Господь закликає нас дбати про потреби душі, приділяти більше уваги тому, що має цінність для вічності, аніж тому, що є тимчасовим, – Митрополит Епіфаній
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Слова з євангельського читання, які ми чуємо сьогодні, закликають нас не турбуватися про їжу, про пиття, про одяг, але найперше турбуватися про Царство Боже і правду його. Господь нагадує нам, що одночасно неможливо служити двом господарям, і той, хто зосереджується насамперед на земних турботах, через це забуває про служіння Богові.
Як нам вірно зрозуміти ці євангельські настанови? Чи справді, як вважають деякі, Христос закликає нас не трудитися, не дбати про їжу, про пиття, про одяг, але дбати лише про духовні потреби, в усьому іншому поклавшись на волю Божу?
Щоби знайти відповідь на ці питання, слід спершу зрозуміти загальну думку настанов, які подає Спаситель. А вона полягає в тому, щоби спонукати слухачів більше дбати про духовне, ніж про матеріальне, визначити взаємини з Богом як пріоритет, поставити їх на перше місце у порівнянні з усім іншим. Адже турботу про їжу і пиття, про одяг, про житло, про інші земні речі людина задовольняє в силу самої своєї природи. А ось для того, щоби турбуватися про взаємини з Богом, про виконання Його заповідей, про служіння Йому, про досягнення Божого Царства – для всього цього слід прикладати зусилля.
Господь не закликає нас до того, щоби обрати – або турбота про земні речі, або про духовні, або молитва, або праця! Він не спонукає нас до думки, що одне виключає інше, зовсім ні! Настанова Спасителя полягає в тому, щоби заохотити слухачів поставити духовне на перше місце у порівнянні з матеріальним, спонукати більше прикладати зусиль для досягнення багатств вічних, які будуть покладені у духовну скарбницю на небесах, аніж багатств земних. «Збирайте собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6:20-21) – ці слова Спасителя безпосередньо передують тим, які сьогодні ми чуємо з євангельського читання.
Чи є така людина, яка би зовсім не дбала про їжу, про пиття, про одяг та інші земні речі? Мабуть, є такі, але їх зовсім небагато у порівнянні з числом тих, хто дбає про це. Але коли поставимо питання: чи є такі люди, які зовсім не дбають про відносини з Богом, про виконання Його закону, про душу свою, про досягнення Царства Божого? – то відповідь на це питання буде для всіх цілком очевидною: є такі, і їх дуже багато.
Скільки разів на день ми їмо і п’ємо? Немає такого дня в нашому житті, коли би ми хоча б один раз не робили цього. Так само кожен з нас щодня вдягається, змінюючи одяг свій відповідно до погоди та виду праці, турбуючись як про зручність, так і про чистоту. Але хіба кожен так само може сказати про себе: я щодня молюся Богу, щодня читаю слова Писання, щодня розмірковую про чистоту душі своєї, щоби бути одягненим у броню правди, мати на голові шолом спасіння, а в руках – щит віри та на ногах – взуття готовності благовістити мир Божий?
Якщо не будемо їсти й пити – помремо, тіло наше загине. Якщо не будемо належно вдягатися – спека чи холод зашкодять нам, підриваючи наше тілесне здоров’я. А хіба голод і спрага нашої душі за словом Божим – не шкодять нам? Хіба відсутність одягу добрих діл, відсутність броні чеснот – не залишає нас беззахисними перед жаром спокус чи холодом духовної нечутливості й байдужості?
Квіти не турбуються ні про що, але мають прекрасний вигляд без всякого власного зусилля і праці – то хіба не належить нам бути більшими, ніж рослини? Птахи не сіють і не жнуть, але споживають те, що зросло – то хіба нам не належить піднестися над життям тваринним?
Призначення рослин і тварин – у світі цьому, життя їхнє – тимчасове. А наше призначення простягається поза межі цього світу, бо життя наше – вічне. Тому Господь і закликає нас: ви турбуєтеся про тимчасове – але нехай ця турбота не переважає у вас турботи про вічне! Як душа людська більша за тіло, так нехай турбота про потреби душі переважає в вас турботу про потреби тіла!
Євангельськими настановами, які нині ми чуємо з Писання, не примушує нас Бог обрати – або дбай лише про тіло, або лише про душу, наприклад, якщо їси – то не можеш молитися, а якщо молишся – не можеш їсти. Навпаки, спонукає нас Спаситель всяку тимчасову річ, всяку справу земну поставити на служіння духовним потребам, підпорядкувати їм.
Перед споживанням їжі для тіла – помолись, прославляючи Бога, подякуй за дари земні, які Він подав для задоволення твоїх потреб, і цим ти наситиш також і душу свою спілкуванням з Господом, а не лише тіло – стравами. Поїв – будь вдячним Всевишньому, а не лише тим, хто приготував їжу, яка наситила тебе.
Прокинувся від сну – подбай про душу свою, щоби молитвою і спілкуванням із Богом зберегти її чистою і зодягнути в добрі справи, як ти дбаєш, щоби тіло твоє було чистим і одягненим. Лягаєш на спочинок нічний заради відновлення тілесних сил – то подбай про молитву і духовні міркування, щоби в них душа твоя черпала відновлення своїх сил і на день наступний, і заради вічності, як тіло черпає їх у нічному сні.
Отже, дорогі брати і сестри, через ті настанови, які ми чуємо сьогодні, Господь не закликає нас зовсім занедбати всі свої земні потреби, Він не закликає не трудитися або зовсім відкинути піклування про їжу, пиття чи одяг. Але Він закликає нас більше, ніж про все це дбаємо, дбати про потреби душі, приділяти більше уваги тому, що має цінність для вічності, аніж тому, що є тимчасовим.
Адже і Сам Христос, як бачимо з Євангелія, їв і пив, мав одяг та взуття, потребував місця для сну. Однак ніколи не приділяв задоволенню цих потреб більшої уваги, ніж справді необхідно. Так само і щодо людей – найперше Господь турбувався про те, щоби наситити їхні душі словами істини, настановами правди, однак і про їжу земну не забував. Він чудесно примножив для голодних хліб та рибу і навіть воду перетворив на вино, дбаючи, щоби радість весільного свята не була затьмарена через убогість та нестачу.
Тож і ми, якщо дбатимемо більше про вічне – не будемо позбавлені і тимчасового, якщо будемо на перш місце в своєму житті ставити служіння Богові – не втратимо нічого з речей, потрібних нам і в світі цьому. Але якщо навпаки, то тоді і для вічності не збагатимося, і тимчасове – змарнуємо та втратимо.
Тому шукаймо найперше Царства Божого, тобто виконання волі та закону Божих, і тоді все, що справді нам необхідне з речей світу цього, буде не стояти нам на перешкоді до вічності, але також послужить для неї.
Амінь.
День пам’яті Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії
Сьогодні Православна Церква вшановує пам’ять Святих Мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Ці святі угодниці Божі жили і постраждали у ІІ столітті після Різдва Христового. Саме в цей час у Римі царював язичницький імператора Андріан. Свята Софія, народивши трьох доньок, дала їм імена, відповідні трьом християнським чеснотам - Віра, Надія та Любов.
Слухаючись своєї праведної матері, вони досягали успіху в духовному житті. Чутка про їхню премудрість і красу дійшла й до начальника області Антіоха. Він же, переконавшись, що вони християнки, повідомив про це імператора Адріана. Останній послав слуг за премудрими дівами. Помолившись Господу Богу, всі четверо, мати і доньки, пішли до царя. Імператор, побачивши їхні світлі та безстрашні обличчя, почав запитувати, якого вони роду, як їх звуть і яка їхня віра? Будучи премудрою, мати відповідала розсудливо, розповіла про своє життя, а також про те, що сповідує віру христову. Цар, побачивши її мудрість, покликав служницю на ім’я Палладія, яка мала переконати матір та дочок навернутись до ідолопоклонства, але їй це не вдалося.
ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО
Воздвиження Чесного Хреста Господнього – велике християнське двонадесяте свято, яке відзначається 27 вересня. Воно належить до дуже старовинних свят, але і історія знайдення св. Господнього Хреста, та історія встановлення свята покриті серпанком різноманітних легенд, а тому нелегко відрізнити історичну дійсність від звичайної легенди.
У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним пов'язані. Один з імператорів–Андріан–віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гроб Господній. На штучно створеному імператором пагорбі було збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера.
11 вересня - усікновення чесної голови святого пророка і Хрестителя Господнього Іоанна Предтечі
Про мученицьку кончину святого Іоанна Хрестителя близько 32 року після Різдва Христового оповідають святі євангелисти Матвій і Марк.
Священне передання Древньої Церкви зберегло деякі подробиці цих подій, які відбувалися незадовго до Розп'яття і Воскресіння Христового.
Ірод, званий Антипою, син Ірода Великого, який побив немовлят у Вифлеємі, керував регіоном на східному березі Йордану, який називався Галілеєю.
Томос – відновлення історичної справедливості
Українська православна церква Київського патріархату (далі – УПЦ КП) упритул підійшла до визнання її автокефальною церквою. Це має зробити спеціальним томосом (по-світському – постановою) Вселенський Патріарх, він же Патріарх Константинопольський Варфоломій І, резиденція якого знаходиться в Стамбулі. Що саме буде в томосі, ще не відомо, але чимало оглядачів схиляються до думки, що Константинополь відновить Київську митрополію, яка зникла після приєднання Гетьманщини до Росії. На мою думку, томос стане відновленням історичної справедливості, адже північно-східний сусід украв у нас історію і церкву заразом, «присвоївши» собі навіть київського князя Володимира. За томос, без сумніву, триває велика боротьба. Держава-терорист, на чолі із сатаною путіним та кирилом, вдається до шантажу й погроз, щоб Україна не отримала автокефалію, зокрема використовуючи в своїх цілях «п’яту колону» в Україні. В Інтернеті (http://texty.org.ua) знайшов цікаву статтю Петра Бондара, у якій дуже стисло викладено історію української церкви. Тож на початку пропоную її в повному обсязі. Сподіваюся, вона буде цікавою та актуальною для наших читачів.
Розклад богослужінь
9 липня 2022 р. - Субота.
17.00. Вечірня.
10 липня 2022 р. - Неділя.
4-та неділя після П'ятдесятниці. Глас 3.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.