.jpg)
.jpg)
Перенесення мощей Святителя Миколая з Мір Лікійських у м. Барі
22 травня майже весь християнський світ святкує пам'ять перенесення мощів святителя Миколая Чудотворця. Події, які передували становленню свята є досить сумними.
В XI столітті грецька (візантійська) імперія переживала важкий період власної історії. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх мешканців, та супроводжували свої жорстокості паплюженням святих храмів, мощів, ікон і книг.
Опоганення святинь обурювало не лише східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.
В 1087 році барські і венеціанські купці відбули в Антіохію для торгівлі. І ті і ті думали дорогою назад взяти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. В цьому намірі мешканці м. Барі випередили венеціанців і першими прибули в Міри. Наперед були послані два чоловіки, які, повернувшись, повідомили, що в місті - все тихо, а в церкві, де перебуває найбільша святиня, вони зустріли лише чотирьох ченців. Негайно 47 чоловік, озброївшись, прибули в храм святителя Миколая, ченці-сторожі, нічого не підозрюючи, показали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужоземців помазували миром від мощів святителя. Чернець розповів при цьому про з'явлення напередодні святителя Миколая одному старцеві.
В цьому видінні Святитель наказував бережливіше утримувати його мощі. Ця розповідь надихнула мешканців м. Барі; вони побачили для себе в цьому явленні побажання і ніби вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри і запропонували їм викуп - 300 золотих монет. Сторожі відмовилися від грошей і хотіли сповістити місцевих мешканців про нещастя, що їм загрожує. Але прибульці зв'язали їх і поставили коло дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким була гробниця з мощами. Юнак Матфей у нетерпінні розбив кришку і італійці побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Вони звершили літію, після якої той самий Матфей почав виймати з переповненого миром саркофагу мощі Святителя. Це сталося 20 квітня 1087 року.
Мощі завернули у верхній одяг і перенесли їх на корабель. Звільнені ченці повідомили місту сумну звістку про викрадення іноземцями мощів Чудотворця. Юрби народу зібралися на березі, але було вже пізно...
8 травня кораблі прибули в Барі, і незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 (22) травня, мощі святителя Миколая урочисто було перенесено в церкву святого Стефана, що була поблизу моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована церква в ім'я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.
Спочатку свято перенесення мощів святителя Миколая відзначалося тільки мешканцями італійського міста Бар. В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не було прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощів було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам'яті, тому що втрата мощів Святителя була для неї сумною подією.
На Русі святкування пам'яті перенесення мощів святителя Миколая з Мір Лікійських у місто Барі 9 (22) травня встановлено згодом після 1087 року на основі глибокого, вже зміцнілого шанування руським народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства.
Значення благодатного посередництва перед Богом великого угодника Божого ми бачимо коли читаємо його життєпис. Миколай вчинив багато великих і преславних чудес на землі й на морі, допомагав знедоленим, від потопу рятував, з глибин морських сухими виносив, вберігав від тління, повертав додому, звільняв від тюремних кайданів та смертної кари, багатьом подавав зцілення: сліпим повертав зір, кривим – можливість ходити, глухим – слух, німим – голос. Багатьох нужденних і вбогих Чудотворець збагатив, голодним подав їжу, усім допомагав при кожній потребі. Він – теплий заступник і швидкий захисник. Всім, хто до нього за допомогою звертається, допомагає.
Проповідь на 11-ту Неділю по П'ятидесятниці
Iсус Христос, бажаючи нашого вічного спасіння, домагається від нас, щоб ми любили наших ближніх, і навіть наших ворогів. Одного разу апостол Петро запитав Господа:"Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?" Ісус промовив до нього: "Не кажу тобі, до сімох разів, але — до сімдесяти раз по сім" (Мф. 18, 21-22). Апостол Петро думав, що прощати до сімох разів було чимось великим. Ісус Христос звернув його увагу, що прощення мусить бути цілковите й щире, бо коли будемо прощати нашим ближнім, то Бог і нам буде прощати. Щоб це наочно показати, Ісус Христос розповів притчу про немилосердного боржника: "Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки зі слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки зі слугами, привели йому одного, що винен був йому десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан звелів його продати, жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді цей слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: "Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той" (Мф. 18, 23-27).
28 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці
28 серпня православна церква відзначає останнє двунадесяте свято року – Успіння Пресвятої Богородиці. Цього дня закінчується двотижневий Успенський піст, який розпочався 14 серпня на Маковія.
Відкриває його свято Різдво Пресвятої Богородиці, а завершує – її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: «Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ
19 серпня відзначають свято Преображення Господнього або Яблучний Спас. У цей день за древнім церковним звичаєм, в знак подяки за щедрий врожай, святять груші, яблука, виноград, мед, обжинкові вінки, або колосся жита та пшениці.
Свято встановлене у пам’ять преображення Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор, про що розповідають три євангелисти – Матвій, Марко і Лука. Як описують Євангелія, незадовго до свого розп’яття Ісус Христос, взявши з Собою трьох учнів Петра і братів Заведеєвих, Якова та Івана, вирушив з Кесарії Філіппової в межі Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, що підноситься над пагорбами Галілеї, Ісус став молитися. Стомившись, апостоли заснули, як сказано в Євангелії: «Петро та приявні з ним були зморені сном». Прокинувшись, вони побачили, що Ісус Христос преобразився: Він стояв оточений яскравим сяйвом: обличчя Його сяяло, як сонце, одяг зробився білішим від снігу і блищав, як світло. Поруч з Ним стояли два найшанованіші старозавітні пророки – Мойсей та Ілля, які розмовляли з Господом про Його близький відхід. Далі Євангеліє оповідає про те, що співрозмовників осінила біла хмара, з якої пролунав голос Божий: «Це – Син Мій улюблений, Його слухайте». Бачення зникло. Учні в страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, торкнувся їх і сказав: Встаньте, не бійтеся». Учні тоді встали і побачили Ісуса вже у звичайному вигляді. Разом з Ісусом Христом вони спустилися з гори і до ранку повернулися в Капернаум. Христос наказав нікому не розповідати про те, що вони бачили до тих пір, поки Він не воскресне з мертвих.
Успенський Піст
Через місяць після посту Апостольського існує в Православній Церкві багатоденний піст Богородичний або Спасо-Богородичний, званий Успенським. Він встановлений перед великими святами Преображення Господнього та Успіння Богоматері і продовжується два тижні, від 14 до 28 серпня. Церква прийняла і зберігає цей піст, скеровуючи нас до духовного благодатного перетворення і наслідування Божої Матері, Яка перед Своїм переселенням на небо невпинно перебувала в пості та молитві. Божа Матір хоч і завжди трудилася за нас і постила, не маючи потреби в пості, як чиста і Всенепорочна, одначе, передбачивши про Своє представлення, Вона, що перевищує і перевершує життям Ангелів, явила ангельську стриманість, часто молилась, щоб через Божественного Духа з'єднатися блаженною душею з Своїм Сином і стати нашою ходатайницею, і тоді особливо постила, коли наблизився для нея час кончини звідси, витончуючи Себе святою любов'ю до Сина. Тому і ми зобов'язані постити в цей час і оспівувати Її, наслідуючи Її життя і спонукаючи Її до заступництва за нас. Свідчимо справжню любов свою до пречистої Діви Богородиці святим Їй наслідуванням.
Розклад богослужінь
Збір коштів 
