Свято Похвали Пресвятої Богородиці (субота Акафіста)

13 квітня 2019 року, в суботу п’ятого тижня Великого посту, Похвали Пресвятої Богородиці, до Свято-Миколаївської церкви Острога  прибули священики Острозького благочиння, щоб співслужити разом з настоятелем прот. Юрієм Лукашиком та здійснити таїнство сповіді та причастя. Сповідь прийняв духівник благочиння протоієрей Володимир Шевчук.

Наприкінці Богослужіння прот. Володимир Шевчук звернувся до парафіян: «…Матір Божа піклується про нас, про весь християнський рід, любить всіх, хто прибігає до Неї з надією на її допомогу. Ми, християни, повинні завжди шанувати і прославляти Богородицю і завжди дякувати їй за великі щедроти і милість, які Вона подає всім нам і всьому роду людському. Особливо ми повинні дякувати за те, що у нас є можливість сьогодні підносити свої молитви до Богородиці і її Сина,нашого Спасителя. У нинішній день взиваймо до Неї: “ Непереможній Воєводі — переможнії ми, звільнившись од бід, вдячні пісні возносимо Тобі, раби Твої, Богородице. А Ти, що маєш силу непереможну, від усяких бід визволи нас, що до Тебе взиваємо: Радуйся, Невісто Неневісная.”»  

Священиками було урочисто виголошено молебний спів акафісту або подячної похвали Пресвятої Богородиці.

Завершивши службу Божу, протоієрей Юрій Лукашик привітав духовенство із очищенням та прийняттям святого Тіла і Крові Господнього та подякував священикам Острозького благочиння за співслужіння.

ostroh-cerkva.rv.ua

 

5-a неділя Великого посту

МАРІЇ ЄГИПЕТСЬКОЇ

Aп. Євр. 9,11-14
Христос же, з’явившись як архієрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, - тобто не земної будови, - і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, - увійшов раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення.
Бо коли кров козлів і биків та попіл з телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!
Єв.Мр. 10,32-45
Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадця­тьох, почав їм говорити, що має статися з ним: «Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засу­дять його на смерть, і видадуть його поганам; і посміхатимуться з ньо­го, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне».
Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: «Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросимо». Він же їм відповів: «Що хочете, щоб я зробив вам?» «Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі». Ісус же сказав їм:«Не знаєте, чого просите. Чи можете пити ча­шу, яку я п’ю, і хреститися хрещенням, яким я хрещусь?» Ті йому відповіли: «Можемо». Ісус сказав їм: «Чашу, яку я п’ю, питимете, і хре­щенням, яким я хрещуся, хреститиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано».
Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. Тоді і Ісус прикликав їх і сказав їм: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служили, лише, щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох».

 

ЧАША НАШОГО ЖИТТЯ


З кожним днем ми наближаємося до Великодня, і заклики до навернення нашого життя стають усе виразніші, бо стосують­ся до віруючих, до нас, які начебто вже є християнами й теоре­тично мали б знати дорогу до спасіння і вічного життя.

Апостол Павло дає нам дуже сильний поштовх, коли каже, що все ж є відмінність між кров’ю, пролитою Ісусом Христом, і кров’ю різних звірів, принесених у жертву за якусь мету. Це для нас є важливим нагадуванням для того, щоб, переосмислюючи що­денні наші дії, побачити, чи справді ми більше уповаємо на Бо­жу силу чи на людську у вирішенні буденних справ. Чи молитва під того терпить і стає для нас тягарем чи, натомість, вона є мо­тором наших зусиль для покращення нашого стану, стану на­ших близьких і цілого людства?

Для того, щоб увійти в цей радикалізм, у вибір між смертю і життям, що його нам приносить розп’ятий Ісус, Євангеліст Марко, як приклад, подає самого Христа, щоб ми, наслідуючи Його, ставали справжньою живою іконою. Для того нам пока­зано апостолів, які не завжди є ідеальними: сваряться за власні інтереси, які ставлять вище від громадських і церковних, і лише  згодом дозрівають у вірі, ідуть у світ проповідувати Євангеліє, витримують нелюдські знущання і майже всі гинуть як муче­ники Христа ради. Також Церква нам показує Марію Єгипет­ську - як досконалий образ співачки з Олександрії, грішниці, яка навернулася до Господа і задля Нього з любов’ю переносила і сорокалітнє покаянне життя в пустелі.

Апостоли і Марія Єгипетська мають для нас послужити і живими іконами Ісуса Христа, які, змінивши своє життя, зрозуміли Його і прирівнялися до Його ідеалу. Щоб уподібнитися до Нього, вони проходять через розп’яття і воскресіння, через відкуплення і причастя.

Щоб ми зрозуміли цю складну істину, Господь говорить нам про чашу. Чашу його крові, чашу наших гріхів, чашу спасіння, чашу, наповнену Святим Духом. Бо й справді Ісус, як досконала ікона Отця, має випити чашу наших гріхів, чашу гіркоти. Він має зазнати смерті для воскресіння людей. Випивши й обмив­ши цю чашу, Він наповнює її Святим Духом, який є нашою на­дією і силою для вічного життя в Бозі. Усе це відбувається на Голгофі, на хресті.

Христос вмирає на хресті, і ми є учасниками хреста. Оскіль­ки чаша наповнена Духом, то ми в таємничий спосіб прилуча­ємося до неї на Божественній Літургії під час Євхаристії, стаючи причасниками Тіла і Крові, тобто живого Бога.

Ісус вчить нас про це через терпеливе повчання, що його Він дає посвареним апостолам на тлі прохання Якова та Йоана, си­нів Заведея, які хотіли мати привілейовані місця в його земнім царстві. Наша чаша - наслідувати Христа у його відданості От­цеві для добра цілої людської спільноти. Людина може жити щасливо й розквітати душевно, тільки віддавши пріоритет сво­єму ближньому в молитві і на ділі. Це є нашою чашею. Це є нашою кров’ю. Це є хрещення, якого від нас вимагає Ісус. Він вимагає це від тих, які належать до числа Його учнів. Хрещення в Ісусі - це участь у його терпіннях та смерті, що також передба­чає воскресіння і наповнення Святим Духом та його благотворною енергією в день П’ятидесятниці.

Єдиний спосіб, щоб людині і спільноті стати на шлях, вказа­ний Господом, - це наслідувати самого Господа Бога. Ісус пред­ставляє нам правдиву ікону Отця. Так, як Він зумів поставити особу Отця в центрі свого життя і щоб Отець міг вповні діяти че­рез Нього, так само й нам треба вміти молитися, щоб ска­зати: не задля моїх заслуг, але Христа ради живу, працюю і сподіваюся. А щоб до того дійти, треба хотіти пити чашу і хреститися. Якщо ми захочемо бути добрими і справді співчувати й допо­магати іншим людям, Христос у цьому нам обов’язково допо­може. Тоді ми зможемо бути благословенням для інших людей.

Якщо будемо покутувати за наші гріхи й робити діла мило­сердя для ближнього, як вчив нас Господь, тоді будемо і виявля­ти віру в Бога Отця. Якщо будемо молитися і приходити до цер­кви, щоб брати участь у Божественній Літургії, тоді будемо учнями, яких Ісус збирає на Тайну вечерю, щоб дати їм своє Ті­ло і свою Кров. Якщо будемо робити все, що Він нам заповідав, будемо певні, що йдемо дорогою життя.

За матеріалами книги о. Михайла Димида "Роздуми над недільними читаннями Святого Письма: Від неділі Православ'я до П'ятидесятниці".

 

 

 

 



Різдво святого пророка та предтечі Господнього Івана Хрестителя

Саме про нього Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він».
Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Коли його батьки були в похилому віці й уже не сподівалися на потомство, він був посланий Богом, аби приготувати Ізраїль до приходу Месії. По материнській лінії Іван Хреститель є родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.
Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в того сина. І ось у благочестивого подружжя, до старості позбавленого дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили в Бога.

Читати далі

Проповідь Патріарха в 5-ту неділю по П’ятидесятниці

Сьогодні в Євангелії розповідається про вигнання бісів із двох біснуватих людей, які вийшли із гробових печер Гергесинського краю. Вони були настільки люті, що ніхто не насмілювався проходити тим шляхом, де вони знаходились.
В Євангелії говориться про біснуватих, про вигнання бісів, про вселення їх, з дозволу Ісуса Христа, в стадо свиней і загибель стада у морі, і далі про прохання жителів міста Гадари, щоб Господь покинув їх, і про те, як Він переправився на другий берег і прибув до Капернаума (Мф. 8, 28-34; 9, 1).
Історія сама по собі зрозуміла. Вона, насамперед, свідчить про реальне існування бісів, або злих духів. В наш час багато людей, і серед них християни, переважно протестантських конфесій, не вірять в буття злих духів. Господь Ісус Христос вчить, що біси існують реально як особистості. Про це свідчить Євангеліє.

Читати далі

Проповідь Святійшого Патріарха Філарета на Неділю всіх Святих Землі Української

Минулої неділі Православна Церква згадувала пам'ять усіх святих. Цієї неділі Українська Церква святкує пам'ять Українських святих. Хто ж належить до українських святих? Звичайно, ми назвемо насамперед апостола Андрія Первозванного, який проповідував Євангеліє на нашій землі. До українських святих належать кримські мученики. І, звичайно, ми назвемо і великого князя Володимира, і велику княгиню Ольгу, і святого київського князя Аскольда, і святителя Михаїла, преподобних печерських, святителя Петра Могилу, сучасних святих, преподобного Амфілохія, і, звичайно, преподобного Іова Почаївського.

І хіба тільки оці святі, яких згадує Церква у своїх молитвах? Якби це було так, то дуже бідні плоди Святого Духа. Але до святих належать не тільки ті святі, які знаходяться в календарі, яким Церква звершує богослужіння. До святих належать всі християни, які ввійшли у Царство Небесне. Всі, кого Господь прийняв у Царство Небесне, всі вони є святими.

Читати далі

Розпочався Петрівський піст

Петрівський піст або, за народною назвою «Петрівка», починається через тиждень після П’ятидесятниці, у понеділок після Неділі Всіх Святих – цього року 8 червня. Триває він до свята апостолів Петра і Павла (12 липня). Таким чином, тривалість посту в різні роки – різна, адже початок посту залежить від дати святкування Пасхи (від якої відраховується Неділя Всіх Святих), а завершення посту припадає на один і той самий день. Цього року піст триватиме тридяцять чотири дні.

Про цей піст згадується ще в Апостольських постановах: «Після П’ятидесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіться». Початково Петрівський піст був встановлений для тих, хто з якихось причин не міг постити перед Великоднем. Для них піст розпочинався відразу після завершення циклу великодніх святкувань, тобто через тиждень після дня Святої Тройці. Саме про такий піст пише у своїх творах єпископ Іполит Римський (ІІІ ст.).

Читати далі
Поточна сторінка: 44
[910111213141516171819202122232425262728293031323334353637383940414243444546474849505152535455565758]

                                     

 

  Розклад богослужінь

20 квітня 2019 року - Субота.
Лазарева субота. Воскрешення прав. Лазаря.
8.30. Сповідь.
9.00. Літургія.Сповідь.Причастя.
17.00. Вечірня. Освячення верби.

21 квітня 2019 року - Неділя.
Неділя 6-та Великого посту (Ваїй, Цвітоносна, Вербна). ВХІД ГОСПОДНІЙ В ЄРУСАЛИМ.
8.30. Сповідь.
9.00. Літургія.Сповідь.Причастя.
 

 

 

 
 
 

 

 





Збір коштів