Крім поминальних субот, присвячених поминанню померлих, у всій Православній Церкві існують ще поминальні дні, які є побожною традицією наших благочестивих предків. До таких поминань і належить Димитрівське поминання померлих. Ця субота названа так за іменем святого великомученика Димитрія Солунського Мироточивого ( + 306 р.). Встановлене поминання у суботу, перед днем пам’яті великомученика Димитрія, благовірним князем Димитрієм Донським, який, отримавши з Божою поміччю перемогу над татарами у Куликовій битві ( 8/21 вересня 1380 р.), звершив поминання загиблих у цій битві воїнів. За порадою великого святого преподобного Сергія, ігумена Радонезького, святий князь Димитрій встановив звершувати таке поминання щороку.

Жив один багатий чоловік. Він завжди вдягався в коштовну порфіру (коштовну пурпурну тканину) й вісон (тоненька лляна тканина), щодня розкішно бенкетував.
І жив також один вбогий чоловік на ймення Лазар. Він щодня лежав біля воріт, весь покритий струпами, й просив милостиню. Він завжди був голодний і волів їсти крихітки, що падали у багатого пана зі столу. Приходили пси і лизали йому ці рани на ногах, щоб швидше гоїлися.
Отже, Лазар (ім’я це походить від єврейськ. – Бог – Помічник) був крайнім бідняком. Він не мав ні багатства й був хворий, тому надіявся лише на Бога і був праведний.
Сталося так, що вбогий Лазар помер. Його поховали, а душу Лазаря Ангели віднесли «на Авраамове лоно».

Інтерв’ю архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, в.о. Екзарха Європи, голови Управління зовнішніх церковних зв’язків, журналісту литовського веб-сайту новин www.15min.lt

Дивіться програму Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси–України Філарета «Діалоги з Патріархом» ( 30 вересня 2018 року). Тема "Томос про автокефалію для Української Церкви та хто цьому заважає."