Проповідь архієпископа Іларіона на сьому неділю після Пасхи

В ім’я Отця, і Сина, і Святого  Духа!
Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні 7-ма неділя після святої Пасхи, яка присвячена пам’яті отців Першого Вселенського Собору, що відбувся в Нікеї у 325 році. Церква по-особливому виокремлює цей собор з-поміж інших і пропонує відразу після Вознесіння прославити тих отців древньої Церкви, які відкинули та засудили єресь Арія, котрий заперечував рівність Ісуса Христа з Богом Отцем, і дали чітке визначення догмату «сповідання Ісуса Христа Сином Божим, співпрестольним з Отцем і Духом».

Сповідування віри, утверджене на цьому соборі, є особливо близьким для кожного з нас, бо всі ми, перебуваючи на Літургії, постійно промовляємо Символ Віри (Вірую), першу частину якого уклали святі отці Першого Вселенського Собору. І молячись цими словами, ми мимоволі єднаємось з визначенням 318 благочестивих мужів, серед яких були: свт. Миколай Мірлікійський, свт. Спиридон Тримифунтський, свт. Афанасій Олександрійський та ін.

Слова цього тексту визнано усіма християнськими церквами світу за основу християнської віри і як дороговказ для віри кожного християнина. Вони допомагають нам звершувати правильне молитовне звернення до Господа, Який не полишив нас після Свого Вознесіння, а заповів, промовивши: «Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте» (Ін. 14. 1). Бо віра кожного з нас у Спасителя повинна надихати нас на життя, достойне християнина, сповнене добрих діл, бо «віра без діл мертва» (Як. 2. 14).

Проте сьогоднішнє недільне Євангельське читання говорить не про цей Собор, а про останню  молитву Господа нашого Ісуса Христа до Отця Небесного, промовлену на Тайній Вечері незадовго до хресних страждань Спасителя, яка увійшла у богослов’я під назвою Першосвященича і міститься у 17-й главі Євангелія від Іоанна. 

Святитель Миколай Сербський зауважуючи чому саме ця молитва читається в Євангелії нинішнього дня? Говорить: «Бо ця молитва явила свою дію і на Першому Вселенському Соборі і на інших зібраннях святих отців. Силою цієї молитви Бог учинив святих отців цього Собору освіченими і безстрашними поборниками істини і переможцями помилок і людської та бісівської злоби». Дана молитва нагадує нам про особливе Боже укріплення тих, які увірували в Нього: «вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє. Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе.  Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене» (Ін. 17. 6-8). 

Крім того, сьогоднішній уривок розповідає нам про відносини між Отцем Сином і Святим Духом. Навіть уважно слухаючи його, ми не можемо відразу зрозуміти і вникнути у всю суть прочитаного. І це не дивно, адже навіть самі апостоли на Тайній Вечері просили Христа роз’яснити їм сказане (Ін. 16. 17), а на прикладі прочитаного ми бачимо, наскільки наш людський розум нездатний вмістити Божественних Одкровень. 

З Першосвяченичої молитви Ісуса Христа ми дізнаємось запоруку благочестивого життя і перебування у Бозі - це єдність, і про неї молиться Божественний Спаситель: «Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми» (Ін. 17. 11). В останній частині молитви Ісус молиться за всіх майбутніх християн, зокрема, за нас із вами та нашу єдність. 

Отже, бачимо, що єдина можливість для нас, християн, бути стійкими проти спокус цього світу – це бути разом. І навпаки, розділення є найбільшою небезпекою. І навіть зараз, у час, коли ми зіштовхнулися з пандемією коронавірусу, коли на сході України триває війна. Чого хоче ворог нашого спасіння? Розділити нас одне від одного, а саме більше відділити нас від Бога - Джерела Любові, віруючи в Якого, зможемо вистояти і перемогти все, що нас спіткало. 

І у цьому нам допомагають отці й учителі Церкви, які передали нам безцінний досвід умоспоглядання Бога. Досвід, який відкинули багато сектантських спільнот, відірвавши себе від істинного Богошанування. Ми ж, перебуваючи у молитовному єднанні з Нашим Творцем, «маючи довкола себе таку хмару свiдкiв, скиньмо з себе всякий тягар i грiх, який нас обплутує» (Євр. 12.1).

Отож сьогодні разом із Святими Отцями радісно сповідуймо нашу віру, згадаймо, промовляючи чи співаючи Символ Віри на Літургії, що ми молимось разом з ними, прославляючи «Отця, і Сина, і Святого Духа – Тройцю єдиносущну і нероздільну». Амінь. 

ІЛАРІОН
архієпископ Рівненський і Острозький