надіятись, що посіяне принесе йому багатий урожай? Хто з самих працелюбних може бути впевненим, що нажиті ним блага послужать йому «на багато років»(Лк. 12,19)?

Читати далі

Святійший Патріарх Філарет відвідав Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах

18 червня 2017 року, у Неділю всіх святих землі Української, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, на запрошення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, відвідав Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах, де очолив Божественну літургію з нагоди 366-ї річниці битви під Берестечком.

Першоієрарха, якого супроводжував архієпископ Іларіон, перед головною монастирською брамою зустріли голова Радивилівської районної державної адміністрації Олег Ващук, голова Радивилівської районної ради Володимир Кондик та генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» Леонід Галабуз, які тепло привітали Святійшого Владику, та піднесли Його Святості коровай і квіти.

У монастирській брамі Предстоятеля Київського Патріархату зустрів намісник монастиря ігумен Софроній (Бордюк), який запросив Першоієрарха очолити Божественну літургію.

Читати далі

12 червня розпочався Петрівський піст

Петрівський піст або, за народною назвою «Петрівка», починається через тиждень після П’ятидесятниці, у понеділок після Неділі Всіх Святих – цього року 12 червня. Триває він до свята апостолів Петра і Павла (12 липня). Таким чином, тривалість посту в різні роки – різна, адже початок посту залежить від дати святкування Пасхи (від якої відраховується Неділя Всіх Святих), а завершення посту припадає на один і той самий день. 
Про цей піст згадується ще в Апостольських постановах: «Після П’ятидесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіться». Початково Петрівський піст був встановлений для тих, хто з якихось причин не міг постити перед Великоднем. Для них піст розпочинався відразу після завершення циклу великодніх святкувань, тобто через тиждень після дня Святої Тройці. Саме про такий піст пише у своїх творах єпископ Іполит Римський (ІІІ ст.).

Читати далі

Вітаємо настоятеля Свято-Миколаївської церкви м. Острога прот. Юрія Лукашикa

За сумлінну і жертовну працю на благо острожан, відродження української релігійної традиції, сприяння у відбудові Свято-Миколаївської церкви, високе почуття патріотизму та з нагоди 917-ї річниці міста Острога, настоятеля Свято-Миколаївської церкви УПЦ КП прот. Юрія Лукашика нагороджено Почесною грамотою Рівненської обласної ради.

4 червня 2017 року, під час урочистостей з нагоди Дня міста, грамоту вручив депутат Рівненської обласної ради Олександр Корнійчук.

Читати далі

Сторінки.: 1234567891011121314151617181920212223242526272829303132333435363738394041424344454647484950                                                                    

 

 



 

 

Copyright © 2011 Свято-Миколаївська церква м.Острог
Web Design Roman Koval based on Richlyn Systems Ltd

  Розклад богослужінь

18 листопада 2018 р. - Неділя.
25-та неділя після П’ятидесятниці. Глас 8. Мчч. Галактіона та Єпістимії. Свт. Іони. Апп. від 70-ох: Патрова, Єрма, Ліна, Гаїя, Філолога. Свт. Григорія, архієп. Олександрійського.
9.00. Сповідь. Літургія. Причастя.
 

 

 

 
 
 

 

 





Збір коштів