5-a неділя Великого посту
МАРІЇ ЄГИПЕТСЬКОЇ
ЧАША НАШОГО ЖИТТЯ
З кожним днем ми наближаємося до Великодня, і заклики до навернення нашого життя стають усе виразніші, бо стосуються до вірян, до нас, які начебто вже є християнами й теоретично мали б знати дорогу до спасіння і вічного життя.
Апостол Павло дає нам дуже сильний поштовх, коли каже, що все ж є відмінність між кров’ю, пролитою Ісусом Христом, і кров’ю різних звірів, принесених у жертву за якусь мету. Це для нас є важливим нагадуванням для того, щоб, переосмислюючи щоденні наші дії, побачити, чи справді ми більше уповаємо на Божу силу чи на людську у вирішенні буденних справ. Чи молитва від того терпить і стає для нас тягарем чи, натомість, вона є мотором наших зусиль для покращення нашого стану, стану наших близьких і цілого людства?
Для того, щоб увійти в цей радикалізм, у вибір між смертю і життям, що його нам приносить розп’ятий Ісус, Євангеліст Марко, як приклад, подає самого Христа, щоб ми, наслідуючи Його, ставали справжньою живою іконою. Для того нам показано апостолів, які не завжди є ідеальними: сваряться за власні інтереси, які ставлять вище від громадських і церковних, і лише згодом дозрівають у вірі, ідуть у світ проповідувати Євангеліє, витримують нелюдські знущання і майже всі гинуть як мученики Христа ради. Також Церква нам показує Марію Єгипетську - як досконалий образ співачки з Олександрії, грішниці, яка навернулася до Господа і задля Нього з любов’ю переносила і сорокалітнє покаянне життя в пустелі.
Апостоли і Марія Єгипетська мають для нас послужити і живими іконами Ісуса Христа, які, змінивши своє життя, зрозуміли Його і прирівнялися до Його ідеалу. Щоб уподібнитися до Нього, вони проходять через розп’яття і воскресіння, через відкуплення і причастя.
Щоб ми зрозуміли цю складну істину, Господь говорить нам про чашу. Чашу його крові, чашу наших гріхів, чашу спасіння, чашу, наповнену Святим Духом. Бо й справді Ісус, як досконала ікона Отця, має випити чашу наших гріхів, чашу гіркоти. Він має зазнати смерті для воскресіння людей. Випивши й обмивши цю чашу, Він наповнює її Святим Духом, який є нашою надією і силою для вічного життя в Бозі. Усе це відбувається на Голгофі, на хресті.
Христос вмирає на хресті, і ми є учасниками хреста. Оскільки чаша наповнена Духом, то ми в таємничий спосіб прилучаємося до неї на Божественній Літургії під час Євхаристії, стаючи причасниками Тіла і Крові, тобто живого Бога.
Ісус вчить нас про це через терпеливе повчання, що його Він дає посвареним апостолам на тлі прохання Якова та Йоана, синів Заведея, які хотіли мати привілейовані місця в його земнім царстві. Наша чаша - наслідувати Христа у його відданості Отцеві для добра цілої людської спільноти. Людина може жити щасливо й розквітати душевно, тільки віддавши пріоритет своєму ближньому в молитві і на ділі. Це є нашою чашею. Це є нашою кров’ю. Це є хрещення, якого від нас вимагає Ісус. Він вимагає це від тих, які належать до числа Його учнів. Хрещення в Ісусі - це участь у його терпіннях та смерті, що також передбачає воскресіння і наповнення Святим Духом та його благотворною енергією в день П’ятидесятниці.
Єдиний спосіб, щоб людині і спільноті стати на шлях, вказаний Господом, - це наслідувати самого Господа Бога. Ісус представляє нам правдиву ікону Отця. Так, як Він зумів поставити особу Отця в центрі свого життя і щоб Отець міг вповні діяти через Нього, так само й нам треба вміти молитися, щоб сказати: не задля моїх заслуг, але Христа ради живу, працюю і сподіваюся. А щоб до того дійти, треба хотіти пити чашу і хреститися. Якщо ми захочемо бути добрими і справді співчувати й допомагати іншим людям, Христос у цьому нам обов’язково допоможе. Тоді ми зможемо бути благословенням для інших людей.
Якщо будемо покутувати за наші гріхи й робити справи милосердя для ближнього, як вчив нас Господь, тоді будемо і виявляти віру в Бога Отця. Якщо будемо молитися і приходити до церкви, щоб брати участь у Божественній Літургії, тоді будемо учнями, яких Ісус збирає на Тайну вечерю, щоб дати їм своє Тіло і свою Кров. Якщо будемо робити все, що Він нам заповідав, будемо певні, що йдемо дорогою життя.
За матеріалами книги о. Михайла Димида "Роздуми над недільними читаннями Святого Письма: Від неділі Православ'я до П'ятидесятниці".
Великий піст – Свята Чотиридесятниця
Приготувавши віруючих до подвигів посту й покаяння, Церква вводить їх в сам подвиг. Богослужіння Великого посту, як і богослужіння підготовчих до нього тижнів, постійно спонукають до посту і покаяння, зображають стан душі, яка кається і плаче про свої гріхи. Цьому відповідає і зовнішній образ здійснення великопосних богослужінь: у седмичні дні Великого посту, виключаючи суботи і неділі, Церква не здійснює повної літургії, цього самого урочистого і святкового християнського богослужіння. Замість повної літургії по середах і п'ятницях служиться літургія Раніш освячених Дарів. Склад інших церковних служб змінюється згідно з часом. В седмичні дні майже припиняється спів, надається перевага читанню з старозавітних писань, особливо Псалтирі, в усі церковні служби вводиться молитва святого Єфрема Сиріна з великими (земними) поклонами, а третій, шостий і дев'ятий часи з'єднуються з вечірнею для вказівки часу, до якого повинен сягати денний піст.
Проповідь в неділю про блудного сина
Сьогоднішня неділя знову наближає нас і підготовлює до проходження подвигу Великого посту. Називається вона неділею про блудного сина (Лк. 15, 11 – 32). Свята Матір Церква закликає всіх до покаяння, нагадуючи, що за умови істинного смирення і покаяння з боку людини-грішника, Господь, як люблячий Батько відкриває для нас обійми Свого милосердя і прощає найтяжчі гріхи. Приклад такого безмежного Божого милосердя ми можемо побачити в сьогоднішньому Євангельському читанні, що пропонується для нашої уваги під час Божественної літургії.
Господь Ісус Христос дуже часто, викладав Своє спасительне вчення розповідаючи притчі – повчальні розповіді, у яких на життєвих прикладах, порівняннях та алегоріях для слухачів вказувався шлях до вічного життя. Сьогодні, ми з вами, улюблені, вислухали одну із таких розповідей Божественного Вчителя.
Проповідь в неділю про Закхея
Сьогодні ми згадуємо розповідь про Закхея, про багатого, знатного чоловіка, який жив у малому містечку, де всі його знали. Він теж хотів побачити Христа, тільки він був такий малий ростом, що в натовпі йому було неможливо Його побачити навіть здалеку. І тоді він зробив щось, що є просто героїзмом: перед лицем усіх своїх співгромадян, які його знали, які його шанували, які, часом, може бути, тремтіли перед ним, він раптом, як хлопчисько, виліз на дерево, щоб тільки побачити Христа . Потреба в цій зустрічі була в нього така, що він переміг у собі марнославство, тобто бажання, щоб люди до нього ставилися з повагою, з пошаною. Йому раптом стало байдуже: нехай сміються наді мною, нехай освистують мене, але без того, щоб побачити Христа, я далі жити не можу. Що його привело до цього - нам не сказано, але нам сказано, що Христос, Який Серцезнавець, Який знає, що є в кожній людині, зупинився, закликав його і прийшов до нього в будинок.
І тоді сталося саме те, чого не очікував, може бути, навіть Закхей. Христос, ставши перед ним, проявивши Свою любов і милосердя, так потряс його душу, що Закхей Йому сказав: я був неправедним чоловіком, а тепер я хочу виправити все своє життя; я віддам вчетверо тим, кого я пограбував, знедолив... І Христос йому сказав: спасіння прийшло в твій дім.
Віра хананеянки (Євангеліє від Матфея 15. 21-28)
Сьогодні ми слухали євангельське сказання про хананеянку, якій, мабуть, єдиній з усіх, хто звертався до Христа, Він спочатку відмовив. Вона просила Господа, щоб Він зцілив її дочку, але Христос продовжував йти, навіть не повертаючись. А вона бігла за Ним з криками, благаючи Його відгукнутися. Він же мовчав. Мовчав, поки учні не сказали Йому: «Учителю, відпусти її, тому що вона кричить услід нам». Тоді Господь повернувся до цієї язичниці і сказав такі слова, які ми більше ніде не зустрічаємо в Євангелії. Він сказав їй, що вона - язичниця, поклоняється ідолам, і тому не може отримати благодать зцілення.
Однак ця жінка не образилася, не повернулася, а продовжувала просити. І коли Господь сказав їй суворо, що хліб Він дає дітям, що не може Він віддати хліб псам, вона заперечила: «Господи, і пси їдять крихти, які падають зі столу дітей». Тоді Господь зупинився і відповів: «Жінка, твоя віра велика. Іди, дочка твоя буде здорова».
Розклад богослужінь
1 квітня 2023 р. - Субота.
17.00. Вечірня.
2 квітня 2023 р. - Неділя.
5-та неділя Великого посту. Глас 1. Прп. Марії Єгипетської.
8.30. Сповідь.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.