Розклад богослужінь

22 жовтня 2017 р. - Неділя.
Неділя 20-та після П'ятидесятниці. Глас 3. Пам'ять святих отців VІІ Вселенського собору.
9.00. Літургія. Сповідь. Причастя. 

 

 

 

 

 

 

 

 




Збір коштів


14 жовтня – Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

«Діва днесь предстоїть у церкві, і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками торжествують, бо ради нас молить Богородиця Предвічного Бога» – це дивне явлення Божої Матері сталося в середині X ст в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалась риза Богоматері, Її головний покров (мафорій) і частина пояса, перенесені з Палестини в V ст.

У Воскресний день, 14 жовтня, під час всенічної відправи храм був переповнений богомольцями, святий Андрій, Христа ради юродивий, о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив Пресвяту Богородицю, що йшла по повітрі. Матір Божа була осяяна небесним сяйвом в оточенні Ангелів і сонму святих. Святий Хреститель Господній Іоанн та святий апостол Іоанн Богослов супроводжували Царицю Небесну. Схиливши коліна, Пресвята Діва почала зі сльозами молитися за християн і довгий час перебувала на молитві, потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, закінчивши яку Вона зняла зі Своєї голови покривало і розкрила його над тими, хто молився, захищаючи від Ворогів видимих і невидимих. Пресвята Владичиця сяяла Небесною славою. Святі Андрій та Єпіфаній, що удостоїлись бачити Богоматір, Яка молилася за людей довгий час, дивилися на це славне явлення Покрову Пречистої. У Влахернській церкві збереглася пам’ять про дивне заступництво Богоматері.

У 14 ст. руський паломник дяк Олександр бачив у церкві ікону Пресвтої Богородиці, що молиться за світ, написану так, як її бачив святий Андрій. Але Грецька Церква не знає цього свята. Та по-особливому свято Покрови Пресвятої Богородиці святкується на нашій рідній Українській землі, починаючи з найдавніших часів. Слід зазначити, що святий Андрій, який бачив це дивневидіння, був слов’янин, він у молодому віці потрапив у полон і був проданий у Костантинополі в рабство місцевому жителю Феогносту. В Україні велика кількість храмів освячена саме на честь Покрови Пресвятої Богородиці, що є доказом того, що наші благочестиві предки з найдавніших часів урочисто вшановували це свято. Треба згадати ще й те, що славні лицарі козаки-запорожці, які мужньо боронили православну віру, мали в себе на Січі церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці і вважали Пречисту своєю Небесною Заступницею і Покровителькою.

У свято Покрови Пресвтої Богородиці ми благаємо у Цариці Небесної захисту і Помочі: "Пом’яни нас у твоїх молитвах, Госпоже Діво Богородице, щоб не загинули через примноження гріхів наших, покрий нас від усякого зла і лютих напастей; на Тебе бо надіємось і, Твого Покрову свято шануючи, Тебе величаємо".

Джерело: http://rivne-cerkva.rv.ua/statti/243-14govtna.html

 

 


 

 

Антипасха. Неділя святого апостола Фоми

З давніх часів восьмий день після Пасхи, як закінчення Світлої седмиці, святкувався особливо, складав як би заміну Пасхи, тому і названий Антипасхою, що означає замість Пасхи. Цього дня оновлюється пам'ять Воскресіння Христового, тому Антипасха називається ще тижнем оновлення. Оскільки оновлення воскресіння Ісуса Христа було особливо ради апостола Фоми, який не був присутній в подіях Воскресіння Спасителя і не вірив в це, то саме йому і явлені докази Воскресіння. У зв'язку з цим неділя іменується ще і Фоминою. Церква надає цій події особливе значення. Своїм явищем апостолові Фомі, воскреслий Господь запевняє, що Він мав після Воскресіння не уявну, примарну плоть, а дійсно пречисту, яку прийняв від утроби Пресвятої Богородиці, з якою був прикований до хреста і на якій залишилися від того, навіть після Воскресіння, рани.

Читати далі

Субота праведного Лазаря

Субота шостої седмиці Великого Посту - субота Лазаря, в цей день Православною Церквою згадується чудо воскресіння Христом праведного Лазаря. 
Про праведного Лазаря, а особливо про його воскресіння описується в Євангелії від Іоана Богослова.  Святий Лазар, брат Марфи і Марії, жив у селищі Вифанія, недалеко від Єрусалима. Лазар був єврей і фарисей, син Симеона фарисея (Мф. 26, 6).  Під час Свого земного життя Господь часто відвідував дім Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом, а коли Лазар помер і вже чотири дні пролежав у гробі, почувши про його смерть, Христос заплакав. Але Христос велів забрати камінь від печери, в якій поховали праведника, і промовив: «Лазар! Вийди!». І Лазар, вже будучи чотири дні у гробі, воскрес. Господь воскресив його з мертвих. Багато юдеїв, почувши про це, приходили до Віфанії і, впевнившись у дійсності цього найбільшого чуда, ставали послідовниками Христа. За це первосвященики хотіли вбити Лазаря. Праведний Лазар згадується у Святому Євангелії ще один раз: коли за 6 днів до Великодня Господь знову прийшов до Вифанії, там був і воскреслий Лазар.

Читати далі

5-a неділя Великого посту. МАРІЇ ЄГИПЕТСЬКОЇ

З кожним днем ми наближаємося до Великодня, і заклики до навернення нашого життя стають усе виразніші, бо стосують­ся до віруючих, до нас, які начебто вже є християнами й теоре­тично мали б знати дорогу до спасіння і вічного життя.

Апостол Павло дає нам дуже сильний поштовх, коли каже, що все ж є відмінність між кров’ю, пролитою Ісусом Христом, і кров’ю різних звірів, принесених у жертву за якусь мету. Це для нас є важливим нагадуванням для того, щоб, переосмислюючи що­денні наші дії, побачити, чи справді ми більше уповаємо на Бо­жу силу чи на людську у вирішенні буденних справ. Чи молитва під того терпить і стає для нас тягарем чи, натомість, вона є мо­тором наших зусиль для покращення нашого стану, стану на­ших близьких і цілого людства?

Для того, щоб увійти в цей радикалізм, у вибір між смертю і життям, що його нам приносить розп’ятий Ісус, Євангеліст Марко, як приклад, подає самого Христа, щоб ми, наслідуючи Його, ставали справжньою живою іконою. Для того нам пока­зано апостолів, які не завжди є ідеальними: сваряться за власні інтереси, які ставлять вище від громадських і церковних, і лише  згодом дозрівають у вірі, ідуть у світ проповідувати Євангеліє, витримують нелюдські знущання і майже всі гинуть як муче­ники Христа ради. Також Церква нам показує Марію Єгипет­ську - як досконалий образ співачки з Олександрії, грішниці, яка навернулася до Господа і задля Нього з любов’ю переносила і сорокалітнє покаянне життя в пустелі.

Читати далі

4-a неділя Великого посту. Іоана Ліствичника

У сьогоднішньому Апостолі чуємо про правдиве поняття Церкви, про те, як мають виглядати наші парафії, щоб стати «якорями душі» у наших щоденних турботах.

Читання можна розділити на дві частини. Спочатку Церква подає приклад двох осіб, які стали послідовниками Господа згідно із власним людським покликанням, зокрема Авраама і Іоана Ліствичника. Потім наша увага звернена на потребу спільнотної єдності і молитовного мирного духу, щоб могти осягнути перемогу у Христі. Перший етап потрібний для довершення другого.

Звісно, Бог дає небесні дарування всім, хто їх просить, але не всі, хто їх отримує, уміють ними користуватися. Авраам осягнув Господньої милості через свою вірність. Господь випробовував його віру в той момент, коли сказав йому принести свого єдинородного сина Ісаака в жертву. Чесно і в покорі, як вірний син і слуга, Авраам бажав виконати цей наказ. Так і Іоан Ліствичник, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо, хоч правильно навчав, проте був змушений накласти на себе цілковиту мовчанку, щоб зберегти мир у громаді.

Читати далі

 

Сторінки.: 12345678910111213141516171819202122232425262728293031323334353637383940