СЛОВО ПРО ЖОН-МИРОНОСИЦЬ

 В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Церква святкує пам’ять святих жон-мироносиць. Вшануймо й ми подячним спомином цих євангельських жінок. У земному житті нашого Спасителя, навіть у середовищі Його найближчих послідовників, вони посідають почесне місце. Жінка завжди більше, ніж чоловік, прагнула втілити в життя Божественну правду.

Коли пролунали перші священні слова Христа про покаяння, коли рознеслися по всій землі Його заклики до неба, до Бога, до вічності й святості, до спасіння і Царства Божого – жіноча душа чуйно відгукнулася на Його вчення і на чарівну особистість Боголюдини.

Нам відрадно усвідомлювати, що серед ворогів Христових не було жінок. Серед неправди й наклепу, серед заздрості й ненависті, серед тих, хто, об’єднавшись разом, сплели терновий вінець нашому Спасителеві й підняли Його на хрест, серед цих темних сил пекла ми не бачимо жінок. Навіть дружина Пилата піднесла свій голос за Христа. Коли апостоли та інші ученики Христа порозбігалися в страху, жінки супроводжували Його на Голгофу і стояли біля Його хреста до самої смерті Божественного Страдника. Жіночі руки приготували до погребіння і пречисте тіло Його. Жінки були й першими провісницями радості Воскресіння.

У цій чуйності до проповіді Спасителя, в цій сердечній любові до Нього, в цій незмінній вірності Йому виявилася глибока релігійність жіночої душі. Жіноча душа завжди тягнулася до Бога і вміла зворушливо любити Його. Згадаймо, що перша натхненна пісня Богові була складена жінкою – Маріамією, сестрою пророка Мойсея. Через багато віків друга Маріам – Пресвята Діва – теж відкрила свої уста для натхненної пісні. “Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм” (Лк. 1, 46-47).

Кому вперше звістив Христос найвище духовне вчення про Бога і відкрив сутність істинного Богошанування? Жінці-самарянці! Серед слухачів проповіді Христової про те, що “єдине є на потребу людини”, ми бачимо Марфу і Марію. Серед послідовників Христа були жінки, котрі служили Йому своїм майном. Жінки йшли за Ним, залишивши вдома і господарство, і спокійне життя. Вони слухають Його вчення, беруть участь у Його поневіряннях і люблячою душею переживають Його страждання. Серед них ми бачимо і грішниць, що покаялися, і жінку-хананеянку, котра здивувала Христа своєю вірою, і галилейських жінок.

Згадаймо Прискіллу, котру апостол Павло у Посланні до Римлян вітає як співпрацівницю, і Фиву-дияконису в Кенхреях, про яку той самий апостол пише, що “вона була помічницею багатьом і мені самому” (Див.: Рим. 16, 1-4). Згадаймо Моніку – шановану матір видатного Августина, який сам при­писує її молитвам, сльозам і любові своє навернення до віри, до Бога і Церкви. Блаженний Августин про свою матір пише так: “Якщо я міркую тільки про істину й невтомно шукаю її одну, якщо люблю її понад усе на світі, то цим я зобов’язаний тобі, мати моя”.

Згадаймо Анфусу – матір святого Іоана Золотоустого, що виховала нам цього великого святителя Церкви. Про неї знаменитий язичницький ритор, ворог християн, змушений був сказати: “О, які великі жінки у цих христи­ян!” Святителі Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Нисський та інші заявляють, що всім світлим, піднесеним і чистим у собі вони зобов’язані своїм матерям і сестрам.

Згадаймо святих мучениць Віру, Надію, Любов, Софію, Єкатерину, Анастасію, Варвару і неосяжний сонм інших мучениць, слабких жінок і дів, що безбоязно і мужньо до смерті сповідували Христа. Згадаймо найвизначніших подвижниць, які заповідали світові приклад самозречен­ня і святості. Згадаймо знамениту угорську царицю Єлизавету; вона без шкоди для себе випила воду після того прокаженого, якому старанно служила, щоб показати йому, що він не відчужений від людей.

Чи потрібно говорити про тих жінок, які присвятили своє життя і тру­ди поширенню християнської віри і тим облагодіяли свої народи? Ось бла­гочестива цариця Єлена в греко-римському світі, ось свята рівноапос­тольна Ніна – просвітителька Грузії; Феодора – в Болгарії; Людмила – в Богемії; Дамбровка – в Польщі; у нас – свята благовірна княгиня Ольга.

А скільки їх лишилося невідомими! А скільки матерів, сестер і дружин – святих жінок – своїм благочестям і вірою впливали на навколишнє життя і допомагали процвітанню і поширенню віри Христової і Царства Божого на землі. Не створюючи рукотворних храмів, подібно до рівноапостольної цариці Єлени, Ніни або Ольги, вони не в рукотворних храмах, а в душах людських запалювали світильник віри, вселяли страх Божий, цнотливість, справедливість, любов до ближніх, повагу до старших, милосердя до хво­рих і тих, хто потребує допомоги й співчуття, благоговіння до святині, любов до Церкви і Вітчизни. Згадаймо народний подвиг матерів, дружин, на­речених і сестер у роки Великої Вітчизняної війни.

Що ж? Невже ці історичні приклади виявляться для нас нічого не значу­щими? Чим темніша ніч, тим яскравіші зірки. У часи випробування віри, в період занепаду духовно-морального життя, коли в бага­тьох родинах руй­нуються його підвалини, слабне віра й збіднюється любов, святі жінки пока­зують усім нам, і особливо сучасним жінкам, приклади тієї поведінки, якої ми повинні дотримуватися в житті. Дивлячись на святих жон-мироносиць, і наші жінки повинні бути благовісницями Христа, насамперед у своїх родинах. У родині, в цій домашній церкві, перші проповіді, перші благовістя про Христа, Його вчення, страждання на хресті заради нашого спасіння, славне Воскресіння повинні належати жіночому серцю! Створюючи сім’ю, жінка-християнка повинна створити в ній релігійне життя. Показуючи дітям при­клад молитви, відвідуючи разом з ними храм Божий, прилучаючи їх до таїнств святої Церкви, матері-християнки повинні закладати в юних сер­цях міцний фундамент благочесного життя, який не змогли б порушити й розхитати ніякі спокуси й житейські бурі.

Любов – найголовніше почуття, яким живе жінка. Підтримуйте його, чоловіки, не тільки щодо себе, сво­їх егоїстичних чуттєвих бажань, а надайте цьому почут­тю любові вищого змісту, спрямовуйте його до Бога, до високої мети християнської сім’ї – і ви вря­туєте людство, оздоро­вите його духовно. Не забувай­те, що, як священик у вівтарі, так мати – свя­щеннодіє в душі дитини. Вона своїм серцем живо­творить цю ду­­­­шу і підносить її. Любіть же своїх жінок і бережіть їх!

Амінь!

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ

Джерело: http://rivne-cerkva.rv.ua/32-library/1775-slovo-pro-zhon-myronosyts.html






Преображення Господнє

Щоб підтримати віру в учениках Своїх,коли вони побачать, як Він страждає, Ісус Христос показав їм Свою Божественну славу.
Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв трьох учеників: Петра, Якова та Іоана і з ними піднявся на високу гору помолитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фавор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини).
Поки Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. В цей час до Нього з`явились, у славі небесній, два пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. 

Читати далі

До 1025-ліття хрещення Руси-України

Виступ Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 24 червня 2013 р. в Луцьку під час урочистої академії, присвяченої 1025-літтю хрещення Київської Русі

Чому ми святкуємо знову – 1025-ліття? Це не такий ювілей, як 1000-ліття. А чому ми 5 років тому святкували 1020-ліття, зараз – 1025-ліття, через 5 років будемо святкувати 1030-ліття? Який в цьому сенс? Для чого ми це робимо?

Читати далі

Першосвятительський візит Святійшого Патріарха Філарета на Рівненщину

6-7 липня 2013 року на Рівненщині із Першосвятительським візитом перебував Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

6 липня, в другій половині дня, при в'їзді у м. Рівне Першоієрарха зустрічали: архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, секретар Рівненського єпархіального управління прот. Сергій Лучанін, Рівненський обласний благочинний прот. В'ячеслав Грицак, благочинний Рівненського міського благочиння прот. Леонід Поліщук, старший священик Свято-Покровського кафедрального собору м. Рівне прот. Роман Довбета, проректор з навчально-виховної роботи КПБА прот. Олександр Трофимлюк, перший заступник голови Рівненської облдержадміністрації Анатолій Юхименко, перший заступник голови Рівненської обласної ради Михайло Кривко, міський голова Рівного Володимир Хомко.

Читати далі

Cьогодні святкуємо Вознесіння Господнє

Сьогодні перехідне свято з ряду дванадесятих — Вознесіння Господнє, яке в народі називають просто Вознесіння (Вознесення), а інколи — Вшестя. Відзначається Святою Церквою на сороковий день після Світлого Воскресіння Христового, в четвер шостого тижня по Великодню. Про Вознесіння Ісуса Христа на небо були пророцтва ще у Старому Заповіті. Сам Спаситель після воскресіння Свого казав Марії Магдалині: «Восходжу до Отця мого і Отця вашого». 

Читати далі

 

Сторінки.: 123456789101112131415161718192021222324252627282930313233343536373839404142434445                                                                    

 

 

 



 

 

Copyright © 2011 Свято-Миколаївська церква м.Острог
Web Design Roman Koval based on Richlyn Systems Ltd

  Розклад богослужінь

29 квітня 2018 р. - Неділя.
4-та неділя після Пасхи, про розслабленого. Глас 3.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя.
 

 

 

 
 
 

 

 





Збір коштів