«Радій від радості дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і намолодому ослі сині підяремної»(Зах. 9. 9). Цими словами пророк Захарія за 500 років до Різдва Христового передрік торжественний вхід в Єрусалим Господа Ісуса Христа – подію, яка сьогодні вшановується нами.

Після воскрешення Лазаря Господь Ісус Христос, сівши на молоде ослятко, вирушив до Єрусалиму. Звістка про те, що Спаситель гряде в Єрусалим, пронеслась по місту, і множество людей вийшло на зустріч Того, Хто воскресив Лазаря. Охоплені радістю люди зривали гілки з дерев, застеляли своїм одягом шлях Спасителю. Осанна в вишніх, благословен Хто йде в Ім’я Господнє! – було чути звідусіль.

У ці спасительні дні Страсної седмиці й Світлого Христового Воскресіння звертаюсь до вас зі словами молитовної підтримки та закликом до духовної єдності і тверезості розуму.

Ситуація, в якій ми опинилися через поширення небезпечного коронавірусу  COVID-19, є неординарною для всього світу, бо про подібні виклики до цього часу ми могли дізнаватися лише з історії. Сьогодні людство зіштовхнулося з небезпекою обличчям до обличчя. Водночас сучасна наука та медицина дають нам рекомендації, до яких ми повинні дослухатися і зробити відповідні висновки.

Православна Церква України 9 квітня 2020 року на засіданні Священного Синоду під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія ухвалила низку рішень, які регулюють практичні настанови для пастирів у звершенні богослужінь, таїнств та інших церковних обрядів у період карантину. Тому вважаю за свій обов’язок вчергове звернутися  до ввіреної мені Церквою пастви з наступним:

Обираючи між повним закриттям храмів та забороною на проведення богослужінь, як це є зараз в багатьох країнах, та обмеженою карантинними приписами можливістю звершувати богослужіння – для блага повноти Помісної Церкви, турбуючись як про тілесне, так і про духовне здоров’я вірних і всього суспільства, розсудливим є прийняти останнє. У нинішніх обставинах, які попустив Господь, всім нам слід мати за натхнення слова праведного Іова Багатостраждального: «Нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне!» (Іов 1:21).

Враховуючи все зазначене, беручи до уваги рішення та роз’яснення органів державної влади та місцевого самоврядування, Національної поліції щодо посилення карантинних обмежень, на час дії цих посилених обмежень роз’яснити порядок проведення богослужінь та правила доступу до храмів, доповнивши «Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних Православної Церкви України у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Практичні настанови) наступними змінами:

Вперше ця дата з'являється в творах західних авторів III століття Тертуліана і священномученика Іполита Римського як день Розп'яття Спасителя за римським календарем (ще в VI ст. Св. Мартін з Браги писав, що багато галльських єпископів вважали Пасху нерухомим святом). При цьому сщмч. Іполит на підставі зіставлення ряду біблійних віршів і буквального їх тлумачення стверджував, що Різдво Христове відбулося через 5500 років після створення світу. Переконання про 5500-літньому вік творіння до часу пришестя у світ Спасителя і про збіг дат створення світу і пришестя Христа у плоті перейшло в александрійську традицію, але тут вирішальною стала дата не Різдва Христового, а Благовіщення: свт. Афанасій Великий писав, що Христос втілився в утробі Діви на 25-й день березня, тому що в цей день спочатку Бог створив людину.

Сьогодні, у п’яту неділю Великого посту, слова читання з Євангелія від апостола Марка нагадують нам про наближення страстей Господніх. Спаситель подорожує зі Своїми учениками, і, «коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, – описує ці події євангелист, – Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне» (Мк. 10: 32 – 34).

Чому ученики, йдучи з Господом Ісусом Христом до Єрусалима на свято Пасхи, жахалися й боялися? Тому, що знали ставлення начальників народу до свого Учителя, знали з попереднього досвіду, як ті хотіли схопити Його і віддати на покарання. Також ми знаємо, що апостоли, як і решта тогочасних юдеїв, вважали, що очікуваний Месія – це Цар, Який має змінити земні обставини життя народу, відновити незалежну державу та очолити її як володар. І подальша розмова синів Зеведеєвих – Якова та Іоана – про місця для них праворуч і ліворуч від Спасителя, коли Він буде прославлений, прямо підтверджує це.

Чи знайшла Марія сама стежку до Спасителя, чи Він поставив її на цю путь, овіявши страшну грішницю Своєю благодаттю? З іншої сторони випливає наступне запитання: чому не з чистих дів, що з дитинства присвятили Господу свою любов, що не знали більш дорогого імені, окрім імені Ісус, що не мріяли про земного жениха, а з великим тремтінням чекали обручника небесного, - чому не з цих народжених праведниць з чистими серцями, як кришталь, і відданих Йому Господь покликав до Себе та показав Свою милість? Господь не вибрав з цих нікого, щоб піднести на недосяжну висоту моральної досконалості, а покликав  грішницю Марію з душею, повною беззаконня й гріховного бруду, що впала так низько до найглибшої гріховної безодні.