Перша неділя після Пасхи в церковному календарі носить назву Антипасхи, Фоминої неділі. Назва Антипасха означає «замість Пасхи»: не протиставлення, а повернення до минулого свята, повторення його. З давніх часів восьмий день після Пасхи, як закінчення Світлої Седмиці, святкується особливо, складаючи собою немов би заміну Пасхи.У цей недільний день Своїм новим явленням для всіх одинадцяти апостолів Господь повторив і оновив явлення, яке було у перший день по Воскресінню. Але оскільки оновлення явлення Спасителя було особливо заради апостола Фоми, то восьмий день після Пасхи називається неділею св. Ап. Фоми. Безпосередньо слідуючи за Пасхальною седмицею, вона завершує найбільш урочисту частину найбільшого свята. Тому іноді Фоминунеділю називають восьмим днем Пасхи. Святитель Григорій Богослов пише: «Древній і з доброю метою встановлений закон шанувати день оновлення, або краще сказати, з днем оновлення шанувати нові благодіяння. Але хіба не днем оновленням був і перший Недільний день, що слідував за священною і світлоносною ніччю? Для чого ж дається оце найменування нинішнього дня? То був день спасіння, а цей день спогаду проспасіння»(Слово 44-е в неділю Нову).

Фоминою неділею називається цей день назгадку про чудо запевнення апостола Фоми.

Воскресіння Христа – це торжество справедливості і перемоги добра над злом. Воскресіння Ісуса – це утвердження віри і надії у серці кожного християнина, це великий дарунок Господньої любові.

В цей Пасхальний час нехай кожен шукає миру і спокою у своєму серці. Пам’ятаймо про нашу гідність та ціну, яку за нас заплачено – життя Христа. Нехай ця Пасха буде для нас переходом не лише від смерті до життя, але й від життєвих турбот до їх успішного вирішення. Нехай ця радісна подія утверджує наші переконання про те, що достойні терпіння нагороджуються перемогою, а чесне життя увінчується славою.

Прошу у Господа мудрості для єднання сердець і помислів, бажань і праці. Здоров’я, щастя кожній родині, поміркованості у поступах на життєвих дорогах. Нехай Господня ласка Вас зігріває і навчає щастя.

У Велику суботу Православна Церква згадує тілесне поховання Ісуса Христа і зішестя Його в пекло.

Знявши з хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосиф і Никодим поклали Пречисте тіло Господа в новому кам'яному гробі в саду Йосифовому, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу привалили великий камінь. При похованні Ісуса Христа перебували Марія Магдалина й Марія, мати Якова та Іосії.

Сьогодні ми святкуємо урочистий вхід Господа нашого Ісуса Христа в Єрусалим. Не раз і раніше Христос приходив до Єрусалима, не раз навколо Нього збиралися маси людей, що приходили слухати Його повчання та зцілятися від своїх недуг, але такої урочистості під час попередніх завітань Христа до Єрусалима не було.

Чому цей вхід був урочистим і чим він відрізняється від урочистих входів царів і великих полководців сивої давнини? Коли порівняємо вхід в Єрусалим Христа з входом царів і римських полководців після їхніх перемог, то побачимо безмежну різницю.
Царі і полководці в’їжджали у свої столиці після перемог на розкішних колісницях, що сяяли золотом, на баских конях. Вони встилали дорогу до цієї зустрічі тисячами вбитих на війні, омивали ріками людської крові. Навколо них рухалися легіони війська з усякою зброєю, а за ними – сотні полонених рабів у кайданах. Це була дійсна урочистість, вона наводила трепет і жах на весь народ.