.jpg)
.jpg)
17 квітня - Похвала Пресвятої Богородиці (Субота акафістна)
У суботу 5-го тижня Великого посту православні християни мають звичай з особливою шаною прославляти Пресвяту Богородицю. День цей за церковним календарем отримав назву Похвали Божої Матері, або ж Субота акафістна.
Засновуючи Константинополь, імператор Костянтин Великий присвятив його Діві Марії, яку щиро шанував як покровительку нової столиці. У місті було побудовано чимало храмів на честь Пресвятої Богородиці. Ікона Божої Матері, написана самим євангелистом Лукою, разом з Її поясом та ризою зберігалася у Влахернському храмі столиці.
В ту тривожну ніч 626 року, коли орди загарбників готувалися штурмувати місто з моря та суші, жителі шукали захисту в храмах Божих. На колінах вони благали про спасіння Господа та Заступницю, не припиняючи молитов. В той самий час патріарх Сергій зі святою іконою в руках проходив з молитвами про захист попід стінами міста. А коли у води морські опустили Ризу Пресвятої Богородиці, здійнялася страшна буря і потопила ворожий флот, примусивши вцілілих загарбників до втечі. І в ту ж ніч вперше був прочитаний акафіст як щира подяка за порятунок міста.
Спочатку свято Похвали Пресвятої Богородиці відбувалося тільки в Константинополі, але згодом було внесене до статутів монастирів і до церковних богослужбових книг і поширилося країнами Східної Європи. Так Православна Церква вшановує Царицю Небесну, дякуючи їй за неперервну турботу про людство та кожну окрему людину.
Акафіст читається і в інші дні, але в суботу п’ятої седмиці Великого посту він входить до складу богослужіння і співається на утрені (зазвичай напередодні, в п’ятницю увечері) не весь відразу, але роздільно. Духовенство чотири рази урочисто виходить на середину храму під спів кондаку « Непереможній Воєводі» і співає торжественні не сідальні похвали Цариці Небесній. Таким чином відбувається Похвала Пресвятої Богородиці Невтомної Захисниці роду християнського, без Якої немислимим є повноцінне життя Святої Церкви Православної. « О, Всехвальна Мати, що народила всіх святих, Найсвятіше Слово…від усякої напасті визволи нас», – зі вдячністю взивають вірні до Матері Божої.
Співаючи цей акафіст, ми вшановуємо смирення Богородиці, з яким вона прийняла волю Божу і Свою місію. Ми дивуємося мужності, з якою Діва Марія переносила всі страждання Свого Божественного Сина. Ми дякуємо Їй за неперервну молитву, якою Вона оберігає кожну людину, немов би рідне дитя.
Тож, шануючи сьогодні свято Божої Матері, молімося до Неї за прощення наших гріхів, визволення від усякого зла, поборення епідемії короновірусу та за мирне життя нашої Батьківщини.
ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЕ, СПАСИ НАС!
Проповідь архієпископа Іларіона на Четверту неділю Великого посту
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри! Ось і минуло вже чотири неділі Великого посту, впродовж яких Церква по-особливому закликає нас пам’ятати про час нашого перебування у говінні. І нагадує, що святий піст даний для того, щоб ми не тільки очистилися, але й щоб укріпилися в добрі, – не тільки для щоб прожити з користю для душі певний період нашого життя, а й покласти початок на шляху до досконалості.
Саме про цей шлях духовного сходження ми сьогодні зауважуємо, коли чуємо про життя і подвиги прп. Іоанна Ліствичника, пам'ять якого Церква згадує у четверту неділю Великого посту. Праця його життя - книга «Ліствиця» - пропонує нам 30 сходинок діяльного сходження та удосконалення, пройти які для християнина неможливо і водночас спасительно. Щаблі, або ж сходинки «Ліствиці», говорять нам про подвижництво, покаяння, чесноти, способи боротьби з пристрастями та безпристрасність.
Настанови прп. Іоана Ліствичника не втрачають актуальності і в сучасному житті. Бо хто може похвалитися, що він подолав пристрасть і утвердився у благочесті? Ніхто. Бо кожен з нас, подібно як сьогоднішній євангельський батько хворого юнака, голосить: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мр. 9. 24).
Євангельське благовіствування четвертої неділі Великого посту оповідає нам про зцілення Христом біснуватого юнака (Мр. 9. 17-31). Спаситель, зійшовши з гори Фавор, де преобразився перед своїми учениками, які відчули божественну благодать у «фаворському світлі», зустрічає решту своїх учеників, котрі не можуть вигнати нечистого духа з безпорадного юнака та розчарованого батька, який втрачає віру.
І тоді батько приходить до Ісуса як до Єдиного, Який може допомогти його синові, що з дитинства страждає на подібну неміч, бо:«Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє» (Мр. 9. 18). Христос, як Серцезнавець, бачачи безвихідь і страждання батька юнака і на його прохання: «Якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами» (Мр. 9. 22), заспокійливо звертається до батька:«Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому» (Мр. 9. 23).І наступний вислів батька можна назвати не тільки звертанням до Спасителя, а й молитвою, промовленою від всього роду людського: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мр. 9. 24).
Віра – це основа нашого спасіння, це зв'язок, який єднає людину з джерелом добра, з Богом. Без віри неможливе чудо, неможливе зцілення. І в сьогоднішньому апостольському читанні апостола Павла до Євреїв чуємо про віру і надію, які «для душi є неначе якiр безпечний i мiцний» (Євр. 6. 19). Не випадково Христос завжди підкріплював і прославляв віру тих, що приходили: «Не бійся, тільки віруй», «Віра твоя спасла тебе», «О жінко велика віра твоя»…
Це особливо проявляється зараз, у час наших випробувань як хворобою, так і війною. І ми можемо побачити на особистому прикладі, наскільки необхідним для кожного з нас є звертання батька у сьогоднішньому євангельському читанні.
З іншого боку, розповідь про зцілення біснуватого завершується закликом Христа про необхідність посту і молитви: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мр. 9.29). Саме вони є необхідними складовими для відмежування від усякого гріха і зла у цьому світі, й цими словами Спаситель ще раз заохочує нас до витривалостіу пості.
Молитва і піст — це можливість переміни людського духу, можливість стяжання благодаті Святого Духа. Бо незважаючи на те, що ми завжди немічні, накопичивши в собі благодать, навчимось правильно молитись і постити, бо пам’ятаємо Павлове: «Сила моя виявляється в немочі» (2 Кор. 12. 9). Тоді, коли ми це зрозуміємо то зможемо усвідомити, що наша надія лише на одного Бога, просімо у Нього допомоги і молімося за всіх потребуючих. Амінь.
ІЛАРІОН
архієпископ Рівненський і Острозький
Проповідь архієпископа Іларіона на 14 неділю після П’ятидесятниці
У 14-ту неділю після святої П'ятидесятниці цим промовистим висловом Господь дає нам багато моментів для роздумів про наше життя і покликання бути в числі обраних. Кожне недільне євангельське читання, які ми з вами чули у храмах, дає нам поступові сходинки нашого «діяльного сходження». Так. Спочатку пропонувалося послухати про чудеса, які звершував Спаситель, зараз же ми чуємо притчі, в яких оповідається про Царство Боже, зокрема, про «весільний бенкет».
В образі весільного банкету господар, який кличе на нього своїх друзів, хоче поділитися зі своїми найріднішими радістю, до якої покликані всі, хто має бажання її розділити. Святі отці, тлумачачи дану притчу, говорять про ряд символічних образів. Господар – це Бог, слуги - ангели, покликані – богообраний народ, їхня відмова - це небажання розділяти участь покликаних у Новозавітній Церкві Христовій.
11 вересня християни відзначають Усікновення голови Івана Хрестителя
Про мученицьку смерть Івана Предтечі детально розповідається в Євангелії від Марка (6, 14-30). Іван Хреститель осуджував царя Ірода за те, що той жив із дружиною свого рідного брата – Іродіадою. Відтак жінка захотіла помститися Іванові і таким чином приховати свій ганебний вчинок. Одного разу, коли Ірод святкував свій день народження, для нього танцювала танець донька Іродіади – Соломея. Цей танець дуже сподобався Іродові і він пообіцяв дівчині, що виконає будь-яке її бажання. Дівчина, за намовою матері, попросила відсікти Іванові Хрестителю голову. Ірод не відмовив, і голова Івана була відтята.
Згідно з переказами, поминати день усікновення голови Предтечі Господнього Івана почали ще його учні. Але традиція празника та його поширення остаточно сформувалися в V ст. Зокрема це свято згадується у вірменському перекладі Лекціонарію, який відображає практику єрусалимського богослужіння в V ст.
Проповідь архієпископа Іларіона на 13 неділю після П’ятидесятниці
Саме такими словами у сьогоднішньому євангельському читанні 13-ї неділі після Святої П’ятидесятниці, від святого апостола і євангеліста Матфея, Спаситель закінчує притчу, яку промовив до людей та священників, які прийшли Його послухати.
Власне, ця притча у біблійній історії має назву «Про злих виноградарів», даючи характеристику працівникам у винограднику щодо їхньої праці, діянь та й стану їхньої душі. Про цю притчу описують відразу три євангелісти - Матфей, Марк і Лука, і у всіх трьох є певні особливості розповіді.
Святитель Іоан Золотоустий, тлумачачи цю притчу, наводить багато символічних паралелей, які пов'язують її з ізраїльським народом. Виноградник – народ ізраїльський, огорожа – десять заповідей, працівники - це ті, кому доручено духовно опікуватися «Божим виноградником», слуги господаря – пророки, судді, єдиний син – наш Спаситель, Ісус Христос.
28 серпня Успіння Пресвятої Богородиці
Свято Успіння Богоматері встановлене Церквою з давніх часів. Про нього згадується у творах блаженного Ієронима, блаженного Августина та Григорія, єпископа Турського. У IV столітті воно вже повсюдно святкувалося в Візантії. За бажанням візантійського імператора Маврикія, який здобув перемогу над персами 15 серпня, день Успіння Богоматері (з 595 р.) стало святом загальноцерковним.
Але спочатку свято відбувалося не в один час: в одних місцях - у січні місяці, в інших - у серпні. Так, на Заході, в Римській Церкві (у VII ст.) 18 січня святкувалася «Кончина Діви Марії», а 14 серпня - «Взяття на небо». Загальне святкування Успіння 28 серпня в більшості східних і західних Церков встановлюється лише в VIII-IX ст.
Поточна сторінка: 12
[1234567891011121314151617181920212223242526272829303132333435363738394041424344454647484950]
Розклад богослужінь
16 квітня 2021 р. - П'ятниця.
17.00. Вечірня з чином Пасії.
17 квітня 2021 р. - Субота.
17.00. Вечірня.
18 квітня 2021 р. - Неділя.
5-та Неділя Великого посту. Глас 4. Прп. Марії Єгипетської.
8.30. Сповідь.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.
Збір коштів 
