isysВ ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Ось ми вже і пройшли більшу частину Великого посту. І сьогодні маємо вже 5-ту неділю посту. Весь цей пройдений шлях наближає нас до Світлого Христового Воскресіння. У наступну неділю - Входу Господнього в Єрусалим - ми урочисто будемо водночас і зустрічати, і проводжати Христа на події Страсного тижня і чекати дня Його Воскресіння. Але щоб ця подія відбулася, Христові ще належить пройти через страждання і смерть.

І сьогоднішня євангельська розповідь 5-ї неділі Великого посту від апостола і євангеліста Марка, яку ми чуємо на Божественній Літургії, говорить про останню подорож Господа зі своїми учениками до Єрусалиму. Це вже втретє Христос повідомляє своїх учнів про події, які мають відбутися у святому місті: страждання, смерть, поховання і через три дні воскресіння. 

«Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне» (Мр. 10. 33-34). 

Цими словами сьогодні Спаситель наче відкриває учням причину і мету Свого приходу в цей світ, пророкуючи їм про прийдешні події. Проте учні Христа не розуміють цих слів, вони ще й досі бачать у ньому земного Царя Юдейського, спадкоємця Давидового престолу, вони ще не розуміють, що означає йти за Христом. Вони ходили скрізь за своїм Учителем, слухали Його проповіді про Царство Боже, заповіді Блаженств, бачили Його чудеса, але до кінця не розуміли. 

Вони сьогодні підходять до Спасителя і звертаються з проханням як звичайні люди: «Дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй» (Мр. 10. 37) або ж взагалі просять відмовитись від походу в Єрусалим: «Будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!» (Мф. 16. 22). 

Спаситель дає зрозуміти, що бажання бути першими не може мати нічого спільного з євангельськими заповідями. Це ми можемо побачити на багатьох прикладах, коли взаємна суперечка за першість призводить до розділення в сім’ї, роботі і навіть у Церкві. 

У бажанні бути першим і старшим забувається найголовніша істина - бути рабом Христовим і слугою ближнього. На цьому і наголосив наш Господь: «Хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом» (Мр. 10. 43-44).

У сьогоднішньому євангельському читанні Христос своєю відповіддю заспокоює своїх учеників, а разом з тим пророкує про чашу їхнього майбутнього служіння у Христі: «Чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся» (Мр. 10.39). Символ чаші постійно зустрічаємо на сторінках Священного Писання. У день Тайної Вечері Христос, взявши чашу, звершить першу Євхаристію, заповідаючи це чинити на спомин про Нього: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається» (Лк. 22. 20). 

Чаша, яку Господь подає своїм ученикам, є чашею Його життя, і ми, які її причащаємось, вже не живемо самотні у гріховному борінні, а починаємо жити разом з Ним. У Гефсиманському саду ми знову зустрічаємо явлення Христу чаші як символу страждань Христа: «Нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти» (Мф. 26. 39). 

Чаша дуже часто є символом і людського життя: спільна чаша Таїнства шлюбу, чаша як мірило добра і гріховності людини. Крім того, чаша для кожного з нас є нашим покликанням і служінням для особистого спасіння і допомогою для спасіння близьких.

Дорогі брати і сестри! Зараз увесь світ також «п’є» чашу гіркої хвороби у зв’язку з пандемією коронавірусу, яка поширюється на планеті, але ми не є у цій боротьбі самотніми. З нами Христос! Який зціляє, допомагає, підтримує, а інколи приймає в свої обійми для того, щоб дати утішення і заспокоєння. Бо Він для того і прийшов у цей світ, щоб «щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох» (Мр. 10. 45).

ІЛАРІОН
архієпископ Рівненський  і Острозький  
  

 

 

17 квітня - Похвала Пресвятої Богородиці (Субота акафістна)

У суботу 5-го тижня Великого посту православні християни мають звичай з особливою шаною прославляти Пресвяту Богородицю. День цей за церковним календарем отримав назву Похвали Божої Матері, або ж Субота акафістна.

Засновуючи Константинополь, імператор Костянтин Великий присвятив його Діві Марії, яку щиро шанував як покровительку нової столиці. У місті було побудовано чимало храмів на честь Пресвятої Богородиці. Ікона Божої Матері, написана самим євангелистом Лукою, разом з Її поясом та ризою зберігалася у Влахернському храмі столиці.

В ту тривожну ніч 626 року, коли орди загарбників готувалися штурмувати місто з моря та суші, жителі шукали захисту в храмах Божих. На колінах вони благали про спасіння Господа та Заступницю, не припиняючи молитов. В той самий час патріарх Сергій зі святою іконою в руках проходив з молитвами про захист попід стінами міста. А коли у води морські опустили Ризу Пресвятої Богородиці, здійнялася страшна буря і потопила ворожий флот, примусивши вцілілих загарбників до втечі. І в ту ж ніч вперше був прочитаний акафіст як щира подяка за порятунок міста.

Спочатку свято Похвали Пресвятої Богородиці відбувалося тільки в Константинополі, але згодом було внесене до статутів монастирів і до церковних богослужбових книг і поширилося країнами Східної Європи. Так Православна Церква вшановує Царицю Небесну, дякуючи їй за неперервну турботу про людство та кожну окрему людину.

Акафіст читається і в інші дні, але в суботу п’ятої седмиці Великого посту він входить до складу богослужіння і співається на утрені (зазвичай напередодні, в п’ятницю увечері) не весь відразу, але роздільно. Духовенство чотири рази урочисто виходить на середину храму під спів кондаку « Непереможній Воєводі» і співає торжественні не сідальні похвали Цариці Небесній. Таким чином відбувається Похвала Пресвятої Богородиці Невтомної Захисниці роду християнського, без Якої немислимим є повноцінне життя Святої Церкви Православної. « О, Всехвальна Мати, що народила всіх святих, Найсвятіше Слово…від усякої напасті визволи нас», – зі вдячністю взивають вірні до Матері Божої.

Співаючи цей акафіст, ми вшановуємо смирення Богородиці, з яким вона прийняла волю Божу і Свою місію. Ми дивуємося мужності, з якою Діва Марія переносила всі страждання Свого Божественного Сина. Ми дякуємо Їй за неперервну молитву, якою Вона оберігає кожну людину, немов би рідне дитя.

Тож, шануючи сьогодні свято Божої Матері, молімося до Неї за прощення наших гріхів, визволення від усякого зла, поборення епідемії короновірусу та за мирне життя нашої Батьківщини.

ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЕ, СПАСИ НАС!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проповідь на неділю м’ясопусну, про Страшний суд

Ось і надійшов час для останньої зупинки перед вступом до Великого посту. Наступний тиждень, хоча і вважається в народній традиції часом розваг, веселощів, насправді – це вже напів піст. Він ще визначається як загальниця – немає посту в середу і п’ятницю. Але і в середу, і в п’ятницю вже правляться богослужіння за постовим чином. І від завтрашнього дня вже припиняється споживання м’яса.

Церква вводить нас у піст поступово, дбаючи про те, щоб ми мали із нього повну, досконалу поживу. А духовною поживою перед початком Великого посту дається нам сьогоднішнє євангельське читання (Мт. 25:31-46). Дається не для того, щоб нас налякати майбутньою перспективою, а, швидше, застерегти, підказати.

Є одна небезпека у пості, як і загалом у духовному вдосконаленні людини, – небезпека зосередження на собі. Якщо ми будемо використовувати піст тільки для абстрагування від навколишнього світу і зосередження на собі, своїх власний проблемах і пошуках шляхів виходу з них, – здається, нічого поганого в цьому не буде. Але, насправді, це може обернутися втечею від проблем нашого ближнього. Впроваджуючи нас у піст, Церква нагадує нам, що ми повинні і в пості відчувати себе спільнотою, не дрібнитися на окремі одинички. Недарма під час посту Церква частіше закликає нас збиратися разом на молитву.

Читати далі

Проповідь в неділю про блудного сина

Сьогоднішня неділя знову наближає нас і підготовлює до проходження подвигу Великого посту. Називається вона неділею про блудного сина (Лк. 15, 11 – 32). Свята Матір Церква закликає всіх до покаяння, нагадуючи, що за умови істинного смирення і покаяння з боку людини-грішника, Господь, як люблячий Батько відкриває для нас обійми Свого милосердя і прощає найтяжчі гріхи. Приклад такого безмежного Божого милосердя ми можемо побачити в сьогоднішньому Євангельському читанні, що пропонується для нашої уваги під час Божественної літургії.

Господь Ісус Христос дуже часто, викладав Своє спасительне вчення розповідаючи притчі – повчальні розповіді, у яких на життєвих прикладах, порівняннях та алегоріях для слухачів вказувався шлях до вічного життя. Сьогодні, ми з вами, улюблені, вислухали одну із таких розповідей Божественного Вчителя.

Читати далі

Свято Стрітення Господнє: тлумачення та пояснення події

15 лютого, на сороковий день після Різдва Христового, православні віруючі відзначаються велике християнське свято – Стрітення Господнє або принесення до Єрусалимського храму Господа нашого Ісуса Христа.

Історію цього свята розповідає тільки один євангеліст апостол Лука. Саме цей євангельський текст читається на Літургії в день свята (Лук. 2: 22-40). Як передає ап. Лука: «І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу. І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят» (Лук. 2: 22-24).

Як відомо із книг Старого Завіту, Бог серед всіх народів світу вибрав ізраїльські племена – нащадків патріархів Якова, Ісаака та Авраама. Історія Церкви називає цих мужів патріархами, бо вони стали засновниками нового народу. Народу, котрий на відміну від решти людей світу, мав привести людство до спасіння, тобто підготувати світ до пришестя Сина Божого на землю. Щоб ізраїльський народ виконував свою місію, Бог уклав з ним Завіт, дав Божественний Закон через пророка Мойсея.

Читати далі

Проповідь в неділю про митаря і фарисея

Знову Свята Матір Церква відкриває для нас Свої обійми закликаючи до спасительного покаяння. Саме з цієї неділі ми розпочинаємо спів Богослужбових текстів Тріоді Постової готуючись до духовного відродження та очищення в дні Святої Чотиридесятниці та Страсної седмиці, щоб достойно вшанувати Світле Христове Воскресіння – Пасху Господню.

В церковному календарі сьогоднішня неділя називається неділею про митаря і фарисея, тому що під час Божественної літургії для духовного повчання пропонується уривок з Євангелії від Луки, що розповідає нам про двох чоловіків – митаря і фарисея, які прийшли помолитися до храму.

Молитва цих двох чоловіків кардинально відрізнялася. Фарисей лише вихвалявся і зневажав інших, в тому числі і цього митаря, а митар смиренно взивав до Господа: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» (Лк. 18: 13).

Читати далі

Поточна сторінка: 28

[345678910111213141516171819202122232425262728293031323334353637383940414243444546474849505152]

Розклад богослужінь

16 квітня 2021 р. - П'ятниця.
17.00. Вечірня з чином Пасії.

17 квітня 2021 р. - Субота.
17.00. Вечірня.

18 квітня 2021 р. - Неділя.
5-та Неділя Великого посту. Глас 4. Прп. Марії Єгипетської.
8.30. Сповідь.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Банківський рахунок Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії (01 липня 2020 р.)
 
 



Збір коштів