ХРАМОВЕ СВЯТО

22 травня 2022 року, у день пам’яті перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар, свій престольний день відсвяткувала православна громада міста Острога.

Святкування храмового свята розпочалося Вечірнею днем раніше, у суботу, яку очолив настоятель храму прот. Юрій Лукашик у співслужінні з прот. Володимиром Шевчуком.

Зранку, перед Богослужінням, прот. Олег Парипа відслужив Водосвятний молебень.

На престольне свято завітали прот. Володимир Шевчук, настоятель Свято-Олександроневської парафії (м. Острог) та парафії Косми і Даміана (с. Розваж), прот. Олег Парипа, настоятель Свято-Вознесенської парафії (с. Могиляни), прот. Василь Жуковський, настоятель студентсько-викладацького храму преподобного Федора Острозького Національного університету «Острозька академія».

Святкову Літургію у Свято-Миколаївському храмі очолив протоієрей Володимир Шевчук, який після читання Євангелія виголосив проповідь.

Багато парафіян та гостей посповідались та прийняли причастя. Нехай Святі Христові Тайни будуть їм на спасіння душі і тіла.

По завершенні Літургії відбувся хресний хід навколо храму з читанням Євангелія та окропленням вірян освяченою водою.

Після завершення Хресного ходу усім присутнім було виголошено "Многая літа".

Священники відправили молебень, в якому прославили Святого Миколая-Чудотворця – покровителя та заступника нашої громади, піднесли молитви за Україну, за воїнів, які захищають нашу Батьківщину, за перемогу і справедливий мир.

На завершення Богослужіння настоятель подякував отцям, парафіянам і гостям  за те, що прибули на престольне свято, яке цього року сумне, бо відбувається в умовах війни.

Більше фото у розділі "Світлини"

 ostroh-cerkva.rv.ua

22 травня перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця

У XI століттігрецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх жителів, і супроводжували свої жорстокості образою святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани робили замах знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом.

 

У 792 роцікаліф Аарон Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда розграбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд вирушив до Мир Лікійських з наміром зламати гробницю святителя Миколая. Але замість неї він зламав іншу, що стояла поряд з гробницею Святителя. Ледве святотатці встигли це зробити, як на морі піднялася страшна буря і майже всі судна були розбиті.

Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але і західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

 

У 1087 роцібарські і венеціанські купці вирушили до Антіохії з метою торгівлі. І ті й інші припускали на зворотному шляху викрасти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. У цей намір жителі міста Бар випередили венеціанців і першими висадилися в Мирах. Вперед були послані двоє людей, які, повернувшись, повідомили, що в місті – все тихо, а в церкві, де покоїться найбільша святиня, вони зустріли тільки чотирьох ченців. Негайно 47 чоловік, озброївшись, вирушили до храму святителя Миколая, ченці-вартові, нічого не підозрюючи, вказали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужинців помазували миром від мощей святителя. Монах розповів при цьому про явлення напередодні святителя Миколая одному старцю. У цьому видінні Святитель наказував дбайливіше зберігати його мощі. Ця розповідь надихнула барян; вони побачили для себе в цьому явленні зволення і немов би вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри й запропонували їм викуп – 300 золотих монет. Сторожа відмовилася від грошей і хотіла сповістити жителів про ймовірну небезпеку. Але прибульці зв'язали їх і поставили біля дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким стояла гробниця з мощами. У цій справі особливою ретельністю відрізнявся юнак Матфей, який бажав якомога швидше знайти мощі Святителя. У нетерпінні він розбив кришку і баряни побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Співвітчизники барян, пресвітери Луп і Дрого, звершили літію, після якої Матфей став витягувати з переповненого миром саркофага мощі Святителя. Це відбувалося 20 квітня 1087.

 

Зважаючи на відсутність ковчегу, пресвітер Дрого загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель. Звільнені монахи повідомили місту сумну звістку про викрадення іноземцями мощей Чудотворця. Натовп народу зібрався на березі, але було пізно...

21 травня кораблі прибули до міста Бар, і радісна звістка миттєво облетіла все місто. Наступного дня, 22 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була побудована церква в ім'я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

 

Подія, пов'язана з перенесенням мощей святителя Миколая, викликала особливе шанування Чудотворця і ознаменувалося встановленням особливого свята 22 травня. Спочатку свято перенесення мощей святителя Миколая відзначався тільки жителями італійського міста Бар. В інших країнах Християнського Сходу й Заходу воно не було прийняте, не дивлячись на те, що про перенесення мощей було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим середньовіччю звичаю вшанування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам'яті, тому що втрата мощей Святителя була для неї сумною подією.

 

В Русі-Україні святкування пам'яті перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар 22 травня встановлено незабаром після 1087 на основі глибокого, вже зміцнілого шанування на Русі великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно з прийняттям християнства. Слава про чудотворення, явлені Святителем на землі і на морі, були широко відомі українському народові. Їх невичерпна сила і велика кількість свідчить про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-благодійника, став особливо дорогий серцю українців, тому що він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудотворіннями ознаменувалася віра українського народу в невичерпну допомогу Угодника Божого.

 

У вітчизняній писемності дуже рано зібралася про нього значна література. Оповіді про чудеса Святителя, звершені на нашій землі, стали записуватися ще в глибоку давнину. Незабаром після перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у Бар, з'явилася руська редакція житія й повісті про перенесення його святих мощей, написана сучасником цієї події. Ще раніше було написано похвальне слово Чудотворцю. Щотижня, кожного четверга, Православна Церква особливо вшановує його пам'ять.

З Днем вишиванки!

Дорогі брати і сестри!

Щиро вітаю вас з прекрасним святом неповторної, барвистої української культури – Днем вишиванки. Вишиванка – наша національна святиня. Вона символізує зв’язок поколінь, пробуджує високі патріотичні почуття в серці кожного українця. Вишиванку називають кодом нашої нації, унікальним народним символом, що вирізняє та єднає усіх українців. Вишиту сорочку, вишитий рушник передають з роду в рід, бережуть як безцінну реліквію. Вишивану сорочку українці одягали з давніх-давен, адже свято вірили, що вона захищає від усього злого та є оберегом.

Нехай мудрість і сила тисячолітньої традиції додає всім нам натхнення до праці, порозуміння, згуртованості, впевненості у власних силах і нових звершень на благо нашої церкви і України!