Проповідь на 7-му Неділю після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Євангелії, які читаємо кожної неділі під час Святої Літургії, не є випадкові, а спеціально підібрані. Їх можна зібрати у певні тематичні групи. Так, євангельські історії перших неділь після Зіслання Святого Духа розповідають про прояв віри та її користь для людини.

Розповідь про віру сотника навчає нас, що віра повинна переростати у довір’я Богу й служіння ближнім. 
Історія про гадаринських біснуватих нагадує, що віра в Бога захищає нас від впливу злого духа й різних гріхів. 
Приклад чотирьох товаришів розслабленого показує нам, що віра у Божу всемогутність оздоровляє нас від різних недуг, дає силу нести тягарі життя, зближає людей між собою, зокрема у недолі. 
Оздоровлення Ісусом двох сліпців відкриває нам віру, як очі душі, духовний зір, який допомагає нам пізнавати Бога. 
Щоб віра в Бога приносила нам користь, давала плоди любові, християнин повинен навчитися бачити Бога в житті, у світі, в потребах ближніх, як сказав Христос: «Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили» (Мф. 25, 40). Віра, яка бачить Бога у житті, готова служити ближнім, ділитися його любов’ю з іншими. 
Дуже важливим і цінним органом людського тіла є око. Око – складний і делікатний орган людського тіла. Сьогодні медицина лікує різні недуги ока, але ще не роблять пересадки ока. Око дозволяє людині бачити речі в світі, розрізняти їх види, кольори та користуватися ними. 
Коли згадати різні тілесні недуги та запитати, яка серед них найважча, практично небезпечна у своїх наслідках, то можна однозначно сказати, що це сліпота. Пошкодження ока, втрата зору дуже обмежує фізичні можливості людини обслужити себе, допомогти собі, не кажучи вже про поміч іншим. Сліпа людина стає дуже залежною від інших осіб, зданою на їхню поміч і милість. Сліпота завдає людині, як фізичну, так і моральну шкоду.
Подібно й віра – духовний зір, очі душі відіграють важливу роль у житті люди. Вони дають людині можливість бачити Бога, тобто бачити сенс життя, отримати оздоровлення від недуг, спасіння, відрізняти добро від зла, користь і небезпеку для себе та свого життя. 
Очі віри дають людині можливість бачити красу Божої любові, розуміти Божий закон, тобто бачити в ньому дорогу до Бога, до вічного щастя і радості з Богом. Брак віри - духовного зору позбавляє християнина бачити красу Божої любові, переживати радість вже тут і у вічності. І як неможливо взяти око від здорової людини і прищепити хворій, так неможливо взяти віру від однієї людини й передати іншій. Духовний зір віри можна лише виховати у душі з допомогою молитви та Божої ласки.
Сьогодні багато людей зазнають у різні періоди життя терпіння – фізичні і моральні. І дуже часто терплять саме через духовну сліпоту: слабку віру, коли в труднощах звертаються до забобонів, гадань, різних гадалок і ворожбитів, а не до Господа Бога; через самолюбство, коли людина думає більше про власне добро, ніж про спільне добро, добро інших людей; через гордість, коли сильніші не хочуть поступитися слабшим, ставлять себе вище від них, стараються принизити, висміяти їх різними грубими, двозначними жартами; користолюбство, коли один старається підступно використати іншого для своєї власної користі і збагачення; заздрість, коли одні не вміють радіти успіхами і здобутками інших, вороже ставляться до них. 
Тут варто пригадати слова Ісуса Христа, який сказав таке: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то – якою ж великою буде темрява!» З цих слів Христа можемо зробити однозначний висновок, що рівень нашого життя залежить від нашого духовного зору, тобто від рівня нашої віри. Отже, як людина дотримується божих заповідей, таким є її життя, або в світлі Божої ласки, або в темряві гріха і у владі сатани.
Один мудрець запитав своїх учнів: «Як можна розпізнати, коли закінчується ніч і настає день?» Учні почали думати, але не змогли знайти відповіді. Тоді один із них встав і каже: «Мабуть тоді, коли вже можна розрізнити дерево одне від другого, коли можна розпізнати вже людей. Ні – відповів мудрець. То ж по чому можемо це розпізнати?” – запитали мудреця учні. А він каже: «Коли ти зустрінеш людину і на її обличчі побачиш свого брата або сестру, це буде знак, що закінчилася ніч і настав день, що у твоїй душі закінчилася ніч гріха та зійшло світло Божої благодаті». 
Бажаю вам гострого духовного зору до кінця життя, чистої і твердої віри. Хай наша віра провадить нас до Бога, допомагає іти за Христом, просвітлює, очищає і оздоровлює наші душі силою його ласки, а через нас провадить інших до Бога, як джерела духовного світла, щастя і радості. Амінь.

Джерело: http://kolomija.com/bbloteka/propovd/1067-propovd-na-7-mu-nedlyu-pslya-pyatidesyatnic.html



Друга неділя Великого посту. Про розслабленого.

Євангельська розповідь розповідає нам про те, як одного разу Ісуc перебував у Капернаумі, і чутка пішла поміж людьми, що він в одному домі. І там зібралося стільки народу, що не можливо було зайти до хати, де навчав Ісус. І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. А що із-за народу не могли донести до Ісуса, розкрили стелю над місцем де він був, і через отвір опустили ліжко, на якому лежав розслаблений. Ісус, побачивши їхню віру, сказав до розслабленого: „Сину, відпускаються тобі твої гріхи”. І були там деякі книжники, що сиділи та міркували собі: „І як може цей так говорити? Він богохулить! Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?” Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони так думають, каже до них: „Чому таке думаєте у ваших серцях? Що легше – сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко і ходи? Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – і каже до розслабленого: Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому”. Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очах усіх; тож дивувалися всі, хвалили Бога і говорили: „Ніколи ми такого не бачили”.

Читати далі

Перша неділя Великого посту. Торжество Православ'я.

Дорогі брати і сестри! Ми не живемо на землі лише для того, щоб збирати собі земні скарби, бо вони не є метою нашого життя. Ісус Христос пригадує нашу правдиву мету словами: «Шукайте перше Царство Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мф. 6, 33).

Мало хто задумується, для чого живемо на цьому світі, звідки ми, що буде з нами після смерті?

Це, просто, дивна річ! Люди проживають роками, а, можливо, ні разу не поставили собі такого запитання! Пам’ятаймо, що від відповіді на це запитання залежить наша дочасна і вічна доля.

Читати далі

Святі отці і вчителі про свято Стрітення Господнє

Святий Афанасій, архієпископ Олександрійський: «Нині відпускаєш раба Твого, Господи, за словом Твоїм, з миром, - промовив старець Симеон при стрітенні Господнім». Тому то, будемо зневажати смерть: бо якщо і боятися її станемо, то помремо, звичайно, у визначений нам Промислом час. Краще зустріти її доблесно, як щось звичайне і потрібне, аніж поступитися перед нею безславно. Хто закінчує життя в благочесті, той не помирає.

Святий Амфілохій, єпископ Іонійський: Тому то славним є дівство, але дівство правдиве. Бо і в дівстві є різниця. Одні діви задрімали і поснули, а інші були бадьорими (Мф. 25, 1-13). Достойним похвали є шлюб, але шлюб вірний і чесний: оскільки багато хто зберіг, а багато хто і не зберіг чистоти його. Шанованими є і вдівці, але вдівці правдиві, які отримали перемогу в подвигу цнотливості, вдівці чисті, чесні, непорочні, вдівці, які не зрадили один одному після шлюбу, перебуваючи в скверні гріха.

Читати далі

14 січня – обрізання Господнє і пам'ять святителя Василія Великого та святителя Петра (Могили)

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що настає після свята Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Це свято ми святкуємо 14 січня. Святе Євангеліє про це так говорить: «Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні» (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов’язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все-таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання. 

Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже: «У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли» (Кол. 2, 11-12).

Читати далі

 

Сторінки.: 123456789101112131415161718192021222324252627282930313233343536373839404142434445                                                                    

 

 

 



 

 

Copyright © 2011 Свято-Миколаївська церква м.Острог
Web Design Roman Koval based on Richlyn Systems Ltd

  Розклад богослужінь

21 липня 2018 р. - Субота.
17.00. Вечірня.

22 липня 2018 р. - Неділя.
8-ма неділя після П’ятидесятниці. Глас 7. Сщмч. Панкратія. Сщмч. Кирила. Прмчч. Патермуфія, Копрія і мч. Олександра. Свт. Феодора.
9.00. Сповідь. Літургія. Причастя. 

 

 

 
 
 

 

 





Збір коштів