isysВ ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Ось ми вже і пройшли більшу частину Великого посту. І сьогодні маємо вже 5-ту неділю посту. Весь цей пройдений шлях наближає нас до Світлого Христового Воскресіння. У наступну неділю - Входу Господнього в Єрусалим - ми урочисто будемо водночас і зустрічати, і проводжати Христа на події Страсного тижня і чекати дня Його Воскресіння. Але щоб ця подія відбулася, Христові ще належить пройти через страждання і смерть.

І сьогоднішня євангельська розповідь 5-ї неділі Великого посту від апостола і євангеліста Марка, яку ми чуємо на Божественній Літургії, говорить про останню подорож Господа зі своїми учениками до Єрусалиму. Це вже втретє Христос повідомляє своїх учнів про події, які мають відбутися у святому місті: страждання, смерть, поховання і через три дні воскресіння. 

«Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне» (Мр. 10. 33-34). 

Цими словами сьогодні Спаситель наче відкриває учням причину і мету Свого приходу в цей світ, пророкуючи їм про прийдешні події. Проте учні Христа не розуміють цих слів, вони ще й досі бачать у ньому земного Царя Юдейського, спадкоємця Давидового престолу, вони ще не розуміють, що означає йти за Христом. Вони ходили скрізь за своїм Учителем, слухали Його проповіді про Царство Боже, заповіді Блаженств, бачили Його чудеса, але до кінця не розуміли. 

Вони сьогодні підходять до Спасителя і звертаються з проханням як звичайні люди: «Дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй» (Мр. 10. 37) або ж взагалі просять відмовитись від походу в Єрусалим: «Будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!» (Мф. 16. 22). 

Спаситель дає зрозуміти, що бажання бути першими не може мати нічого спільного з євангельськими заповідями. Це ми можемо побачити на багатьох прикладах, коли взаємна суперечка за першість призводить до розділення в сім’ї, роботі і навіть у Церкві. 

У бажанні бути першим і старшим забувається найголовніша істина - бути рабом Христовим і слугою ближнього. На цьому і наголосив наш Господь: «Хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом» (Мр. 10. 43-44).

У сьогоднішньому євангельському читанні Христос своєю відповіддю заспокоює своїх учеників, а разом з тим пророкує про чашу їхнього майбутнього служіння у Христі: «Чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся» (Мр. 10.39). Символ чаші постійно зустрічаємо на сторінках Священного Писання. У день Тайної Вечері Христос, взявши чашу, звершить першу Євхаристію, заповідаючи це чинити на спомин про Нього: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається» (Лк. 22. 20). 

Чаша, яку Господь подає своїм ученикам, є чашею Його життя, і ми, які її причащаємось, вже не живемо самотні у гріховному борінні, а починаємо жити разом з Ним. У Гефсиманському саду ми знову зустрічаємо явлення Христу чаші як символу страждань Христа: «Нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти» (Мф. 26. 39). 

Чаша дуже часто є символом і людського життя: спільна чаша Таїнства шлюбу, чаша як мірило добра і гріховності людини. Крім того, чаша для кожного з нас є нашим покликанням і служінням для особистого спасіння і допомогою для спасіння близьких.

Дорогі брати і сестри! Зараз увесь світ також «п’є» чашу гіркої хвороби у зв’язку з пандемією коронавірусу, яка поширюється на планеті, але ми не є у цій боротьбі самотніми. З нами Христос! Який зціляє, допомагає, підтримує, а інколи приймає в свої обійми для того, щоб дати утішення і заспокоєння. Бо Він для того і прийшов у цей світ, щоб «щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох» (Мр. 10. 45).

ІЛАРІОН
архієпископ Рівненський  і Острозький  
  

 

 

17 квітня - Похвала Пресвятої Богородиці (Субота акафістна)

У суботу 5-го тижня Великого посту православні християни мають звичай з особливою шаною прославляти Пресвяту Богородицю. День цей за церковним календарем отримав назву Похвали Божої Матері, або ж Субота акафістна.

Засновуючи Константинополь, імператор Костянтин Великий присвятив його Діві Марії, яку щиро шанував як покровительку нової столиці. У місті було побудовано чимало храмів на честь Пресвятої Богородиці. Ікона Божої Матері, написана самим євангелистом Лукою, разом з Її поясом та ризою зберігалася у Влахернському храмі столиці.

В ту тривожну ніч 626 року, коли орди загарбників готувалися штурмувати місто з моря та суші, жителі шукали захисту в храмах Божих. На колінах вони благали про спасіння Господа та Заступницю, не припиняючи молитов. В той самий час патріарх Сергій зі святою іконою в руках проходив з молитвами про захист попід стінами міста. А коли у води морські опустили Ризу Пресвятої Богородиці, здійнялася страшна буря і потопила ворожий флот, примусивши вцілілих загарбників до втечі. І в ту ж ніч вперше був прочитаний акафіст як щира подяка за порятунок міста.

Спочатку свято Похвали Пресвятої Богородиці відбувалося тільки в Константинополі, але згодом було внесене до статутів монастирів і до церковних богослужбових книг і поширилося країнами Східної Європи. Так Православна Церква вшановує Царицю Небесну, дякуючи їй за неперервну турботу про людство та кожну окрему людину.

Акафіст читається і в інші дні, але в суботу п’ятої седмиці Великого посту він входить до складу богослужіння і співається на утрені (зазвичай напередодні, в п’ятницю увечері) не весь відразу, але роздільно. Духовенство чотири рази урочисто виходить на середину храму під спів кондаку « Непереможній Воєводі» і співає торжественні не сідальні похвали Цариці Небесній. Таким чином відбувається Похвала Пресвятої Богородиці Невтомної Захисниці роду християнського, без Якої немислимим є повноцінне життя Святої Церкви Православної. « О, Всехвальна Мати, що народила всіх святих, Найсвятіше Слово…від усякої напасті визволи нас», – зі вдячністю взивають вірні до Матері Божої.

Співаючи цей акафіст, ми вшановуємо смирення Богородиці, з яким вона прийняла волю Божу і Свою місію. Ми дивуємося мужності, з якою Діва Марія переносила всі страждання Свого Божественного Сина. Ми дякуємо Їй за неперервну молитву, якою Вона оберігає кожну людину, немов би рідне дитя.

Тож, шануючи сьогодні свято Божої Матері, молімося до Неї за прощення наших гріхів, визволення від усякого зла, поборення епідемії короновірусу та за мирне життя нашої Батьківщини.

ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЕ, СПАСИ НАС!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 лютого пам'ять апостола Тимофія

Святий апостол Тимофій походив з Лікаонського міста Лістри в Малій Азії. Він був навернений до Христа у 52 році святим апостолом Павлом (+ близько 67; пам'ять 29 червня). Коли апостоли Павло і Варнава відвідали вперше Лікаонські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив кульгавого від народження, і багато жителів міста увірували в Христа, серед них був і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євника і бабця Лоїда (Дії 14,6 - 12; 2 Тим. 1, 5).

Насіння віри, посіяні апостолом Павлом в душі святого Тимофія, принесли рясний плід. Він став ревним учнем апостола, а згодом його невідступним супутником і співробітником у проповіді Євангелії. Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його в Посланнях своїм полюбленим сином, з вдячністю згадуючи його вірність і відданість. Він писав Тимофію: "Ти ж пішов услід за мною наукою, поступовуванням, заміром, вірою, витривалістю, любов'ю, терпеливістю, переслідуваннями та стражданнями..." (2 Тим. 3, 10-11). У 65 році апостол Павло висвятив апостола Тимофія у єпископа Ефеської Церкви, якою святий Тимофій управляв 15 років. Святий апостол Павло, знаходячись в Римі у в'язниці і знаючи, що його чекає мученицький подвиг, викликав до себе вірного учня і друга апостола Тимофія на останнє побачення (2 Тим. 4, 9).

Читати далі

Проповідь в неділю після Богоявлення

Перші слова Христової проповіді ми чули сьогодні в Євангелії: Покайтесь, бо наблизилось Царство Боже…Зазвичай ми думаємо про покаяння як про скорботний стан, коли ми згадуємо те зло яке вчинили, той гріх, яким жили, всі наші власні неправди, і з сокрушенним серцем, з біллю в душі звертаємося до Бога про прощення, про зцілення.

Але не в цьому покаяння, чи не лише в цьому. Покаяння полягає, перш за все в тому, щоб лицем обернутися до Бога, це переворот в житті, це мить, коли проживши можливо навіть довгий час віддаленим від Бога, дивлячись в усі сторони, щоб лише Його не побачити, щоб тільки не зустрітися очима з Його поглядом, ми раптом розуміємо, що лише в Ньому ми можемо отримати ту повноту, яку шукаємо. Це не означає, що все інше відійде, що нічого іншого не буде. Господь, Який сказав: Шукайте найперше Царства Божого, додає: і все інше додасться вам.

Читати далі

Слово Блаженнійшого Митрополита Епіфанія на свято Хрещення Господнього

Недавно ми з вами святкували найвеличнішу подію у справі Божого домобудівництва нашого спасіння – Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні ж ми згадуємо не менш важливу подію у житті нашого Спасителя – Його хрещення у водах Йорданських. Сьогоднішнє свято, за словами святителя Іоана Золотоустого, є печаттю різдвяного циклу, бо запечатує Вифлеємський вертеп, де Ветхий днями, як дитина біля грудей матері, лежав у яслах; Він же відкриває йорданські джерела, де Той же Ветхий днями хреститься нині з грішниками, даруючи світові Своїм пречистим тілом відпущення гріхів. У першому випадку народжений з утроби Пречистої Діви явився для дітей як дитина, для матері – сином, для волхвів – царем ...; у другому випадку, саме в час Свого хрещення, Він приходить на Йорданські води для того, щоб омити гріхи митарів і грішників.  

Господь наш Ісус Христос після повернення з Єгипту постійно перебував у Галилеї, у місті Назареті, де був вихований своїми батьками, приховуючи від людей силу Свого Божества і премудрість до тридцятилітнього віку, бо неможливо було в юдеїв нікому раніше тридцятилітнього віку бути вчителем або священиком. Саме тому Христос і не починав Свого служіння, Своєї проповіді і не являв Себе Сином Божим і, за словами святого апостола Павла, Первосвящеником Великим, Який перейшов небеса (Євр. 4: 14), доки не досяг зазначеного віку. Коли ж настала повнота часу і закінчився визначений час приготування людського роду до спасіння, тоді прийшов час виконати волю Отця Небесного, показати і відкрити людям шлях в Царство Боже. У цей час, за пророцтвом Ісаї, у країні Йорданській лунає «глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому» (Мф. 3: 3).

Читати далі

Архієпископ Іларіон привітав духовенство і вірян з Різдвом Христовим та Новим роком

Архієпископ Іларіон привітав духовенство і вірян з Різдвом Христовим та Новим роком. Див. відео.

Читати далі

Поточна сторінка: 29

[4567891011121314151617181920212223242526272829303132333435363738394041424344454647484950515253]

Розклад богослужінь

16 квітня 2021 р. - П'ятниця.
17.00. Вечірня з чином Пасії.

17 квітня 2021 р. - Субота.
17.00. Вечірня.

18 квітня 2021 р. - Неділя.
5-та Неділя Великого посту. Глас 4. Прп. Марії Єгипетської.
8.30. Сповідь.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Банківський рахунок Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії (01 липня 2020 р.)
 
 



Збір коштів