5-a неділя Великого посту
МАРІЇ ЄГИПЕТСЬКОЇ

Aп. Євр. 9,11-14
Христос же, з’явившись як архієрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, - тобто не земної будови, - і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, - увійшов раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення.
Бо коли кров козлів і биків та попіл з телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!
Єв.Мр. 10,32-45
Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадця­тьох, почав їм говорити, що має статися з ним: «Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засу­дять його на смерть, і видадуть його поганам; і посміхатимуться з ньо­го, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне».
Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: «Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросимо». Він же їм відповів: «Що хочете, щоб я зробив вам?» «Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі». Ісус же сказав їм:«Не знаєте, чого просите. Чи можете пити ча­шу, яку я п’ю, і хреститися хрещенням, яким я хрещусь?» Ті йому відповіли: «Можемо». Ісус сказав їм: «Чашу, яку я п’ю, питимете, і хре­щенням, яким я хрещуся, хреститиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано».
Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. Тоді і Ісус прикликав їх і сказав їм: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служили, лише, щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох».

ЧАША НАШОГО ЖИТТЯ


З кожним днем ми наближаємося до Великодня, і заклики до навернення нашого життя стають усе виразніші, бо стосують­ся до вірян, до нас, які начебто вже є християнами й теоре­тично мали б знати дорогу до спасіння і вічного життя.

Апостол Павло дає нам дуже сильний поштовх, коли каже, що все ж є відмінність між кров’ю, пролитою Ісусом Христом, і кров’ю різних звірів, принесених у жертву за якусь мету. Це для нас є важливим нагадуванням для того, щоб, переосмислюючи що­денні наші дії, побачити, чи справді ми більше уповаємо на Бо­жу силу чи на людську у вирішенні буденних справ. Чи молитва від того терпить і стає для нас тягарем чи, натомість, вона є мо­тором наших зусиль для покращення нашого стану, стану на­ших близьких і цілого людства?

Для того, щоб увійти в цей радикалізм, у вибір між смертю і життям, що його нам приносить розп’ятий Ісус, Євангеліст Марко, як приклад, подає самого Христа, щоб ми, наслідуючи Його, ставали справжньою живою іконою. Для того нам пока­зано апостолів, які не завжди є ідеальними: сваряться за власні інтереси, які ставлять вище від громадських і церковних, і лише  згодом дозрівають у вірі, ідуть у світ проповідувати Євангеліє, витримують нелюдські знущання і майже всі гинуть як муче­ники Христа ради. Також Церква нам показує Марію Єгипет­ську - як досконалий образ співачки з Олександрії, грішниці, яка навернулася до Господа і задля Нього з любов’ю переносила і сорокалітнє покаянне життя в пустелі.

Апостоли і Марія Єгипетська мають для нас послужити і живими іконами Ісуса Христа, які, змінивши своє життя, зрозуміли Його і прирівнялися до Його ідеалу. Щоб уподібнитися до Нього, вони проходять через розп’яття і воскресіння, через відкуплення і причастя.

Щоб ми зрозуміли цю складну істину, Господь говорить нам про чашу. Чашу його крові, чашу наших гріхів, чашу спасіння, чашу, наповнену Святим Духом. Бо й справді Ісус, як досконала ікона Отця, має випити чашу наших гріхів, чашу гіркоти. Він має зазнати смерті для воскресіння людей. Випивши й обмив­ши цю чашу, Він наповнює її Святим Духом, який є нашою на­дією і силою для вічного життя в Бозі. Усе це відбувається на Голгофі, на хресті.

Христос вмирає на хресті, і ми є учасниками хреста. Оскіль­ки чаша наповнена Духом, то ми в таємничий спосіб прилуча­ємося до неї на Божественній Літургії під час Євхаристії, стаючи причасниками Тіла і Крові, тобто живого Бога.

Ісус вчить нас про це через терпеливе повчання, що його Він дає посвареним апостолам на тлі прохання Якова та Йоана, си­нів Заведея, які хотіли мати привілейовані місця в його земнім царстві. Наша чаша - наслідувати Христа у його відданості От­цеві для добра цілої людської спільноти. Людина може жити щасливо й розквітати душевно, тільки віддавши пріоритет сво­єму ближньому в молитві і на ділі. Це є нашою чашею. Це є нашою кров’ю. Це є хрещення, якого від нас вимагає Ісус. Він вимагає це від тих, які належать до числа Його учнів. Хрещення в Ісусі - це участь у його терпіннях та смерті, що також передба­чає воскресіння і наповнення Святим Духом та його благотворною енергією в день П’ятидесятниці.

Єдиний спосіб, щоб людині і спільноті стати на шлях, вказа­ний Господом, - це наслідувати самого Господа Бога. Ісус пред­ставляє нам правдиву ікону Отця. Так, як Він зумів поставити особу Отця в центрі свого життя і щоб Отець міг вповні діяти че­рез Нього, так само й нам треба вміти молитися, щоб ска­зати: не задля моїх заслуг, але Христа ради живу, працюю і сподіваюся. А щоб до того дійти, треба хотіти пити чашу і хреститися. Якщо ми захочемо бути добрими і справді співчувати й допо­магати іншим людям, Христос у цьому нам обов’язково допо­може. Тоді ми зможемо бути благословенням для інших людей.

Якщо будемо покутувати за наші гріхи й робити справи мило­сердя для ближнього, як вчив нас Господь, тоді будемо і виявля­ти віру в Бога Отця. Якщо будемо молитися і приходити до цер­кви, щоб брати участь у Божественній Літургії, тоді будемо учнями, яких Ісус збирає на Тайну вечерю, щоб дати їм своє Ті­ло і свою Кров. Якщо будемо робити все, що Він нам заповідав, будемо певні, що йдемо дорогою життя.

За матеріалами книги о. Михайла Димида "Роздуми над недільними читаннями Святого Письма: Від неділі Православ'я до П'ятидесятниці".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Великий піст – Свята Чотиридесятниця

Приготувавши віруючих до подвигів посту й покаяння, Церква вводить їх в сам подвиг. Богослужіння Великого посту, як і богослужіння підготовчих до нього тижнів, постійно спонукають до посту і покаяння, зображають стан душі, яка кається і плаче про свої гріхи. Цьому відповідає і зовнішній образ здійснення великопосних богослужінь: у седмичні дні Великого посту, виключаючи суботи і неділі, Церква не здійснює повної літургії, цього самого урочистого і святкового християнського богослужіння. Замість повної літургії по середах і п'ятницях служиться літургія Раніш освячених Дарів. Склад інших церковних служб змінюється згідно з часом. В седмичні дні майже припиняється спів, надається перевага читанню з старозавітних писань, особливо Псалтирі, в усі церковні служби вводиться молитва святого Єфрема Сиріна з великими (земними) поклонами, а третій, шостий і дев'ятий часи з'єднуються з вечірнею для вказівки часу, до якого повинен сягати денний піст.

Читати далі

Проповідь в неділю про блудного сина

Сьогоднішня неділя знову наближає нас і підготовлює до проходження подвигу Великого посту. Називається вона неділею про блудного сина (Лк. 15, 11 – 32). Свята Матір Церква закликає всіх до покаяння, нагадуючи, що за умови істинного смирення і покаяння з боку людини-грішника, Господь, як люблячий Батько відкриває для нас обійми Свого милосердя і прощає найтяжчі гріхи. Приклад такого безмежного Божого милосердя ми можемо побачити в сьогоднішньому Євангельському читанні, що пропонується для нашої уваги під час Божественної літургії.

Господь Ісус Христос дуже часто, викладав Своє спасительне вчення розповідаючи притчі – повчальні розповіді, у яких на життєвих прикладах, порівняннях та алегоріях для слухачів вказувався шлях до вічного життя. Сьогодні, ми з вами, улюблені, вислухали одну із таких розповідей Божественного Вчителя.

Читати далі

Проповідь в неділю про Закхея

Сьогодні ми згадуємо розповідь про Закхея, про багатого, знатного чоловіка, який жив у малому містечку, де всі його знали. Він теж хотів побачити Христа, тільки він був такий малий ростом, що в натовпі йому було неможливо Його побачити навіть здалеку. І тоді він зробив щось, що є просто героїзмом: перед лицем усіх своїх співгромадян, які його знали, які його шанували, які, часом, може бути, тремтіли перед ним, він раптом, як хлопчисько, виліз на дерево, щоб тільки побачити Христа . Потреба в цій зустрічі була в нього така, що він переміг у собі марнославство, тобто бажання, щоб люди до нього ставилися з повагою, з пошаною. Йому раптом стало байдуже: нехай сміються наді мною, нехай освистують мене, але без того, щоб побачити Христа, я далі жити не можу. Що його привело до цього - нам не сказано, але нам сказано, що Христос, Який Серцезнавець, Який знає, що є в кожній людині, зупинився, закликав його і прийшов до нього в будинок.

І тоді сталося саме те, чого не очікував, може бути, навіть Закхей. Христос, ставши перед ним, проявивши Свою любов і милосердя, так потряс його душу, що Закхей Йому сказав: я був неправедним чоловіком, а тепер я хочу виправити все своє життя; я віддам вчетверо тим, кого я пограбував, знедолив... І Христос йому сказав: спасіння прийшло в твій дім.

Читати далі

Віра хананеянки (Євангеліє від Матфея 15. 21-28)

Сьогодні ми слухали євангельське сказання про хананеянку, якій, мабуть, єдиній з усіх, хто звертався до Христа, Він спочатку відмовив. Вона просила Господа, щоб Він зцілив її дочку, але Христос продовжував йти, навіть не повертаючись. А вона бігла за Ним з криками, благаючи Його відгукнутися. Він же мовчав. Мовчав, поки учні не сказали Йому: «Учителю, відпусти її, тому що вона кричить услід нам». Тоді Господь повернувся до цієї язичниці і сказав такі слова, які ми більше ніде не зустрічаємо в Євангелії. Він сказав їй, що вона - язичниця, поклоняється ідолам, і тому не може отримати благодать зцілення.

Однак ця жінка не образилася, не повернулася, а продовжувала просити. І коли Господь сказав їй суворо, що хліб Він дає дітям, що не може Він віддати хліб псам, вона заперечила: «Господи, і пси їдять крихти, які падають зі столу дітей». Тоді Господь зупинився і відповів: «Жінка, твоя віра велика. Іди, дочка твоя буде здорова».

Читати далі

 

Розклад богослужінь

1 квітня 2023 р. - Субота.
17.00. Вечірня.

2 квітня 2023 р. - Неділя.
5-та неділя Великого посту. Глас 1. Прп. Марії Єгипетської.
8.30. Сповідь.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Банківський рахунок Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії (01 липня 2020 р.)
 
 



Збір коштів