.jpg)
.jpg)
14 січня Обрізання Господнє. Святителя Василія Великого
На восьмий день після Свого Народження Господь наш Ісус Христос, за старозавітнім законом, прийняв обрізання, встановлене для всіх младенців чоловічої статі на знак Завіту Бога з праотцем Авраамом і його потомками ( Бут. 17, 10-14; Лев. 12,3). При звершенні цього обряду Божественному Младенцю було дане Ім’я Ісус, звіщене Архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії ( Лк. 1, 31-33; 2,21).
За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи приклад, як людям належить неухильно виконувати Божественні постанови. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто потім не міг засумніватися у тому, що Він був істинний Чоловік, а не носій прозорої плоті, як навчали деякі єретики ( докети). У Новому Завіті обряд обрізання уступив місце таїнству Хрещення, прообразом котрого він був ( Кол. 2, 11-12). Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві відносяться до IV століття. Канон святу написаний преподобним Стефаном Саваїтом .Разом з обрізанням, прийнятим Господом як знамення Завіту Бога з людьми, Він отримав також Ім’я Ісус ( Спаситель) як печать Свого служіння справі спасіння світу ( Мф. 1,21; Діянь. 3,6, 16; Фил. 2, 9, 10). Ці дві події, що відбулися на самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили у Новий Завіт з Богом і « обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховної плоті, обрізанням Христовим» ( Кол.2, 11). Саме ім’я християнина засвідчує про вступ людини у Новий Завіт з Богом.
Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Кападокійської
Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської, « належить не тільки одній Кесарійській Церкві, і не в свій тільки час, не одним співвітчизникам своїм був корисний, але по всім країнам і містам вселенної, і всім людям приносив і приносить користь, і для християн завжди був і буде вчителем найспасительнішим», - так говорив сучасник святителя Василія, святий Амфілохій, єпископ Іконійський.
Святитель Василій Великий народився близько 330 року в Кесарії. У сім'ї свт. Василія до лику святих зараховані мати Емілія (пам'ять 1 січня), сестра Макрина (пам'ять 19 липня), брат Григорій (пам'ять 10 січня). Батько був адвокат, під його керівництвом Василій здобув первинну освіту, потім він навчався у кращих вчителів Кесарії Каппадокийської, де познайомився зі святим Григорієм Богословом (пам'ять 25 січня), а пізніше перейшов до шкіл Константинополя. Для завершення навчання святитель Василій відправився до Афін - центру класичної освіти.
У Афінах Василій Великий здобув усі доступні знання. Про нього говорили, що «він так вивчив все, як інший не вивчає єдиного предмету, кожну науку він вивчив до такої досконалості, неначе не вчився нічому іншому. Філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, що мав глибокі пізнання в медицині, - це був як корабель, такий навантажений ученістю, наскільки це містке для людської природи».
У Афінах між Василієм Великим і Григорієм Богословом встановилася щонайтісніша дружба, що продовжувалася все життя. Близько 357 р. святий Василій повернувся в Кесарію, де незабаром вступив на шлях аскетичного життя. Василій, прийнявши Хрещення від єпископа Кесарійського Діанія, був поставлений читцем. Бажаючи знайти духовного керівника, він відвідав Єгипет, Сірію, Палестину. Наслідуючи наставникам, повернувся в Кесарію і поселився на березі ріки Ірис. Навколо нього зібралися ченці. Сюди ж Василь привернув свого друга Григорія Богослова. Вони трудилися в строгій стриманості; при важких фізичних навантаженнях вивчали творіння якнайдавніших тлумачів Священного Писання. Ними була складена збірка Добротолюбіє. У царювання Констанція (337-362) розповсюдилося псевдовчення Арія. Церква призвала до служіння Василя і Григорія.
Василій повернувся в Кесарію, де в 362 р. був рукопокладений в сан диякона, в 364 р. - в сан пресвітера. При імператорові Валенті (334-378), прихильнику аріан, у важкі часи для Православ'я до Василія перейшло управління Церковними справами. В цей час він склав чин Літургії, «Бесіди на Шестиднев», а також книги проти аріан. У 370 р. Василій був возведений на єпископа на Кесарійськую кафедру. Він прославився своєю святістю, глибоким знанням Священного Писання, великою ученістю, працями на благо Церковного світу і єдності. Серед постійних небезпек святитель Василій підтримував православних, утверджуючи їх віру, закликаючи до мужності і терпіння. Все це викликало ненависть до нього аріан. Всі свої особисті засоби він використовував на користь бідних: створював притулки, благодійній готелі, лікарні, влаштував два монастирі - чоловічий і жіночий.
Аріани усюди переслідували його. Святителю Василію погрожували розоренням, вигнанням, тортурами і смертю. Він же сказав: «Смерть для мене благодіяння. Вона скоріше приведе мене до Бога, для Якого живу і труджуся».
Святитель Василій майже щоденно звершував Богослужіння. Він особливо піклувався про суворе виконання канонів Церкви, уважно слідкуючи, щоб до числа кліру вступали лише достойні. Невтомно обходив він свої церкви, слідкуючи щоб ніде не була порушена церковна дисципліна. За прикладом ченців, клірики митрополії святителя, навіть диякони і пресвітери, жли у надзвичайній бідності, трудились і провадили життя чисте і чеснотне. Для кліру святий Василій добивався звільнення від податків.Святитель Василій Великий відомий також як один із творців чернечого уставу, та організаторів східного чернецтва зокрема відомі його « Великі і малі чернечі правила»
Хвороби з юнацтва, невтомні наукові праці, подвиги стриманості, турботи і скорботи пастирського служіння виснажили сили святителя, і 1 (14) січня 379 р. він помер перед Господом, маючи 49 років. Церква відразу стала святкувати його пам'ять.
За матеріалами Рівненської єпархії
13 грудня святого апостола Андрія Первозваного
Святий апостол Андрій Первозваний був з роду єврейського, з Віфсаїди Галілейської, рибалка, брат Апостола Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив поблизу, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він тому і названий Первозванним. Коли Ісус проходив біля моря Галілейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4, 18 - 19)
Апостол Андрій займає почесне місце серед 12 Апостолів. Христос дав апостолам владу над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, щоб оздоровлювали всяку недугу та неміч всяку (Мф. 10, 1). Поміж чотирьох Учнів Господа, Андрій удостоєний Його довіри слухати пророцтво про майбутню долю Церкви і світу (Мк. 13, 3 - 5).
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці
Всі свята, які Церква Христова святкує, поруч зі згадкою про певну історичну подію міститься глибоко таємничий зміст. І навіть тоді, коли історичні обставини абсолютно зрозумілі, свято завжди несе у собі внутрішнє наповнення. Серед них величним дванадесятим святом є Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке, окрім історичних подій, несе щось більш глибинне та величне про Богоматір, аніж Її звичайне тілесне входження у святеє святих. Нинішній день, коли Преблагословенна Діва Марія не просто входить у святеє святих, а посилається у глибини молитовного спілкування з Богом. Та, Яка приготована Творцем стати Вмістилищем Невмістимого, вступає у глибини молитви, благоговіння, любові, чистоти і споглядання. Богом обрана Отроковиця входить в спілкування з Богом, Який в майбутньому через Духа Святого удостоїть Її стати Матір’ю Живого Бога. Старозавітний Божий храм приймає в себе сім’я нового життя – Ту, в Якій духовно народиться і проросте Новий, спасительний Завіт людства з Богом. Старозавітний Божий храм прийняв в себе священний ковчег Нового Завіту, одушевлений храм Спасів, багатоцінний чертог і Діву – священний скарб слави Божої.
Батьки святої Діви Марії – праведні Іоаким та Анна – були неплідними. Вони терпіли багато скорбот і приниження від людей, бо неплідність у Старому Завіті вважалась карою Божою за гріхи. Але у них була тверда віра і уповання на Бога. Вони навіть у похилому віці не переставали молитися Богові про дарування їм дітей. Тверда віра, щира молитва і обітниця присвятити народжене ними чадо Богові прихилили милість благоутробного Бога, і Він дарував їм благословенний плід – Пресвяту Діву Марію.
Розпочався Різдвяний піст
Різдвяний піст триває сорок днів, останнім з яких є Святвечір 6 січня. У народі цей піст також називають Пилипівкою, адже заговини припадають на день пам’яті святого апостола Филипа. Він менш суворий, ніж Великий піст. Зрозуміло, що для дітей, немічних, вагітних і годуючих жінок, тих, хто важко працює, з благословіння священника піст може послаблюватися.
Також маємо пам’ятати: утримання від їжі без щирої молитви та покаяння не принесуть духовної користі у нашій підготовці до зустрічі Різдва Христового.
Сьогодні День пам'яті жертв Голодомору 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Пам'ятаємо...
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто безвинно загинув від Голодомору-геноциду 1932-1933 років та від інших штучно організованих радянською владою голодів. Важко осягнути масштаби цього цинічного і планомірного злочину проти українського народу. Важко усвідомлювати, що люди, які могли прожити ціле життя, працювати, любити і творити, вчитися, створити сім’ї, — натомість стали жертвами геноциду. Важко уявити, що цінність людського життя для тоталітарного режиму важила менше за зернину пшениці, яку мішками вивозили на продаж. Але це є трагічна і болюча сторінка нашої історії. І цього дня Православна Церква України, духовенство та віряни, моляться за душі усіх, хто був в Україні голодом заморений.
Поточна сторінка: 26
[1234567891011121314151617181920212223242526272829303132333435363738394041424344454647484950]
Розклад богослужінь
.jpg)
Банківський рахунок Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії (від 01.07.2020)
Збір коштів 
