Історію цього свята розповідає тільки один євангеліст апостол Лука. Саме цей євангельський текст читається на Літургії в день свята (Лук. 2: 22-40). Як передає ап. Лука: «І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу. І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят» (Лук. 2: 22-24).

Як відомо із книг Старого Завіту, Бог серед всіх народів світу вибрав ізраїльські племена – нащадків патріархів Якова, Ісаака та Авраама. Історія Церкви називає цих мужів патріархами, бо вони стали засновниками нового народу. Народу, котрий на відміну від решти людей світу, мав привести людство до спасіння, тобто підготувати світ до пришестя Сина Божого на землю. Щоб ізраїльський народ виконував свою місію, Бог уклав з ним Завіт, дав Божественний Закон через пророка Мойсея.

Знову Свята Матір Церква відкриває для нас Свої обійми закликаючи до спасительного покаяння. Саме з цієї неділі ми розпочинаємо спів Богослужбових текстів Тріоді Постової готуючись до духовного відродження та очищення в дні Святої Чотиридесятниці та Страсної седмиці, щоб достойно вшанувати Світле Христове Воскресіння – Пасху Господню.

В церковному календарі сьогоднішня неділя називається неділею про митаря і фарисея, тому що під час Божественної літургії для духовного повчання пропонується уривок з Євангелії від Луки, що розповідає нам про двох чоловіків – митаря і фарисея, які прийшли помолитися до храму.

Молитва цих двох чоловіків кардинально відрізнялася. Фарисей лише вихвалявся і зневажав інших, в тому числі і цього митаря, а митар смиренно взивав до Господа: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» (Лк. 18: 13).

Недавно ми з вами святкували найвеличнішу подію у справі Божого домобудівництва нашого спасіння – Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні ж ми згадуємо не менш важливу подію у житті нашого Спасителя – Його хрещення у водах Йорданських. Сьогоднішнє свято, за словами святителя Іоана Золотоустого, є печаттю різдвяного циклу, бо запечатує Вифлеємський вертеп, де Ветхий днями, як дитина біля грудей матері, лежав у яслах; Він же відкриває йорданські джерела, де Той же Ветхий днями хреститься нині з грішниками, даруючи світові Своїм пречистим тілом відпущення гріхів. У першому випадку народжений з утроби Пречистої Діви явився для дітей як дитина, для матері – сином, для волхвів – царем ...; у другому випадку, саме в час Свого хрещення, Він приходить на Йорданські води для того, щоб омити гріхи митарів і грішників.  

Господь наш Ісус Христос після повернення з Єгипту постійно перебував у Галилеї, у місті Назареті, де був вихований своїми батьками, приховуючи від людей силу Свого Божества і премудрість до тридцятилітнього віку, бо неможливо було в юдеїв нікому раніше тридцятилітнього віку бути вчителем або священиком. Саме тому Христос і не починав Свого служіння, Своєї проповіді і не являв Себе Сином Божим і, за словами святого апостола Павла, Первосвящеником Великим, Який перейшов небеса (Євр. 4: 14), доки не досяг зазначеного віку. Коли ж настала повнота часу і закінчився визначений час приготування людського роду до спасіння, тоді прийшов час виконати волю Отця Небесного, показати і відкрити людям шлях в Царство Боже. У цей час, за пророцтвом Ісаї, у країні Йорданській лунає «глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому» (Мф. 3: 3).

Всі люди, які живуть на землі, покликані нашим Творцем і Богом до вічного життя, покликані ввійти в таїнство безкінечної любові – Царство Небесне. Господь створив світ для того, щоб розділити з людьми вічну Божественну радість, але люди не тільки не сприйняли цього, а навіть знехтували і відкинули, навівши на себе прокляття гріха і смерті. Пізніше Бог послав у світ Свого Єдинородного Сина, щоб спасти людей від прокляття та знову дати можливість спасіння і вічного життя, але і це не було сприйняте людьми. Господь дав нам все необхідне для нашого спасіння, і кожен має можливість засвоїти для себе ті благодатні дари, які вилив Всемилостивий Отець на грішний світ. Хто ж зуміє засвоїти все це – стане учасником вічних благ, тому що і притча, яку ми чули у сьогоднішньому євангельському читанні, дає нам яскравий приклад цього.