Кожна євангельська розповідь, яку ми чуємо в церкві або читаємо вдома, підкреслює, що Ісус Христос – не звичайний вчитель, яких було багато в історії. Христос є Істиною і Він є Богом. Ось чому проповідь Ісуса Христа завжди супроводжувалася надприродними явищами – чудесами.

Неодноразово Він повертає зір сліпим, зціляє хворих, виганяє бісів, воскрешає мертвих, припиняє бурю на морі, нагодовує п’ять тисяч народу п’ятьма хлібами і двома рибинами, – і все це Господь робить для того, щоб Його слухачі й послідовники переконувалися, що з ними говорить Сам Бог. Саме тому одного разу Ісус Христос сказав: “Якщо не вірите Моїм словам, то повірте Моїм ділам”. А Його діла свідчили, що Він – не звичайний вчитель, а Син Божий, Творець всесвіту, Який прийшов із любові до свого творіння спасти його від гріха і смерті.

Головним змістом Святого Письма є утвердження віри. Перші люди згрішили, тому що втратили віру. До пришестя Христа Спасителя основним завданням старозавітних патріархів, царів і пророків було збереження в ізраїльському народі віри у грядущого Спасителя світу. Народився Син Божий, і всі Його проповіді і вчинки були спрямовані на пробудження в людях віри. Христос навчав, творив чудеса, щоб люди повірили, що Він є Син Божий, Спаситель світу. Коли Спаситель зціляв від хвороб, повертав зір сліпим, виганяв з людей бісів, воскрешав мертвих, Він завжди говорив: “Віра твоя спасла тебе”. Апостоли Христові теж через свою проповідь несли у світ віру Христову, яка врешті-решт змінила світогляд Римської імперії, а пізніше і багатьох-багатьох інших країн, у тому числі Київської Руси, нинішньої України.

Без віри людина не може жити на землі, залишаючись людиною. Не випадково завжди говорили і в наш час продовжують говорити, що кожна людина повинна у щось вірити. Вірили навіть у “світле майбутнє”. У кожного своя віра.

Сьогодні православна Церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці. В церковних піснеспівах, звертаючись до Божої Матері, свята Церква співає: “Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній...”

Яку радість принесла Діва Марія, що народилася від маловідомих батьків з невеликого юдейського народу, підкореного римлянами, приниженого, знеславленого порівняно з усіма навколишніми краї­нами і народами? Вона принесла людям радість того, що прийшов довгоочікуваний людством час, коли Божественною силою, подвигом Господа нашого Ісуса Христа буде зруйноване царство дияво­ла, царство гріха і смерті, коли відчиняться для лю­дей двері безсмертного блаженного вічного життя.

У Фригійських Колоссах, недалеко від міста Ієрополя, текла річка Ликос. В місцевості, що носила назву Хони, впадала та річка в кам'яне провалля. Текла вона кілька кілометрів під землею і, вийшовши на поверхню, впадала в річку Меандер.

Саме там, де вода падала в провалля, стояв колись над цілющим джерелом храм Божий, посвячений на честь Архістратига Михаїла. В той час в тих краях проповідував слово Боже святий євангеліст Іоанн Богослов і святий апостол Филип. Тож за їхніми молитвами вода в джерелі освятилась Духом Святим і стала цілющою. Звідусіль тут збиралися хворі, і силою Божою оздоровлювалися від недуги. Водою з цього джерела зцілилась дочка одного знатного грека з Лаодикії, яка невиліковно хворіла, і від народження була глухонімою. Коли вона напилася води з джерела, то не тільки одужала, але й отримала дар мови, і першими словами, які вона вимовила, були: «Великий Бог християнський». Вся сім'я прийняла святе хрещення, а її батько, в подяку Богу за зцілення дочки, збудував величний храм Божий, який і був освячений на честь Архістратига Михаїла в Колоссах. До святого цілющого джерела почали приходити не тільки християни, але і язичники. Багато їх відреклося від язичницьких ідолів і прийняло Христову віру.