Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа одне з найбільших свят Православної Церки, яке встановлене в пам'ять Преображення Христа Ісуса перед учениками на горі Фавор. Про цю величну подію розповідають три синоптичні Євангелія: від Матфея (17:1-6), Марка (9:1-8), Луки (9:28-36).

В останній рік Свого суспільного служіння, перебуваючи в Кесарії Филиповій, Господь напередодні майбутніх страждань почав відкривати учням те, що «Він мусить йти до Єрусалиму, і постраждати від старійшин, і первосвящеників і книжників, і вбитим бути, і воскреснути третього дня» ( Мф. 16:21). Слова Вчителя сильно засмутили апостолів і особливо Петра, який став перечити Спасителю, кажучи: «Змилуйся, Господи! нехай не буде цього з Тобою! »(Мф. 16:22). Помітивши скорботу учнів і бажаючи полегшити її, Ісус Христос обіцяє деяким з них показати ту славу, в яку Він зодягнеться після свого відшестя: «Істинно кажу вам: є деякі з тих, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм »(Мф. 16:28).

Через шість днів Господь у супроводі учеників відправився з області Кесарії Филпової в межі Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, Він узяв з собою трьох учнів - Петра і братів Зеведеєвих: Якова та Іоанна - і зійшов з ними на вершину помолитися. Однак апостоли, стомившись, заснули: « Петро ж і ті, що були з Ним зморені були сном» (Лк. 9:32).

Під час їхнього сну Господь Ісус Христос преобразився: «І коли молився, то вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим» (Лк. 9:29). Прокинувшись від сну, апостоли побачили Його в світлому одязі і яскраве світло, що виходило від нього. Христос розмовляв з двома мужами - пророками Мойсеєм та Іллею про майбутні страждання. Коли бесіда Христа з Мойсеєм і Іллею підходила до кінця, апостол Петро перейнявся відвагою і сказав: «Наставнику добре нам тут бути; три намети, Тобі один, Мойсею один і один Іллі »(Лк. 9:33). Петро, якому призначено бути одним з творців Церкви Христової у всьому всесвіті, зібрався побудувати «три намети» (три намети) для Вчителя і пророків, що з’явилися їм.

Він все ще дивиться на Ісуса Христа по-земному і ставить Його поряд з Мойсеєм і Іллєю. «Але Ісус, - пише преп. Єфрем Сирін, - негайно показує йому, що не має потреби в його скинії, що Він є Той, Хто в сорок років робив в пустелі скинії з хмари батькам його ». «Коли він ще говорив, - оповідає св. євангеліст, - ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління, Його слухайте »(Мф. 17:5).

При цих словах апостоли в сильному страху впали ниць. У цей час слава Господня, а разом з нею і пророки, сховалася від них. Господь підійшов до учнів, що лежали кажучи: «Вставайте і не бійтесь» (Мф. 17:7) Піднявши очі, апостоли нікого не побачили, окрім Господа Ісуса. Вони почали спускатися з гори. Дорогою Господь заповідав їм нікому не говорити про видіння до тих пір, поки Він не прийме страждання і смерть і не воскресне на третій день. Апостоли виконали прохання Спасителя і промовчали до пори про побачене.

Проте велич Преображення не обмежується тільки чудесним спогляданням учнями Божества Христового, що просіяло через завісу Плоті Його. У світлі Фавору перед нами відкривається одночасно і все домобудівництво Боже про спасіння світу, що і відобразили досить ясно в своїх творіннях святі піснетворці, укладачі стихир і канонів на день Преображення. «З'єднавши в Собі Божество і людську природу незлитно. Ти показав нам на Фаворі вуголь Божества ... і тим здивував Мойсея з Іллею і верховних з апостолів »(2-й канон, пісня 5-я, тропар 3-й). Тому-то, побачивши «Божество в плоті, блискуче на Фаворі», Мойсей та Ілля пізнали в Ньому Того, «Якого вони в давнину провіщали істинним Богом» (1-й канон, пісня 5-я, тропар 1-й), а нині прийшов «від Діви Отроковиці ... людиною на визволення »(на стиховні стихира на малій вечірні). Тепер пізнали всі, Хто такий Ісус, Син Бога Живого. Він - Той, Який колись з'явився Мойсеєві перекриванням «у вогні і купині», а потім «на горі законодавства ... в давнину у мороці »; зараз же відкрився явно,« в неприступному світлі Божества »(2-й канон, пісня 1-я, тропар 3-й).

Мойсей та Ілля наблизилися на Фаворі до перетвореного Христа. Це «закон і пророки» предстоят своєму Владиці як раби, які виконали Його веління. Зробивши все те, що Він вказував на Синаї і на Хориві, і на інших місцях Богоявлення, вони зараз ніби складали перед Владикою свої повноваження. Вони повні священного трепету: ось Господь іде в Єрусалим завершити їх справи і прийняти хрест заради спасіння людей. Пророки віддалилися. Скінчилися стародавні перетворення, сповнилися пророцтва. Засяяло світло Фавору. На землі - Син Улюблений, виконавець закону і Домобудівник спасіння людей.

Свято Преображення Господнього навчає нас багатьом богословським істинам. «Нематеріальний вогнь, не палить речовини тілесної, видно було, коли Мойсеєві, апостолам і Іллі з'явився Ти, Владико, єдиний з двох природ, в двох досконалих єствах» (2-й канон, пісня 4-я, тропар 3-й), - так співає Свята Церква про одкровення втілився Сина Божого на горі Фавор. І пророк Ілля, і Мойсей, споглядати колись на Хориві неопалиму купину, і святі апостоли нині побачили в переобразившомуся: обличчі Ісуса Христа Бога і досконалу Людину - з єдиної іпостасі два єства, «незлитно і нероздільно» з'єднані. На Фаворі піднесена догматична істина про втіленого Бога Слово була представлена всім людям на власні очі.

Глас Бога Отця: «Це Син Мій Улюблений», - засвідчував знову, як і біля Йордану, про богосинівство Ісуса Христа, відкривав таємницю Святої Тройці. Постали ж Господу Ісусу «з землі апостоли, ніби з неба – Ілля Фесвитянин!, А з мертвих - Мойсей» (2-й канон, пісня 8-я, тропар 3-й) - за словами творця канону на Преображення, прп. Іоанна Дамаскіна, - вказували велич влади Його: що Він живими і мертвими володіє, будучи Владикою неба, землі і пекла.
Свято Преображення Господнього відзначається Православною Церквою починаючи з IV століття, з часу побудови св. рівноапостольною Єленою на горі Фавор храму, присвяченого цій події.

За матеріалами Рівненської єпархії