Сьогодні ми чуємо в Євангелії про зустріч Христа і жінки-самарянки біля колодязя Якова на самарянській території біля міста Сихар. Там був тільки один колодязь глибиною 32 м, викопаний Яковом, прабатьком Ізраїля близько півтора тисячі років до Христа, який існує і до сьогодні. І тут, біля колодязя прабатька Ізраїля – Якова, відбулася зустріч двох осіб: Христа і самарянки. Ці дві постаті являли собою два різні світи – єврейський і самарянський, які взаємно ненавиділи себе, хоча їхні прадавні корені є спільними. Погани, захопивши цю територію в VII ст. до Р. Хр., поєдналися з корінними мешканцями - юдеями, і так утворилася народність самарян. Зі Святого Письма вони визнавали тільки П'ятикнижжя Мойсея – Закон і Тору. Але вони визнавали поруч з Богом Ягве також і поганських божків. Євреї бачили в них напівпоган і ворогували з ними, і навіть відмовили їм брати участь у побудові Єрусалимського Храму. Самаряни побудували собі окремий храм на горі Гарізім, що ще більше поглибило ворожнечу, яка продовжувалася протягом кількох століть. В 107 р. до Р. Хр. макавейські повстанці зруйнували той храм, а цього вже самаряни євреям не могли вибачити. Вони плювали в бік один одного ще здалеку і дотик один до одного був в їхніх очах гіршим, ніж дотик до будь-якої нечистоти. Ця історія ворожнечі між юдеями і самарянами нагадує наші ворожнечі, чи міжконфесійні, чи між сусідами, коли мало хто розуміє і пам’ятає причини виникнення розколу, але добре знає, що його супротивники неправі. І бажання довести іншому свою правоту, навіть кулаками і бійкою, засліплює в іншій людині образ християнина, образ самого Христа. Така сліпа ворожнеча не приведе ні до чого доброго, аж поки не прийде Христос у наші міста і села, у наші серця і душі і не подасть тої живої води, яка остудить гарячі голови супротивників і перемінить дочасне у вічне. 

30 жовтня 2015 року архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон здійснив архіпастирський візит у своє друге кафедральне місто Острог, де на запрошення протоієрея Василія Жуковського очолив Божественну літургію у студентсько-викладацькому храмі на честь преподобного Федора Острозького.

Саме в цей день минуло 10-ліття з часу відновлення та освячення Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом студентсько-викладацького храму Національного університету «Острозька академія».

Спершу вони відмовилися молитися за патріотів Майдану. Згодом відмовилися відспівувати героїв Небесної сотні та загиблих бійців АТО. Так прихожанам церков УПЦ Московського патріархату потроху стали відкриватися очі на суть церкви, якій вони ще донедавна вірили.

Події в Україні, а на Рівненщині нещодавнє підписання Меморандуму про об’єднання православних церков, а через день відкликання підпису Митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія УПЦ МП збурили громадськість. Здавалося б що тут такого, коли громада дружно зібрала підписи й зажадала від священика свого приходу переходу до УПЦ КП. Громада ж бо вправі вирішувати?! Коли ж ні. Не так все просто. Віряни села Бадівка Острозького району приїхали разом із благочинним УПЦ КП Острозького району Юрієм Лукашиком на прес-конференцію у Рівне, щоб розповісти про те, що коїться у їхньому селі.

13 листопада 2014 року в Рівненському обласному музично-драматичному театрі було підписано Меморандум про єдину Україну та єдину Українську Помісну Православну Церкву.

У Меморандумі йдеться про те, що підписанти визнають і моляться за цілісну і єдину державу – Україну, виступають за створення єдиної Української Помісної Православної Церкви, засуджують дії Росії як агресора та інших держав щодо захоплення території України, засуджують розпалювання міжрелігійної ворожнечі і захоплення православних храмів однієї конфесії іншою, не заперечують релігійне волевиявлення жителів Рівненщини щодо конфесійної належності згідно з Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».