.jpg)
.jpg)
7 квітня Благовіщення Пресвятої Богородиці
Датою Благовіщення як на Заході, так і на Сході вважається 7 квітня (25 березня старий стиль). Ця дата відстає рівно на 9 місяців від 7 січня (25 грудня), яке з IV століття спочатку на Заході, а потім на Сході вважається днем Різдва Христового. Крім того це число узгоджується з уявленнями давніх церковних істориків про те що Благовіщення і Великдень, як історичні події відбулися в один і той же день року.Вперше ця дата з'являється в творах західних авторів III століття Тертуліана і священномученика Іполита Римського як день Розп'яття Спасителя за римським календарем (ще в VI ст. Св. Мартін з Браги писав, що багато галльських єпископів вважали Пасху нерухомим святом). При цьому сщмч. Іполит на підставі зіставлення ряду біблійних віршів і буквального їх тлумачення стверджував, що Різдво Христове відбулося через 5500 років після створення світу. Переконання про 5500-літньому вік творіння до часу пришестя у світ Спасителя і про збіг дат створення світу і пришестя Христа у плоті перейшло в александрійську традицію, але тут вирішальною стала дата не Різдва Христового, а Благовіщення: свт. Афанасій Великий писав, що Христос втілився в утробі Діви на 25-й день березня, тому що в цей день спочатку Бог створив людину.
З V століття місце дати Розп'яття зайняла дата Воскресіння, а час земного служіння Спасителя від Втілення до Воскресіння стало вважатися кратним цілому числу років.
У візантійській традиції дата 25 березня має величезне значення - це день не тільки Благовіщення, а й створення світу, і Воскресіння Христового, від неї відраховуються дати інших свят: Різдва Христового, Зачаття та Різдва св. Іоанна Предтечі. День Благовіщення нерідко вважався днем початку церковного чи навіть цивільного року як на Сході, так і на Заході. Переконання про збіг історичної дати Воскресіння Христового з 25 березня привело до того, що цей день отримав назву "Киріопасхи" (Киріопасха - Господственна (тобто справжня, нормальна) Пасха, іноді зустрічається неправильна етимологія - Господня Пасха). Зараз Киріопасхою називають збіг свят Великодня і Благовіщення, що відбувається раз на кілька років.
В Україні в зв'язку з використанням Церквою юліанського календаря 25 березня випадає на 7 квітня. за григоріанським ("цивільним") календарем).
Встановлення
Зображення Благовіщення присутні вже серед розписів катакомб 2-ї половини II - 1-й пол. III століть, тим не менш, можна з великим ступенем ймовірності стверджувати, що встановлення особливого свята Благовіщення відбулося не раніше IV століття.
Відкриття св. рівноапостольної Оленою на початку IV ст. святих місць земного життя Господа Ісуса Христа і розпочате нею будівництво храмів на цих місцях (зокрема, в Назареті) викликали зростання інтересу до події Різдва Христового і таємниці Втілення, можливо, з цим пов'язано і встановлення Благовіщення як окремого свята. На початку VIII ст. вірменський автор Григор Ашаруні писав, що свято Благовіщення було встановлений свт. Кирилом Єрусалимським, тобто в 3-й чверті IV ст.
Оскільки відомості про константинопольське богослужіння V-VI ст. нечисленні, нічого певного про святкування Благовіщення в цей період в Константинополі стверджувати не можна, але вже до кінця VII ст. це одне з найбільш шанованих тут свят. Всі візантійські пам'ятки VIII і наступних століть називають Благовіщення серед найважливіших свят; богослужіння Благовіщення незмінно відбувається 25 березня.
На Заході відомості про свято Благовіщення сходять приблизно до того ж часу, що і на Сході. З творів західних отців Церкви і письменників відомі слова на Благовіщення, приписувані латинським авторам V ст. блаженному Августину, святим Петру Хрисологу і Льву I Великому. Однозначно про літургійне шанування дня Благовіщення говориться в Liber Pontificalis часів папи Сергія I (687-701), де Благовіщення входить в число 3 свят, присвячених Божій Матері, коли в Римі відбувалася урочиста процесія.
Назва свята в давнину не була постійною, сучасна грецька назва "євангелісмос" з'являється лише з VII ст. У творах стародавніх авторів зустрічаються назви: грец. "День вітання", "сповіщення" або "день / свято Благовіщення"; лат. "Annuntiatio angeli ad beatam Mariam Virginem" (Благовіщення ангела до блаженної Діви Марії), "Mariae salutatio" (вітання Марії) і ряд інших подібних за змістом назв. Благовіщення сприймалося і як Господське, і як Богородичне свято. На відміну від Православної Церкви, де Благовіщення вважається одним з найважливіших свят (повна назва - Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії), в католицтві це свято другого класу (повна назва Annuntiatio beatae Mariae Virginis - Благовіщення Блаженної Діви Марії).
Джерело: Рівненська єпархія
Парафіяни Свято-Миколаївської церкви Острога святкують Стрітення Господнє
Проповідь в неділю про Закхея
Сьогодні ми згадуємо розповідь про Закхея, про багатого, знатного чоловіка, який жив у малому містечку, де всі його знали. Він теж хотів побачити Христа, тільки він був такий малий ростом, що в натовпі йому було неможливо Його побачити навіть здалеку. І тоді він зробив щось, що є просто героїзмом: перед лицем усіх своїх співгромадян, які його знали, які його шанували, які, часом, може бути, тремтіли перед ним, він раптом, як хлопчисько, виліз на дерево, щоб тільки побачити Христа . Потреба в цій зустрічі була в нього така, що він переміг у собі марнославство, тобто бажання, щоб люди до нього ставилися з повагою, з пошаною. Йому раптом стало байдуже: нехай сміються наді мною, нехай освистують мене, але без того, щоб побачити Христа, я далі жити не можу. Що його привело до цього - нам не сказано, але нам сказано, що Христос, Який Серцезнавець, Який знає, що є в кожній людині, зупинився, закликав його і прийшов до нього в будинок.
І тоді сталося саме те, чого не очікував, може бути, навіть Закхей. Христос, ставши перед ним, проявивши Свою любов і милосердя, так потряс його душу, що Закхей Йому сказав: я був неправедним чоловіком, а тепер я хочу виправити все своє життя; я віддам вчетверо тим, кого я пограбував, знедолив... І Христос йому сказав: спасіння прийшло в твій дім.
Архієпископ Іларіон взяв участь в урочистому богослужінні з нагоди інтронізації Митрополита Епіфанія
2 і 3 лютого 2019 р. у Києві відбулися урочисті заходи та богослужіння з нагоди інтронізації Блаженнішого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Помісної автокефальної Української Православної Церкви.
Ввечері, 2 лютого, у Соборі Святої Софії, Митрополит Епіфаній у співслужінні ієрархів Помісної Церкви та сонму духовенства очолив Всенічну службу. Після богослужіння відбулася братська вечеря, до якої також долучилися гості – делегація Вселенського Патріархату на чолі з митрополитом Галльським Еммануїлом, до якої увійшли також митрополит Адріанопольський Амфілохій, ігумен афонського монастиря Ксенофонт архімандрит Алексій, інші священнослужителі. Після трапези Митрополит Епіфаній вручив присутнім пам’ятні подарунки.
Віра хананеянки (Євангеліє від Матфея 15. 21-28)
Сьогодні ми слухали євангельське сказання про хананеянку, якій, мабуть, єдиній з усіх, хто звертався до Христа, Він спочатку відмовив. Вона просила Господа, щоб Він зцілив її дочку, але Христос продовжував йти, навіть не повертаючись. А вона бігла за Ним з криками, благаючи Його відгукнутися. Він же мовчав. Мовчав, поки учні не сказали Йому: «Учителю, відпусти її, тому що вона кричить услід нам». Тоді Господь повернувся до цієї язичниці і сказав такі слова, які ми більше ніде не зустрічаємо в Євангелії. Він сказав їй, що вона - язичниця, поклоняється ідолам, і тому не може отримати благодать зцілення.
Однак ця жінка не образилася, не повернулася, а продовжувала просити. І коли Господь сказав їй суворо, що хліб Він дає дітям, що не може Він віддати хліб псам, вона заперечила: «Господи, і пси їдять крихти, які падають зі столу дітей». Тоді Господь зупинився і відповів: «Жінка, твоя віра велика. Іди, дочка твоя буде здорова».
Поточна сторінка: 27
[12345678910111213141516171819202122232425262728293031323334353637383940414243444546]
Розклад богослужінь
Збір коштів 
