.jpg)
.jpg)
Звернення Блаженнійшого Митрополита Епіфанія до українського народу
Дорогі брати і сестри!
Скупчення російських військ біля кордонів нашої держави, поширення інформації про плани агресора розпочати вторгнення, інші ворожі заяви та дії очільників Росії вимагають нашої відповіді.
Найперше слід підкреслити, що вторгнення Російської Федерації в Україну вже відбулося, воно розпочалося ще взимку 2014 року із нападу «зелених чоловічків» у Криму. Вісім років триває хоча офіційно не оголошена Кремлем, але цілком реальна війна Росії проти України. Наслідками цієї війни є окупація Криму та частини Донбасу, щоденні обстріли російськими військами української території, постійні гібридні атаки з боку Росії в економічній, дипломатичній, інформаційній, релігійній та інших сферах.
Мета цієї агресії відома і зрозуміла: перетворити всю нашу країну або хоча би її більшу частину на окуповану територію, керовану від імені Кремля зрадниками, терористами і кримінальниками. Перетворити Україну на ту прірву, на яку Росія перетворила Крим, Донецьк та Луганськ. За наш рахунок спробувати відновити зогнилого і мертвого радянського монстра, тюрму народів, імперію зла, примусити вільні народи Європи упокоритися перед бажаннями нинішніх володарів Кремля.
Вже фактом історії є те, що Україна у значно гірших умовах, які склалися для нас у 2014-15 роках, дала відсіч зазіханням агресора, який і тоді мав намір створити на наших землях «Новоросію» від Харкова до Одеси. Тим більше зараз, маючи оновлене і боєздатне військо, маючи непохитну підтримку союзників серед демократичних країн всього світу, ми здатні успішно протистояти нападнику та зруйнувати його плани.
Ми щиро вдячні Америці, країнам Європи та всім нашим союзникам у світі за підтримку, дипломатичну, економічну та військову допомогу. Уроки минулого яскраво свідчать – умиротворення агресора, спроба «зрозуміти» його, «врахувати» його забаганки ведуть не до миру, а до зростання апетитів та розширення агресії. Так було напередодні ІІ Світової війни. За помилки того часу народи заплатили страшну ціну. Сподіваємося, що ці гіркі уроки вивчені, а висновки з них – зроблені.
Для українського народу слова національного гімну «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – не пустий звук, а глибоке переконання, стверджене століттями боротьби за власну незалежну соборну державу. За понад триста п’ятдесят років під московською владою ми достатньо натерпілися від імперського і радянського рабства. Закріпачення українців та знищення козацтва, викорінення національної свідомості, хвилі репресій та голодомори, включно з жахливим злочином геноциду 1932-33 років, духовна окупація через анексію Української Церкви – про все це ми добре пам’ятаємо і не допустимо повторення минулого!
Дорогі брати і сестри, співгромадяни!
Ми, український народ, не бажаємо чужого, а лише захищаємо своє: батьківську землю, власний дім, родину та ближніх. Тому правда – на нашому боці. А там, де правда, там – Божа допомога і перемога.
Ворог хоче залякати нас, розсварити, змусити українців власними руками зруйнувати свій дім, як це не раз було вже в нашому минулому. Розуміючи це ми повинні зберігати розсудливість, не піддаватися на провокації, відкласти внутрішні другорядні суперечки перед обличчям зовнішньої загрози.
В єдності – наша сила!
Агресор нападає тоді, коли має сподівання на досягнення своєї мети. Наше спільне завдання показати російським правителям: подолати Україну неможливо, ми будемо боротися і захищати себе та рідну землю до перемоги!
Дорогі брати і сестри, український народе!
Протягом трьох десятиліть від часу відновлення нашої державної незалежності ми з вами не раз опинялися перед обличчям викликів, які здавалися неймовірними. Однак кожного разу ми долали їх, з Божою допомогою та об’єднавши зусилля у боротьбі за правду, гідність і волю. Так маємо чинити й тепер – і з допомогою Всевишнього досягнемо перемоги і справедливого миру.
Від початку російської агресії в наших храмах неперервно звучить молитва про визволення від нашестя чужинців, про Божу опіку над нашими захисниками на фронті, за полегшення долі та звільнення полонених і заручників. Благословляю найближчого недільного дня, 30 січня, у всіх храмах Православної Церкви України піднести додатково особливі молитви за нашу Батьківщину.
Закликаю на український народ, на наше військо і державу Господнє благословення!
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України
24 січня 2022 р.
Архієпископ Іларіон відвідав своє друге кафедральне місто
24 серпня 2018 року, в день пам'яті преподобного Федора, князя Острозького, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон відвідав своє друге кафедральне місто – Острог.
На запрошення протоієрея Василія Жуковського владика Іларіон очолив Божественну літургію у студентсько-викладацькому храмі на честь преподобного Федора Острозького, Національного університету «Острозька академія».
За літургією архіпастирю співслужив Рівненський міський благочинний протоієрей Леонід Поліщук, Острозький благочинний протоієрей Юрій Лукашик, настоятель храму протоієрей Василій Жуковський та запрошене духовенство.
Понад 3000 паломників з Рівненщини взяли участь у святкуванні Хрещення Руси-України в столиці
Українська Православна Церква Київського Патріархату – це Церква, яка має своїм покликанням служіння Богу та народу України. Саме тому день Хрещення Київської Руси є для нас визначною подією, адже всезагальне Хрещення у 988 році стало своєрідним “днем народження” нашої Церкви – новим етапом становлення Православ’я на теренах Руси-України та визначило подальший духовний і культурний вектор розвитку нашої Батьківщини.
28 липня 2018 року, у цей знаменний для України день, відбулося загальноцерковне святкування в “колисці” східнослов’янського Християнства – місті Києві. В цей день Православна Церква відзначає також пам’ять святого рівноапостольного князя Київського Володимира Великого. Володимир Святославович увійшов в історію нашого народу як хреститель України-Руси. Саме він заклав християнську парадигму на наших землях і тому вшановується нащадками як рівноапостольний святий.
22 травня перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця
Духовенство та вірні Рівненської єпархії взяли участь у святковому богослужінні та Хресній ході в столиці
28 липня Православна Церква відзначає день пам’яті святого рівноапостольного князя Київського Володимира Великого. Князь Володимир Святославович увійшов у історію нашого народу як князь, який охрестив Україну-Русь і ввів її в християнську цивілізацію. За його труди на благо рідної землі народ ще за життя назвав його Великим, любив його як батька нації, а після смерті вшановує його в лику святих. Діяльність князя і справді була великою. Великою, міцною, єдиною і сильною була при ньому і княжа Україна. Дружби з Володимиром, його допомоги шукали європейські імператори і королі.
Також 28 липня й державне свято – день Хрещення Київської Руси-України, яке було встановлене в рамках святкування 1020-річчя Хрещення Київської Руси згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка від 25 липня 2008 року.
Неділя Самарянки
Сьогодні ми чуємо в Євангелії про зустріч Христа і жінки-самарянки біля колодязя Якова на самарянській території біля міста Сихар. Там був тільки один колодязь глибиною 32 м, викопаний Яковом, прабатьком Ізраїля близько півтора тисячі років до Христа, який існує і до сьогодні. І тут, біля колодязя прабатька Ізраїля – Якова, відбулася зустріч двох осіб: Христа і самарянки. Ці дві постаті являли собою два різні світи – єврейський і самарянський, які взаємно ненавиділи себе, хоча їхні прадавні корені є спільними. Погани, захопивши цю територію в VII ст. до Р. Хр., поєдналися з корінними мешканцями - юдеями, і так утворилася народність самарян. Зі Святого Письма вони визнавали тільки П'ятикнижжя Мойсея – Закон і Тору. Але вони визнавали поруч з Богом Ягве також і поганських божків. Євреї бачили в них напівпоган і ворогували з ними, і навіть відмовили їм брати участь у побудові Єрусалимського Храму. Самаряни побудували собі окремий храм на горі Гарізім, що ще більше поглибило ворожнечу, яка продовжувалася протягом кількох століть. В 107 р. до Р. Хр. макавейські повстанці зруйнували той храм, а цього вже самаряни євреям не могли вибачити. Вони плювали в бік один одного ще здалеку і дотик один до одного був в їхніх очах гіршим, ніж дотик до будь-якої нечистоти. Ця історія ворожнечі між юдеями і самарянами нагадує наші ворожнечі, чи міжконфесійні, чи між сусідами, коли мало хто розуміє і пам’ятає причини виникнення розколу, але добре знає, що його супротивники неправі. І бажання довести іншому свою правоту, навіть кулаками і бійкою, засліплює в іншій людині образ християнина, образ самого Христа. Така сліпа ворожнеча не приведе ні до чого доброго, аж поки не прийде Христос у наші міста і села, у наші серця і душі і не подасть тої живої води, яка остудить гарячі голови супротивників і перемінить дочасне у вічне.
Архієпископ Іларіон очолив святкове богослужіння з нагоди 10-ліття студентсько-викладацького храму Національного університету «Острозька академія»
30 жовтня 2015 року архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон здійснив архіпастирський візит у своє друге кафедральне місто Острог, де на запрошення протоієрея Василія Жуковського очолив Божественну літургію у студентсько-викладацькому храмі на честь преподобного Федора Острозького.
Саме в цей день минуло 10-ліття з часу відновлення та освячення Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом студентсько-викладацького храму Національного університету «Острозька академія».
Розклад богослужінь
29 січня 2022 р. - Субота.
17.00. Вечірня.
30 січня 2022 р. - Неділя.
32-га неділя після П'ятдесятниці. Глас 7. Прп. Антонія Великого.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.
Недільна школа Свято-Миколаївської церкви
Збір коштів 
